Постанова № 8377766, 12.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2010 р. Справа № 42/254-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя (доповідач), судді ,

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Вархушевої Н.М. за довіреністю б/н від 01.01.2010р.

відповідача - Назаренко К.Г. за довіреністю №97 від 29.01.2010р.; (Казанцев С.В. за довіреністю №119 від 23.02.2010р.; Панова С.І. за довіреністю №130 від 09.03.2010р. після перерви не з’явились);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 371 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2010р. у справі № 42/254-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ розваг", м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" в особі Центрального відділення ВАТ "МТБ" у м.Харкові,

про розірвання кредитного договору,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2010р. (суддя Яризько В.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг" задоволено частково. Розірвано кредитний договір № 00053/КН від 29.09.2008 р. та кредитний договір № 00054/КН від 30.09.2008 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг" та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" в особі Центрального відділення ВАТ "МТБ" в м. Харкові, з 22.07.2009 р. У задоволені позовної вимоги про розірвання цих кредитних договорів з 25 червня 2009 р. - відмовлено. Стягнуто з ВАТ "Морський транспортний банк" в особі Центрального відділення ВАТ "МТБ" в м. Харкові на користь ТОВ "Світ розваг" витрати по сплаті держмита у сумі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що кредити були надані позивачу на поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії. Будь-якої іншої мети надання та отримання кредитних коштів у вказаних договорах не зазначено. Не підтверджена позиція позивача стосовно мети надання та отримання кредиту і документами, що були надані до суду. Відповідач вважає, що позивач не представив достатніх доказів відносно того, що кредитні кошти надавалися банком для провадження ТОВ «Світ розваг»саме діяльності з грального бізнесу, однак ці обставини суд першої інстанції визнав встановленими. Також, як вказує апелянт, у рішенні суду першої інстанції зазначено тільки те, що виконання кредитних договорів з боку позивача порушить майнове співвідношення сторін та позбавить позивача того, на що він розраховував при їх укладенні. Вказана позиція суду порушує майновий інтерес відповідача, оскільки судом не враховано те, що розірвання кредитних договорів позбавляє відповідача того, на що він розраховував, укладаючи спірні договори отримання доходу у вигляді процентів за користування кредитними коштами. Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні не вказав, яким чином борг позивача перед відповідачем, повернення якого на дату винесення судового рішення не здійснено, буде погашено, що дає змогу позивачу ухилитися від повернення отриманого кредиту, а також не сплачувати платежі, передбачені кредитними договорами.

В письмових поясненнях до апеляційної скарги (вх. №1710 від 10.03.2010р.) відповідач також посилається, зокрема, на те, що відсутні підстави вважати, що зміна обставин, на яку посилається позивач, звільняє його від виконання договору. Складнощі, які виникли у позивача із виконанням спірних кредитних договорів охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду першої інстанції, на думку відповідача, не було жодних правових підстав перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов’язків за договором. За таких обставин, відповідач вважає, що в даному випадку відсутні необхідні умови для розірвання договору, передбачені п.3 ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Таким чином відсутні правові підстави для застосування ст. 652 Цивільного кодексу України і задоволення позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують, вважають, що рішення господарського суду Харківської області є законним, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що перед укладанням кредитних договорів відповідачем були витребувані у позивача копії документів, що підтверджують платоспроможність підприємства щодо повернення коштів. Позивачем надавалося відповідачу техніко - економічне обґрунтування використання кредитних коштів та джерела і засоби їх повернення, заповнювалася анкета потенційного позичальника, де направлення діяльності позивача зазначено - розвиток грального бізнесу. Оскільки основним джерелом отримання прибутку позивача було здійснення грального бізнесу і відповідач знав та усвідомлював, що позивач займається саме гральним бізнесом та має постійний прибуток, який дозволяє сплачувати проценти по кредиту та можливість повернення кредиту, то відповідачем і були надані кредитні кошти для здійснення діяльності позивача. Щодо здійснення позивачем інших видів діяльності, крім грального бізнесу, позивач вказує, що здійснював торгівельну діяльність у вигляді реалізації продукції в буфетах, що були розміщені в місцях організації та проведення азартних ігор - в залах гральних автоматів. Торгівельна діяльність в буфетах була допоміжною діяльністю для залучення відповідачів з основного виду діяльності. Крім того, після заборони грального бізнесу та закриття гральних автоматів торгівельна діяльність в буфетах також була припинена, оскільки торгівельна діяльність була спрямована лише на обслуговування відвідувачів залів гральних автоматів. Обсяг реалізованих робіт послуг з діяльності барів у 2008році склав 540400грн.,що складає 1,6% від загального обсягу реалізованих робіт(послуг) по підприємству. Позивач також вважає помилковим посилання відповідача на ст..3,42 Господарського кодексу України, оскільки вважає, що ризик діяльності суб’єкта господарювання передбачає певні дії або бездіяльність самим суб’єктом господарювання, а заборона діяльності передбачає дії органів державної влади стосовно суб’єкта господарювання, при цьому, сам суб’єкт господарювання не може вплинути на рішення органів державної влади.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання (вх. №1709 від 10.03.2010р.), в якому просив зобов’язати відповідача надати до суду матеріали кредитних справ позичальника –ТОВ "Світ Розваг", які надавалися ТОВ "Світ Розваг" при отриманні кредитних коштів за кредитним договором №00053/КН від 29.09.2008р. та кредитним договором №00054/КН від 30.09.2008р., а також відкласти розгляд справи строком на два тижні для надання можливості ознайомлення з витребуваними матеріалами.

Колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів кредитних справ позичальника - ТОВ "Світ Розваг" слід відмовити, оскільки відповідно до ст.101 Господарського-процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В суді першої інстанції вказані докази не розглядалися, позивач не надав доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу надано копію анкети потенційного позичальника-юридичної особи, на яку він посилається у відзиві на апеляційну скаргу як на доказ його обгрунтувань, що основним видом діяльності позивача був саме гральний бізнес.

За таких обставин підстави для відкладення розгляду справи також відсутні, тому клопотання позивача про відкладення розгляду справи судова колегія також залишила без задоволення.

У судовому засіданні 10.03.2010р. було оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 12.03.2010р. для виготовлення повного тексту постанови за клопотанням позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ТОВ "Світ розваг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ВАТ "Морський транспортний банк" в особі Центрального відділення ВАТ "МТБ" у м. Харкові, про розірвання кредитного договору № 00053/КН від 29.09.2008р. з 25.06.2009р., кредитного договору №00054/КН від 30.09.2008р. з 25.06.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент укладання кредитних договорів у вересні 2008р., підприємницька діяльність позивача була стабільною, доходи, які отримувалися, давали змогу планувати погашення кредиту та відсотків по кредиту. 08.05.2009р. Міністерством фінансів України був виданий Наказ № 650 "Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор", відповідно до якого позивач зупинив свою діяльність строком на один місяць і до 07.06.2009р. взагалі не мав права здійснювати вказану підприємницьку діяльність, що поставило позивача у невигідне положення щодо виконання кредитних договорів, укладених з відповідачем.

25.06.2009 р. набрав чинності Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" № 1334 від 15.05.2009 р., згідно з яким Міністерством фінансів України були скасовані всі ліцензії на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор на території України, в тому числі і ліцензія, що була надана позивачу.

За таких обставин позивач вважає, що кредитні договори підлягають розірванню у відповідності до ч.1, ч.2 ст. 652 ЦК України з моменту набрання чинності Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" № 1334 від 15.05.2009 р., а саме - з 25.06.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг" та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" в особі Центрального відділення ВАТ "МТБ" були укладені кредитний договір № 00053/КН від 29.09.2008р. та кредитний доровір № 00054/КН від 30.09.2008р.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору № 00053/КН від 29.09.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, банк зобов'язується надати позичальнику на поповнення обігових коштів кредит на суму 8 263 870, 00 грн. з 29 вересня 2008 року і терміном погашення по 31 березня 2011 року включно, із сплатою 19,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитним коштами, а також сплатити комісії, пені, штрафи та інші платежі, які передбачені умовами цього договору.

Відповідно до пункт 1.1 кредитного договору № 00054/КН від 30.09.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, банк зобов'язується надати позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 4 739 572,50 грн. з 30 вересня 2008 року і терміном погашення по 31 березня 2011 року включно, із сплатою 19,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами цього договору.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що підставою для розірвання кредитних договорів відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України стало те, що кредитні кошти надавалися позивачу на здійснення діяльності з грального бізнесу, яка була заборонена прийнятим Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні". Зміни у законодавстві стосовно виду господарської діяльності позивача, на думку суду першої інстанції, є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитних договорів і тому є підставою для їх розірвання в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до положень ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, для розірвання договору в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України обов'язковим чинником, який надає право суду розірвати договір на вимогу зацікавленої сторони, повинна бути одночасна наявність перелічених умов.

Судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було досліджено та підтверджено наявність усіх вимог, які відповідно вищезазначеної норми є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Так, пункт 3 ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України однією з умов встновлює, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та виконання договору позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, порушення співвідношення майнових інтересів (економічної рівноваги) є необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку. Це порушення може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором або значного зростання вартості відшкодування, що призводить до порушення еквівалентності обміну.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про порушення співвідношення майнових інтересів сторін при виконанні договорів, зазначив у рішенні, що «при укладанні кредитних договорів позивач розраховував на отримання прибутку та не розраховував на зменшення цінності отриманого позивачем за кредитними договорами. Суттєва зміна цінності (повна втрата цінності) відбулася в результаті марності цілі, оскільки була заборонена діяльність, для якої надавалися кредитні кошти».

