Ухвала суду № 8377509, 10.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

10.03.10                                                                                           Справа № 13/273-4863

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Теребовлянському районі від 13.01.07р.

на постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006р.

у справі №13/273-4863

за позовом           Державного підприємства (далі ДП) «Кобиловолоцький спиртовий завод», с.Кобиловолоки

до ДПІ у Теребовлянському районі, м.Теребовля

про          скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників

          від позивача - Славіч А.В. - представник (дов. у справі);

від відповідача - Сененький М.Б. - представник (дов. у справі).

          Розпорядженням голови суду проведено зміни в складі колегії суддів. Новим складом суду розгляд справи розпочато спочатку та завершено її з прийняттям рішення по суті позовних вимог.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.03.06р. провадження у цій справі зупинено до вирішення справ №№14/282-3776 та 14/290-3786 в апеляційному порядку, - до набрання законної сили судовими рішеннями в цих справах.

Задоволивши клопотання податкового органу, судова колегія поновила провадження у даній справі, про що винесла відповідну ухвалу від 03.02.10р.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006р. (суддя С.Г.Стопник) задоволено позов ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод»до ДПІ у Теребовлянському районі та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0000392301/0 від 15.06.06р., №0000392301/1 від 12.07.06р., №0000392301/2 від 15.09.06р., №0000392301/3 від 27.11.06р.

          Постанова суду мотивована п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки останнім правомірно включено до податкового кредиту у деклараціях за серпень, вересень, листопад 2004 р. та серпень 2005 р. 41908 грн. суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, які були належним чином виписані постачальниками; можливі податкові правопорушення з боку постачальників позивача не спростовують факту закупки товарно-матеріальних цінностей позивачем та здійснення витрат по їх оплаті.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ДПІ у Теребовлянському районі оскаржує судове рішення, наполягаючи на тому, що податковим органом правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, адже при дослідженні ланцюга постачання сировини від виробника до кінцевого споживача, податковим органом виявлено, що дослідження переривається у другій ланці постачання і надмірної сплати до Державного бюджету жодним з постачальників сировини позивача не сплачено і по даних операціях Державний бюджет не отримав надходжень у вигляді податку на додану вартість в сумі 41908 грн.

Крім того, на думку апелянта, позовна заява ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод»не відповідає нормам чинного законодавства України, зокрема, у ній не зазначено дати її підписання та невірно зазначено позовні вимоги.

Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду і відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод»подало позов до ДПІ у Теребовлянському районі про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000392301/0 від 15.06.06р., №0000392301/1 від 12.07.06р., №0000392301/2 від 15.09.06р., №0000392301/3 від 27.11.06р.

20.12.09р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення суду про задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст.105 КАС України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень (п.111 ч.3 ст.105 КАС України).

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення (ст.162 вказаного Кодексу).

Статтею 202 КАС України передбачено виключний перелік підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, такою підставою є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Не зазначення у позовній заяві дати її підписання не є підставою, передбаченою ст.202 КАС України для скасування постанови суду.

Таким чином, вищевикладені норми процесуального права спростовують твердження апелянта про невідповідність вимог позовної заяви положенням КАС України та прийняття оскаржуваного рішення суду з порушенням норм процесу.

Як вбачається зі справи, актом перевірки №139/2301/00375088 від 01.06.06р. «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства у правових відносинах з ПП "Матрікс" та ТзОВ "Інтеграл" за червень, липень, серпень, вересень, листопад 2004 р. та серпень 2005 р.»зафіксовано порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого йому занижено податкові зобов’язання по податку на додану вартість за 2004-2005 роки на суму 41908 грн.. в тому числі по періодах: серпень 2004р. –13188 грн., вересень 2004р. –2426 грн., листопад 2004р. –20111 грн., серпень 2004р. –6183 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Теребовлянському районі 15.06.06р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000392301/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями, п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 62862 грн., з яких 41908 грн. основний платіж та 20954 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В процесі апеляційного оскарження цього податкового повідомлення-рішення податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення №0000392301/1 від 12.07.06р., №0000392301/2 від 15.09.06р., №0000392301/3 від 27.11.06р., якими залишено без змін підстави та суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість та штрафних санкціях, визначених за попереднім рішенням.

Як зазначено в акті перевірки, позивач у перевіряємому періоді віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманих від ТзОВ «Інтеграл»(по податкових накладних №75 від 09.06.04р. на суму 52120,42 грн. (ПДВ –10424,08 грн.), №93 від 01.07.04р. на суму 13820,42 грн. (ПДВ –2764,08 грн.), №120 від 02.08.04р. на суму 12132,24 грн. (ПДВ - 2426,45 грн.), №200 від 04.11.04р. на суму 100552,08 грн. (ПДВ –20110,42 грн.)) та ПП «Матрікс» (податкова накладна №30 від 04.08.05р. на суму 30914,67 грн. (ПДВ –6182,93 грн.)), в яких суми податку на додану вартість постачальниками позивача (ТОВ "Інтеграл" та ПП "Матрікс") у відповідних звітних періодах не були задекларовані до сплати та не були сплачені до бюджету суми податку на додану вартість, що є однією з обов’язкових підстав включення таких сум до податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону №168/97-ВР (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Контрагенти позивача зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції з’ясовано, що позивач включив до податкового кредиту у деклараціях за серпень, вересень, листопад 2004 р. та серпень 2005 р. 41908 грн. податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, які були належним чином виписані постачальниками, і в ході проведення перевірки у посадових осіб податкового органу не виникало сумнівів щодо правильності їх оформлення.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які докази визнання недійсними господарських операцій, по яких позивачем задекларовано спірні суми податку на додану вартість, у справі відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Отже, позивач правомірно відніс до складу податкового періоду 41908 грн. податку на додану вартість згідно належним чином оформленими податковими накладними, виданими у червені, липні, серпні, вересні, листопаді 2004 р. та серпені 2005р. ТОВ "Інтеграл" та ПП "Матрікс", які в цей період були платником податку на додану вартість та мали право виписувати останні.

          Таким чином, судова колегія оскаржувану постанову місцевого господарського суду, якою підставно задоволено позовні вимоги, залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.17, 92, 94, 195, 196, 198, 200, 203, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.          Апеляційну скаргу залишити без змін, а постанову господарського суду Тернопільської області від 20.12.06р. у цій справі - без змін.

2.          Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

3.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя О.С.Скрипчук

суддя Т.С.Процик

Постанова підписана 15.03.2010р.