Постанова № 8377789, 15.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03»березня 2010 року Справа № 54/190-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Пуль О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача –Лошкарьова Д.М. за довіреністю б/н від 26.02.2010 року,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків» Харків, (вх. №279 Х/2-6),

на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2009 року по справі №54/190-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства «Ібоя», п. Ювілейний,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Харків»,м. Харків, код 34859030,

про стягнення 1547429,97 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ «Караван будівельний Харків»на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ВХ-01/07/Р, укладеним між сторонами 22.03.2007 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 1547429,97 грн., з яких 843715,42 грн. - основний борг, 180741,58 грн. -пеня, 57590,80 грн. - 3% річних, 465382,17 грн. - збитки від інфляції. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Позивачем 22.09.2009р. до суду було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 843715,42 грн. - основний борг, 180741,58 грн. - пеня, 59625,23 грн. - 3% річних, 480776,53 грн. - збитки від інфляції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2009 р. (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Караван будівельний Харків»на користь ТОВ СП «Ібоя»843715,42 грн. основного боргу, 180741,58 грн. пені, 480776,53 грн. інфляційних витрат, 59625,23 грн. –3% річних, 15648,59 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –ТОВ «Караван будівельний Харків», з рішенням господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 року по справі №54/190-09 не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення першої інстанції таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх вимог посилається зокрема на те, що суд безпідставно дійшов висновку, що правовідносини між відповідачем та позивачем з приводу поставки товару, що поставлялись по накладній №660 від 28.01.2008 року виникли на підставі договору №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р. Відповідач вважає рішення суду незаконним в частині стягнення часткової заборгованості за накладною № 660 від 28.01.2008 року, розмір якої становить 21498,00 грн. та просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2009 р. по справі № 54/190-09 частково, та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В судове засідання 01 березня 2010 року представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що відповідач про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення ухвали суду від 01 лютого 2010 року, судова колегія вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі відповідача за наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні 01 березня 2010 року надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти апеляційної скарги ТОВ «Караван Будівельний Харків»та просив суд у задоволенні вимог позивача відмовити.

Судова колегія, заслухавши пояснення позивача вирішила оголосити перерву в судовому засіданні до 03 березня 2010 року о 12:30 год. для надання позивачем додаткових доказів, в обґрунтування своїх заперечень.

03.03.2010 року розгляд справи було продовжено. В судовому засіданні позивач надав пояснення, в яких зазначив, що на момент здійснення поставки за накладною №660 від 28.01.2008 року між позивачем та відповідачем крім договору №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р. діяли договори №260 від 01.01.2007р. та 3261 від 01.01.2007 р. за якими поставлялись інші види товарів.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях доводи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством «Ібоя»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Харків»(відповідач) було укладено договір ВХ-01/07/Р/281/1, згідно п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р, поставив відповідачу протягом 2007-2008 років продукцію, що підтверджується наданими позивачем накладними, а відповідач продукцію отримав, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на відповідних накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.7 договору №ВХ-01/07/Р/281/1 від 22 березня 2007 року передбачено, що відповідач повинен оплатити поставлену позивачем продукцію на протязі 45 календарних днів з дати передачі продукції.

З матеріалів справи вбачається те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р, лише частково оплатив отриману продукцію, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 843715,42 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору №ВХ-01/07/Р/281/1 від 22.03.2007 року, що призвело до його заборгованості перед позивачем на суму 843715,42 грн. При цьому відповідач вказану заборгованість оспорює лише частково, а саме: в сумі 21498,00гнр.за накладною №660 від 28.01.2008 року.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що правовідносини між відповідачем та позивачем з приводу поставки товару, що поставлялись по накладній №660 від 28.01.2008 року виникли не на підставі договору №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р. Як вбачається з матеріалів справи за однією довіреністю №622690 від 28 січня 2008 року, представник відповідача отримував у позивача шпалери та килимове покриття відповідно накладних №61/10, №670 та №660, при цьому в накладних №67/10 та №670 так само, як і в спірній накладній №660 мається лише посилання на рахунки фактури та вищевказану довіреність. Однак,отримання товару відповідно накладних №61/10, №670 на підставі договору №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р. відповідачем не оспорюється.

Таким чином, заявником апеляційної скарги не надано суду доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в межах суми основного боргу у розмірі 843715,42 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до п. 8.2. договору №ВХ-01/07Р/281/1 від 22.03.2007р. сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати реалізованого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судова колегія вважає правомірним рішення суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 180741,58 грн., відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 59625,23 грн. та інфляційних у сумі 480776,53 грн.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 року по справі №54/190-09 відсутні, тому рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 року по справі №54/190-09 слід залишити без змін, у зв’язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Караван Будівельний Харків»задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 91, 99, 101, п.1ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Харків»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 року по справі № 54/190-09 залишити без змін,

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Судді Горбачова Л.П.

Судді Пуль О.А .