Однак, зі змісту спірних кредитних договорів вбачається, що кредити були надані позивачу саме на поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії. Будь-якої іншої мети надання та отримання кредитних коштів у вказаних договорах зазначено не було.

Висновок суду першої інстанції про те що при укладанні кредитних договорів позивач розраховував на отримання прибутку" не відповідає суті кредитних договорів, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, укладаючи кредитний договір, позичальник розраховує виключно на отримання коштів від банку на умовах, визначених договором.

Ні позивачем ні відповідачем не заперечується, що кредитні кошти за спірними договорами були надані позивачеві. Подальше використання цих коштів в межах цілей кредитування, а саме: на поповнення обігових коштів, а також розмір прибутку чи збитків від такого використання знаходиться за межами виконання зобов'язання за спірними кредитними договорами.

Крім того, подальше виконання договору позивачем, а саме: повернення кредиту та сплата відсотків не може позбавити позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, тому що позивач вже отримав те, на що він розраховував згідно договору, кредитні кошти були надані банком.

Судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач "не розраховував па зменшення цінності отриманого позивачем за кредитними договорами". Позивачем за кредитними договорами були отримані кредитні кошти, тому відсутні підстави вважати, що відбулося зменшення цінності отриманого позивачем за кредитними договорами.

Крім того, зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру. У протилежному випадку має місце не об'єктивний факт - порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки позичальника (позивача) щодо доцільності (бажаності чи небажаності) подальшого виконання відповідного договору. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів щодо наявності порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін спірного договору.

Пункт 4 ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України визначає однією з необхідних умов, за наявності якої можливе розірвання договору за рішенням суду - те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд першої інстанції, встановлюючи підстави необхідні для розірвання договору за рішенням суду, не надав оцінки щодо наявності вищеказаної умови .

Ризик є однією із ознак підприємництва, а наявність ризиків виплаває з суті терміну господарська діяльність, зміст якої визначений ст. ст. З, 42 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, с підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Стаття 42 вказаного Кодексу встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже труднощі, які виникли у позивача із виконанням спірних кредитних договорів, охоплюються його підприємницьким ризиком, тому у суду відсутні правові підстави перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за кредитними договорами.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами розірвання договору в порядку ч.2 ст. 652 ЦК України.

Як вже зазначалось обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що підставою для розірвання договору за заявою заінтересованої особи є істотна зміна обставин, а саме: неможливість подальшого здійснення позивачем грального бізнесу, який був основним видом підприємницької діяльності позивача, у зв’язку з набранням чинності Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".

Зі змісту спірних договорів вбачається, що кредити були надані позивачу на поповнення обігових коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії. Будь-якої іншої мети надання та отримання кредитних коштів у вказаних договорах не зазначено. Відповідно до статуту ТОВ «Світ розваг»та довідки головного управління статистики України у Харківській області позивач поряд з діяльністю з грального бізнесу (код за КВЄД 92.71.0) на момент отримання кредитних коштів здійснював і інші види господарської діяльності. Так, вказаними документами передбачено, що підприємство займалося такими видами господарської діяльності: 55.30.2. - діяльність кафе, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.11.0. - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 5.190.0. - інші види оптової торгівлі, 70.20.0. - здавання в оренду власного нерухомого майна. Тобто, на час укладення кредитних договорів позивач займався не тільки діяльністю з грального бізнесу, а і іншими видами діяльності.

Неможливість позивача в майбутньому здійснювати діяльність з організації грального бізнесу не може вважатися такою зміною обставин, яка достатня для розірвання кредитних договорів, укладених з метою поповнення обігових коштів позичальника (позивача).

Крім того, наявність вказаної обставини не звільняє позивача від необхідності обґрунтування та надання доказів в підтвердження одночасної наявності умов, встановлених ч.4 ст. 652 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності всіх умов, за якими встановлена можливість розірвання договору за рішенням суду, передбачених частиною 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при прийнятті рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2010р. по справі №42/254-09 судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що є підставою для скасування рішення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п.п.1, 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2010р. по справі №42/254-09 скасувати.

Прийняти по справі №42/254-09 нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ розваг»відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ розваг»(м. Харків, вул. Сумська, 14, код ЄДРПОУ 32134446, п/р 26000751071 у Центральному відділенні ВАТ МТБ в м. Харкові, МФО 328168) на користь Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк" в особі Центрального відділення ВАТ „МТБ" у м. Харкові (м. Харків, вул. Каразіна, 1, к/р 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській обл., МФО 328027) витрати 85 (вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя

Судді