Постанова № 8377692, 18.03.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р.Справа № 28/162-09-4241

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарях - Бузіян А.І., Риковій О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача: Бобрик О.А.

Від відповідача: Петрікєєв Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”

на рішення господарського суду Одеської області

від 21.12.2009 року

по справі № 28/162-09-4241

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”

до: Комунального підприємства „Одесміськелектротранс”

про стягнення 16641,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2009 року ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до КП „Одесміськелектротранс” про стягнення 16 641 грн. 87 коп. заподіяної шкоди в порядку регресу на підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”.

          В обґрунтовування пред’явленим вимог позивач посилався на те, що виконуючи зобов’язання по договору № 5-1337-09/08 добровільного страхування наземного транспорту від 26.06.2008 року, укладеного з страхувальником –громадянкою Ребровою Л.А., позивач в результаті настання 31.12.2008 року страхового випадку (дорожньо –транспортної пригоди) відшкодував вигодонабувачу –ТОВ „Український промисловий банк” суму страхового відшкодування у розмірі 16 641 грн. 87 коп. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

          КП „Одесміськелектротранс” позов повністю відхилило посилаючись на відсутність своєї вини у завданні шкоди у даному випадку та відсутність розрахунку суми збитків.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009 року у справі (суддя – Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

          Судове рішення мотивовано встановленими обставинами справи щодо обставин дорожньо – транспортної пригоди, що спричинила пошкодження застрахованого позивачем транспортного засобу, недоведеністю вини та неправомірних дій відповідача у завданні збитків позивачеві у вигляді сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.

          Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на помилковість висновків суду та неправильне застосування ст. 1188 ЦК України до спірних відносин просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції помилково виходив із того, що позивач повинен доводити наявність вини відповідача для задоволення позову, тому що закон виходить із презумпції вини особи, яка заподіяла шкоду. Отже, обов’язок по доведеності відсутності своєї вини у заподіянні шкоди покладений на відповідача. З матеріалів справи вбачається, що позивач не довів, що шкоду було завдано не з його вини. А також скаржник вважає, що у відносинах по відшкодуванню шкоди, які виникли між сторонами, повинна бути застосована ч. 2 ст. 1187 ЦК України, оскільки вони хоч і є власниками джерел підвищеної небезпеки, але сфери використання цих джерел є різними і не повинні ототожнюватися.

          Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

          За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 18.03.2010 року.          

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу за статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України „Про страхування” (згідно змісту позовної заяви).

          За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

          Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Водночас статтею 1188 ЦК України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах із застосуванням принципу вини сторін.

          Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування завданої шкоди суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При цьому, на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.

          Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

          Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Страхове товариство „Гарантія” (страховик) в особі Одеської регіональної дирекції філії ВАТ „Страхове товариство „Гарантія”, громадянкою Ребровою Людмилою Анатоліївною (страхувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (вигодонабувач) було укладено типовий договір № 5-1337-09/08 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого об’єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов’язаний з володінням, розпорядженням і користуванням транспортним засобом (автомобіль Мазда СХ-7, 2008 року випуску, реєстраційний номер ВН 8548 ВХ, вартістю 237650 грн.), який передано під заставу вигодонабувачу, за кредитним договором № 428-013/ФКВ-08 від 26.06.2008р.

          Пунктами 1.2, 2.1, 3.1 вказаного договору передбачено, що водії, які будуть експлуатувати транспортний засіб: Реброва Людмила Анатоліївна, Ребров Денис Ігорович; до страхових ризиків відносяться: дорожньо - транспортна пригода, пошкодження предметом, що відскочив чи впав, протиправні дії третіх осіб, незаконне заволодіння, пожежа, вибух, стихійне лихо; страхова сума 237650 грн.

          31.12.2008 року о 23 год. 30 хв. гр. Ребров Д.І. керуючи автомобілем Мазда СХ-7, державний номер ВН 8548 ВХ, рухався по вул. Космонавтів в м. Одесі і здійснив наїзд на висячий кабель тролейбусної електричої мережі, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, що відображено в довідці № 038871 відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

          Внаслідок цієї дорожньо –транспортної пригоди власнику автомобіля Мазда СХ-7 було завдано шкоду, розмір якої відповідно до висновку № 333 від 25.02.2009р. дослідження спеціаліста –автотоварознавця становить 16641, 87 грн.

          На виконання умов договору страхування № 5-1337-09/08 від 26.06.2008 року ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” за заявою страхувальника від 08.01.2009 року виплатило вигодонабувачу за вказаним договором страхування страхове відшкодування у розмірі 16641 грн. 87 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 30.03.2009 року.

          Дані обставини не заперечувалися сторонами при розгляді справи у місцевому господарському суді і повністю підтверджені в процесі перегляду даної справи в апеляційній інстанції.

          Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки шкода заподіяна внаслідок наїзду на електричний дріт, який є джерелом підвищеної небезпеки, то до взаємовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст. 1188 ЦК України, доказів в підтвердження вини відповідача позивачем до суду не подано, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме з неправомірних дій відповідача позивачу завдано збитки у вигляді сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту Мазда СХ-7.

          Проте, з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

          По –перше, джерелом підвищеної небезпеки є не електричний дріт, як помилково визначив суд, а діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ст. 1187 ЦК України).

          По –друге, саме відповідач у даному випадку здійснює діяльність, пов’язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для нього та інших осіб, а тому позивач має право вимоги до нього в силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Відповідно до п. 2.2 статуту Комунального підприємства „Одесміськелектротранс” основною метою діяльності підприємства є надання послуг щодо перевезення пасажирів трамваями і тролейбусами та отримання доходів. Згідно з п. 2.3 статуту до обов’язків підприємства, зокрема, входить утримання в належному технічному стані міської мережі трамвайних та тролейбусних маршрутів .

          Положення статті 1188 ЦК України регулюють відшкодування шкоди у разі її завдання кількома джерелами підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії. У даному випадку такої взаємодії немає, оскільки діяльність, пов’язана з використанням легкового автомобіля Мазда СХ-7, не здатна завдати шкоду діяльності, пов’язаної з використанням та утриманням міської тролейбусної контактної мережі.

          Отже, положення статті 1188 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

          Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94р. № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” у редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. № 04-5/239, що містяться в п. 2, як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України). Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

          Отже, позивач не зобов’язаний доводити вину відповідача у завданні шкоди.

          Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з статутом основною метою діяльності відповідача є надання послуг щодо перевезення пасажирів трамваями і тролейбусами та отримання доходів, а одним з видів діяльності відповідача є обов’язок утримання в належному технічному стані міської мережі трамвайних і тролейбусних маршрутів.

          Статтею 2 Закону України „Про міський електричний транспорт” визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері міського електричного транспорту загального користування, в яких беруть участь замовники транспортних послуг, перевізники та пасажири.

          Згідно з ст. 1 вказаного Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

          - перевізник - юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об'єктів міського електричного транспорту;

          - об'єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг;

          Відповідно до ст. 13 цього Закону перевізник зобов’язаний, зокрема, утримувати рухомий склад та інші об'єкти міського електричного транспорту у належному стані.

          Згідно з ст. 17 вказаного Закону технічний стан об'єктів міського електричного транспорту повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху, Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, Правил технічної експлуатації метрополітену, а також нормам та стандартам у цій сфері.

          Таким чином, протиправна поведінка відповідача полягає у неналежному виконанні своїх статутних обов’язків та вимог Закону України „Про міський електричний транспорт” щодо забезпечення утримання в належному технічному стані міської контактної мережі та невжитті своєчасних заходів по усуненню пошкодження тролейбусної контактної мережі, в результаті чого 29.12.2008 року о 23 год 30 хв. на вул. Космонавтів в м. Одесі відбулося зіткнення автомобіля Мазда СХ-7 керованого гр. Ребровим Д.І. з обірваним кабелем тролейбусної контактної мережі, внаслідок чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

          Наявність та розмір завданої відповідачем матеріальної шкоди підтверджується довідкою № 038871 відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області та висновком № 333 від 25.02.2009 року дослідження спеціаліста –автотоварознавця, що містяться в справі.

          При цьому, між протиправною поведінкою відповідача, що виразилася у недбалому ставленні до своєчасного ремонту міської тролейбусної контактної мережі, і завданою шкодою існує прямий причинний зв’язок.

          З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або ж умислу потерпілого.

          Колегією суддів не приймаються до уваги надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову акт службового розслідування дорожньо –транспортної пригоди від 05.01.2009 року, доповідна працівника відповідача від 31.12.2008 року, пояснення водія тролейбуса від 31.12.2008 року, акт від 31.12.2008р. складений відповідачем та його довідки, оскільки зазначені документи складені самим відповідачем, який є зацікавленою у вирішенні даного спору особою, вони усі носять суто внутрішній характер, окрім того зроблений у них висновок, що причиною обриву проводу контактної мережі міг бути вантажний автомобіль, що перевозив негабаритний вантаж, носить характер припущення, оскільки об’єктивно жодним належним доказом не підтверджений.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

          Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України позивачеві підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати зі сплати державного мита в сумі 251 грн., у тому числі 84 грн. за подання апеляційної скарги, а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство„Гарантія” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2009 року по справі № 28/162-09-4241 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Одесміськелектротранс” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 1, ідентифікаційний код: 03328497) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 33688465, МФО 388432) 16641 грн. 87 коп. шкоди та 487 грн. судових витрат.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.