Постанова № 8377805, 15.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2010 р. Справа № 55/179-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Цвірі Д.М..

за участю представників сторін:

позивача Якименко І.В. дов.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 162Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 р. по справі № 55/179-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт», м. Харків

про стягнення 420 808,31 грн.,

встановила:

Позивач, ТОВ «А.В.К. Київ», у липні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 372 542,89 грн. основного боргу, 8264,13 грн. інфляційних нарахувань, 37254,29 грн. штрафу, 3% річних в сумі 2747,00 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором № 291 від 24.12.08 р.

07.12.2009 р. позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких, у зв'язку з оплатою відповідачем 217 376,12 грн., просив стягнути з відповідача 146101,40 грн. заборгованості, 8 264,13 грн. інфляційних нарахувань, 37 254,29 грн. штрафу, 3% річних в сумі 2 747,00 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 року у справі № 55/179-09 (суддя Інте Т.В.) у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача 21 7376,12 грн. заборгованості припинено, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»146 101,40 грн. заборгованості, 37 254,29 грн. штрафу, 3% річних в сумі 2 747,00 грн., 4 125,44 грн. державного мита та 306,36 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 8 264,13 грн. інфляційних нарахувань позов залишено без розгляду.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, як стверджує відповідач, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані часткові оплати та угоду про припинення зустрічних однорідних зобов'язань, не враховано те, що позивачем був поставлений неякісний товар та, що відповідач направляв на адресу позивача листи про повернення нереалізованого товару.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що у відповідача було досить часу та можливостей для надання доказів на підтвердження своїх заперечень на позовні вимоги. Одночасно, позивач підтверджує факт підписання з відповідачем угоди про припинення зустрічних однорідних вимог від 01.10.2009 р., відповідно до якої борг відповідача зменшено до 109 548,73 грн. та не заперечує факт оплати 40 000,00 грн. платіжними дорученнями від 02.10.2009 р. та від 12.10.2009 р., однак вважає, що такі суми сплачені на погашення заборгованості по іншій поставці, яка не була предметом даного спору. Що ж стосується посилання відповідача на отримання ним неякісного товару таке, на думку позивача, не підтверджено належними доказами, повернення нереалізованого товару умовами договору не передбачено.

Представник відповідача в судове засідання 15.03.2010 р. не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином (в т.ч. особисто у судовому засіданні 17.02.2010 р.).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін (позивача у судовому засіданні 15.03.2010 р., відповідача у судовому засіданні 17.02.2010 р.), перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 24.12.2008 р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 291 (а.с. 11-12), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у встановлений даним договором строк товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язався без затримки прийняти товар та оплатити його у строк, в розмірі, порядку та на умовах даного договору.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з 15.01.2009 р. по 13.04.2009 р. поставив відповідачу товар (кондитерські вироби) на загальну суму 629 440,79 грн., що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 13-19). Відповідач факт отримання від позивача вказаного товару в межах спірного договору не заперечує.

П. 3.3.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, станом на дату подання позову, за даними позивача, заборгованість відповідача складає 372 542,89 грн., яка й була заявлена до стягнення, та на яку позивачем нараховані інфляційні, річні та штраф.

Відповідачем факт отримання товару та факт наявності у нього заборгованості у розмірі 372 542,89 грн. станом на дату подання позову не заперечується та не спростовується.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подана заява про уточнення позовних вимог від 04.12.2009 р. (а.с. 61-62), в якій позивач просить стягнути з відповідача 146 101,40 грн. основної заборгованості, 8 264,13 грн. інфляційних нарахувань, 37 254,29 грн. штрафу, 3% річних в сумі 2 747,00 грн. та судові витрати по справі. Дане уточнення мотивоване оплатою відповідачем 217376,12 грн. боргу після подання ним позовної заяви. На підтвердження відповідного позивачем надані платіжні доручення за період 22.06.2009 р. по 18.08.2009 р. (а.с.63-71).

З урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 530, 612, 692 ЦК України та враховуючи, що станом на момент розгляду справи відповідач 146 101,40 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення 146 101,40 грн. основної заборгованості правомірними, а в частині стягнення 217 376,12 грн. провадження у справі припинив за відсутністю предмету спору з віднесенням судових витрат у цій частині на відповідача.

