Постанова № 8377802, 15.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2010 р. Справа № 62/197-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Мухітдінова Р.Д. - ліквідатора, ліцензія № 456510 серія АВ від 12.05.2009 р.,

відповідача: Александрової Т.В., довіреність № 722 від 30.06.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу ліквідатора Селянського (фермерського) господарства «Ізумруд», с. Лозова (вх. № 18 Х/3-9 від 12.01.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2009 р. у справі № 62/197-09

за позовом: Ліквідатора Селянського (фермерського) господарства «Ізумруд», с. Лозова Богодухівського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків», м. Харків

про визнання недійсним договору,

встановила:

В жовтні 2009 р. ліквідатор Селянського (фермерського) господарства «Ізумруд»(далі - СФГ «Ізумруд», позивач) - звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.02.2007 р. нежитлової будівлі: телятник цегляний, розташованої за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Філатове, вул. Східна, 67, загальною площею 346,9 кв. м. з допоміжними спорудами прибудова цегляна літ. «А», загальною площею 15,1 кв. м. та тамбур дерев’яний літ. «А-1», загальною площею 10,5 кв. м., посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого за № 156, укладеного між СФГ «Ізумруд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків»(далі - ТОВ «Трайгон Фармінг Харків», відповідач), а також про визнання за ним права власності на спірну будівлю.

19.11.2009 р. позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких змінив предмет позову та просив розірвати договір купівлі-продажу від 09.02.2009 р. нежитлової будівлі (телятник цегляний, розташованої за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Філатове, вул. Східна, 67, загальною площею 346,9 кв. м. з допоміжними спорудами: прибудова цегляна літ. «А», загальною площею 15,1 кв. м. та тамбур дерев’яний літ. «А-1», загальною площею 10,5 кв. м.), укладений між СФГ «Ізумруд»та ТОВ «Трайгон Фармінг Харків», посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований за № 156, а також визнати за ним право власності на спірну будівлю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2009 р. у справі № 62/197-09 (суддя Суярко Т.Д.) у позові відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що покупець відмовився прийняти та оплатити товар, а отже, не доведено і права продавця на відмову від договору, передбаченого ч.4 ст.692 ЦК України. Навпаки, сторони підтвердили факт передачі продавцем та прийняття покупцем спірної будівлі корівника за його місцезнаходженням. Також зі змісту спірного договору купівлі-продажу від 09.02.2007 р. не вбачається, що сторони погодили збереження права власності на нежитлову будівлю телятника за позивачем.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги, просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2010 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 08.02.2010 р.

Відповідач 05.02.2010 р. за вх. № 855 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги відповідач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв’язку з чим просить залишити її без задоволення. а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 08.02.2010 р. з метою надання сторонами додаткових доказів та пояснень у справі розгляд справи було відкладено на 10.03.2010 р.

В судовому засіданні 10.03.2010 р. представник позивача на виконання ухвали апеляційного суду від 08.02.2010 р. надав письмові пояснення стосовно питання про відображення в бухгалтерському обліку боржника - СФГ «Ізумруд»заборгованості перед ТОВ «Трайгон Фармінг Харків»в розмірі 2494812,78 грн., стосовно відсутності пропозиції відповідача про залік зустрічних однорідних вимог та копії витребуваних судом документів, а саме: копію ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2009 р., копію оголошення в газеті «Голос України»№ 83 (4582) від 06.05.2009 р., копію оголошення в газеті «Голос України»№174 (4674) від 17.09.2009 р.

Представник відповідача на виконання ухвали апеляційного суду від 08.02.2010 р. надав копії документів щодо міста роботи Юрченка Г.В., та копію рішення виконавчого комітету Забродівської сільської ради Богодухівського району стосовно погашення технічної та правової документації на нежитлову будівлю –телятник літ. «А-1», що знаходиться за адресою: с. Філатове, вул. Східна, № 67 відповідно до висновку Богодухівського БТІ.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів та пояснень, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2007 р. між СФГ «Ізумруд» (продавець) та ТОВ «Трайгон Фармінг Харків»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Харченко Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №156.

Відповідно до п.1 Договору СФГ «Ізумруд»продало, а ТОВ «Трайгон Фармінг Харків»купило нежитлову будівлю - телятник цегляний, розташований за адресою: с. Філатове, Богодухівського району, Харківської області, вул. Східна 67, загальною площею 346,9 кв. м. При вказаній будівлі є допоміжні споруди: прибудова літ. «а»цегляна, загальною площею 15,1 кв. м. та тамбур літ. «а1»дерев’яний, загальною площею 10,5 кв. м.

Пунктом 2 Договору сторони погодили, що продаж нежитлової будівлі, яка є предметом цього договору, вчинено за 16560,00 грн., в тому числі ПДВ - 2760,00 грн., які покупець (відповідач) зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця №26008301815288 в БВ «Автрамат», філіал ХЦО Промінвестбанку, МФО 351458, ОКПО 09351451 на протязі трьох банківських днів з моменту укладання цього договору.

Відповідач не виконав свого обов’язку з оплати придбаної ним нежитлової будівлі, що підтверджується довідкою про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку позивача (а.с.17-26).

Посилаючись на ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, позивач вважає невиконання зобов’язань по оплаті за договором істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання у судовому порядку та визнання за позивачем права власності на будівлю корівника.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов’язальні правовідносини з купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    Пунктом 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

                    Таким чином, ЦК України визначає загальні підстави для зміни і розірвання будь-яких договорів.

До того ж, умовами договору купівлі-продажу від 09.02.2007 р. нежитлової будівлі не передбачено розірвання договору у випадку прострочення оплати, як і будь-яких інших випадків розірвання договору в односторонньому порядку.

Натомість ЦК України встановлені правові наслідки прострочення оплати товару.

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми ЦК України, якими регулюються зобов’язання з купівлі-продажу (ст.692 ЦК України).

Згідно з п.4 ст. 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів на підтвердження того, що покупець (відповідач) відмовився прийняти та оплатити товар, отже, не доведено і права продавця на відмову від договору, передбаченого ч.4 ст.692 ЦК України. Навпаки, сторони в судових засіданнях судів обох інстанцій підтвердили факт передачі продавцем та прийняття покупцем спірної нежитлової будівлі за її місцезнаходженням.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 09.02.2007 р. обґрунтований та зроблений у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Зі змісту спірного договору купівлі-продажу від 09.02.07 р. не вбачається, що сторони погодили збереження права власності на нежитлову будівлю телятника цегляного, розташованого за адресою: с. Філатове, Богодухівського району, Харківської області, вул. Східна 67, загальною площею 346,9 кв. м. за СФГ «Ізумруд»до оплати відповідачем вказаної будівлі, оскільки в п.7 договору сторони зазначили про те, що право власності у покупця на придбану нерухомість виникає відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України з моменту державної реєстрації цього договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у продавця відсутнє право вимагати від покупця повернення товару у випадку прострочення оплати у відповідності до ст.697 ЦК України.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

          Апеляційну скаргу Ліквідатора Селянського (фермерського) господарства «Ізумруд», с. Лозова Богодухівського району Харківської області залишити без задоволення.

                    Рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2009 р. у справі № 62/197-09 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.Я. Погребняк

суддя                                                            В.В. Афанасьєв

суддя                                                   О.В. Шевель