В цілому, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, колегія суддів, разом з тим, вважає, що стягнута з відповідача сума основного боргу підлягає зменшенню до 69 548,73 грн., оскільки:

01.10.2009 р. між сторонами по справі підписано угоду про припинення зустрічних однорідних зобов'язань, відповідно до якої сторони підтвердили, що станом на 01.10.2009 р. борг відповідача перед позивачем становить 109 548,73 грн. (а.с. 96). Позивач відповідний факт підтверджує.

02.10.2009 р. та 12.10.2009 р. платіжними дорученнями №№ 3659 та 3723 відповідачем на рахунок позивача сплачені грошові кошти на суму 40 000,00 грн. (по 20 000,00 грн. кожним платіжним дорученням). У графі призначення платежу відповідних платіжних доручень зазначено: «оплата за цукерки згідно договору № 291 від 24.12.2008 р., згідно накладної № РНк- 006179 від 26.03.2009 р.»(а.с. 97-98), тобто, відповідачем оплата здійснена саме по накладній, яка є предметом даного позову (а.с.17), а не по іншій накладній, яка не увійшла до спірних сум, як зазначає позивач у своєму відзиві.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 69 548,73 грн., а в частині стягнення 76 552,67 грн. (різниця між стягнутою сумою 146 101,40 грн., та сумою, що підлягає стягненню 69 548,73 грн.) провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України з віднесенням судових витрат на відповідача, оскільки погашення спірних сум відбулося після порушення провадження по справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідні угода про припинення зустрічних однорідних вимог та платіжні доручення не були надані суду першої інстанції жодною із сторін (що фактично і стало підставою для неможливості врахування місцевим господарським судом відповідних доказів, які мають значення для справи).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскільки відповідні докази були на час прийняття оскаржуваного рішення, вони були відомі обом сторонам (як позивачу, так і відповідачу), відповідні докази підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що товар є неякісним відповідне не підтверджено матеріалами справи та не є предметом розгляду по даній справі. Матеріали справи свідчать, що прийняття відповідачем товару відбувалося без заперечень.

Що стосується посилання відповідача на повернення нереалізованого товару відповідні дії не узгоджуються з умовами спірного договору, який за своєю суттю є договором поставки (тобто, передачі товару у власність, а не на комісію чи реалізацію).

Що стосується посилання відповідача на надання ним інформаційних послуг на суми 861,25 грн. та 1 435,40 грн. факт надання відповідних послуг та зарахування їх в рахунок погашення основного боргу матеріалами справи не підтверджений.

Щодо вимог позивача про стягнення сум інфляційних, річних та штрафу:

відповідно до п.п. 4.2 та 4.2.2 укладеного між сторонами договору, у випадку несвоєчасної оплати товару у строк, передбачений п. 3.4 даного договору, постачальник має право крім вартості неоплаченого товару стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

З урахуванням умов договору та приписів ст.ст. 610-611, 624 ЦК України, суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 254,29 грн. штрафу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає, що позивачем вірно здійснено розрахунок штрафу 10% від вартості неоплаченого товару станом на дату подання позову, а відповідачем такий розрахунок не спростований.

З урахуванням приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів, перевіривши нарахування позивача, погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 747,00 грн. та зазначає, що відповідачем відповідний розрахунок також не спростований (а.с. 9-10).

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 264,13 грн. інфляційних нарахувань, оскільки позивачем на вимогу суду, без поважних причин не надано належного розрахунку інфляційних нарахувань та доказів проведення оплат відповідачем заборгованості за окремими періодами. Рішення суду в цій частині позивачем не оскаржено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 80, 99,101,102, п. 2 ст. 103, п.3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 р. у справі № 55/179-09 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76552,67 грн. основного боргу скасувати та в цій частині провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині ( в частині стягнення 69 548,73 грн. основного боргу, 37 254,29 грн. штрафу, 2 747,00 грн. 3% річних, 4 125,44 грн. держмита та 306,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині припинення провадження у справі про стягнення 21 7376,12 грн. заборгованості та залишення без розгляду вимог в частині 8 264,13 грн. інфляційних нарахувань) рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 р. у справі № 55/179-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(02660, м. Київ вул. Магнітогорська, 1 п/р 26009010435901 в ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 21512394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт»(61036, м. Харків, вул.. Морозова, 11 п/р 26007074211901 в ВАТ «Седбанк»в м. Києві МФО 300164, код ЄДРПОУ 33605043) 382,76 грн. витрат по сплаті держмита, сплачених за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя