Постанова № 8376933, 15.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2010                                                                                           № 19/167

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином;

від відповідача -Кукса Г.А. – представник за довіреністю № 2 від 20.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "АМК"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009

у справі № 19/167 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Іркан"

до                                                   ТОВ "АМК"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 189297,22 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

У жовтні 2009 року приватне підприємство «Іркан» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 189297,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав належним чином зобов’язання за договором поставки № 08/10 від 26.09.2008 року, проте відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався з позивачем за поставлений товар, в зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 158745,60 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 19/167 від 17.12.2009р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК» на користь приватного підприємства «Іркан» 158745,60 грн. - основного боргу, 23811,84грн. - інфляційних нарахувань, 4631,89грн. - 3% річних, 1871,89грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю факту неналежного виконання відповідачем зобов’язань по укладеному між сторонами договору поставки № 08/10 від 26.09.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 19/167 від 17.12.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та процентів річних на загальну суму 28443,73 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення, а також у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що поставка товару була здійснена позивачем, згідно видаткових накладних №011001 від 01.10.2008р., № 021001 від 02.10.2008р., № 021002 від 02.10.2008р., № 091002 від 09.10.2008р., № 101002 від 10.10.2008р., № 131001 від 13.10.2008р., а не на виконання договору № 08/10 від 26.09.2008 року, оскільки в жодній видатковій накладній не зазначено, що поставка товару здійснювалася згідно договору № 08/10 від 26.09.2008 року, а також вказаним договором не було передбачено поставку цегли керамічної лицювальної М250 за кольором персик. Крім того, за умовами договору, оплата товару здійснюється за поставлені партії протягом десяти днів, проте в договорі не визначено поняття партії. Договір не містить такої суттєвої умови, як предмет, а тому він є неукладеним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено до 15.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.12.2009 р. у справі № 19/167 як таке, що прийняте з повним та всебічним розглядом всіх обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

15.03.2010 року представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції вдруге не з’явився, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, який не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2008 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 08/10, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов’язався передати другій стороні цеглу лицювальну марки М250, а відповідач зобов’язується прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 2.4., 3.1., 3.2. договору, сторони погодили, що право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною. Товар поставляється партіями в кількості визначеній у заявці покупця, яка подається постачальнику факсимільним зв’язком чи іншим способом не пізніше двох робочих днів з моменту подачі заявки. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару – цегли керамічної лицьової М250 персик у кількості 59 904 шт. на загальну суму 158745,60грн. відповідно до видаткових накладних № 011001 від 01.10.2008р., № 021001 від 02.10.2008р., № 021002 від 02.10.2008р., № 091002 від 09.10.2008р., № 101002 від 10.10.2008р., № 131001 від 13.10.2008р.

Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними особами сторін та скріплені печатками юридичних осіб відповідача та позивача. Відповідач не заперечує та не оспорює факт отримання товару згідно даних видаткових накладних, проте не визнає факт поставки товару саме на виконання умов договору № 08/10 від 26.09.2008 року та вважає його неукладеним.

Судом апеляційної інстанції дані твердження відповідача не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наступним.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Об’єкти цивільних прав, стосовно яких можуть укладатися договори визначені у статті 177 Цивільного кодексу України. Такими об’єктами можуть бути різного роду матеріальні та нематеріальні блага: речі, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація тощо.

Необхідність узгоджувати предмет договору зумовлена передусім юридичною природою договірного зобов’язання, в якому права та обов’язки сторін повинні бути чітко визначені і конкретизовані, щоб його сторони мали реальну можливість реалізувати свої права та виконати обов’язки стосовно матеріальних та нематеріальних благ, з приводу яких вони власне і вступають у правові відносини.

Колегією суддів встановлено, що в договорі № 08/10 від 26.09.2008 року сторони дійшли згоди стосовно предмету договору, визначеному родовими ознаками, а саме цегли керамічної лицювальної марки М250, яка власне і була поставлена відповідачу.

А щодо кольору, то відповідно до пункту 2 статті 671 Цивільного кодексу України, якщо договором асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договору, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати спірний договір неукладеним, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору – визначили предмет (п. 1.1. договору), ціну (п. 5.1. договору) та строки дії договору (розділ 9 договору).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.1. договору сторони обумовили, що товар поставляється партіями в кількості, визначеній у заявці покупця, яка подається постачальнику.

Відповідно до статтей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідач заявок на поставку товару суду не надав, колегія суддів прийшла до висновку, що партіями вважається поставка товару в межах однієї видаткової накладної.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору, оплата вартості товару, що поставляється за договором, здійснюється шляхом оплати вартості кожної поставленої постачальником партії товару на адресу покупця. Оплата вартості поставленої партії товару здійснюється протягом десяти робочих днів.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов’язання, щодо оплати отриманого товару не виконав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно договору, станом на момент звернення з позовом до суду та винесення рішення, становить 158745,60 грн.

Відсутність посилань на договір у видаткових накладних не свідчить про те, що між сторонами відбулися позадоговірні відносини.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний перерахунок розміру інфляційних нарахувань, не виходячи за межі позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що з урахуванням середнього індексу інфляції за період з 24.10.2008 року по 13.10.2009 року, який складає 1,131%, розмір інфляційних нарахувань підлягає задоволенню в сумі 20795,67 грн.

Здійснивши власний перерахунок розміру трьох відсотків річних, не виходячи за межі позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір трьох відсотків річних підлягає задоволенню в сумі 4631,89 грн.

З огляду на вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 158745,60 грн. основного боргу, 4631,89грн. 3% річних та 20795,67грн. інфляційних нарахувань.

За таких обставин, рішення господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 у справі № 19/167 підлягає частковій зміні, зокрема в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, в порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 та п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК» на рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 19/167 від 17.12.2009р. задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва у справі №19/167 від 17.12.2009р. змінити частково.

3.          Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул 8 Березня,19, р/р 26003377795001 в ЧРУ «ПРиватбанк» м. Мена, МФО 353586, код ЄДРПОУ 14226736) на користь Приватного підприємства «Іркан» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул Тімірязєва,18,кв.40, р/р 26002511534901, в філії «Центральнее регіональне відділення управління» ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 35784988) 158 745,60грн. (сто п’ятдесят вісім тисяч сімсот сорок п’ять гривень 60 коп.) основного боргу, 20795,67грн. (двадцять тисяч сімсот дев’яносто п’ять 67 коп.) інфляційні нарахування, 4631,89грн. (чотири тисячі шістсот тридцять одна 89 коп. ) 3 % річних, 1 841,73грн. (одна тисяча вісімсот сорок одна 73 коп.) державного мита, 232,20грн. (двісті тридцять дві 20 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Іркан» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул Тімірязєва,18,кв.40, р/р 26002511534901, в філії «Центральнее регіональне відділення управління» ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 35784988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул 8 Березня,19, р/р 26003377795001 в ЧРУ «ПРиватбанк» м. Мена, МФО 353586, код ЄДРПОУ 14226736) 15 (п’ятнадцять) грн. 08 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Матеріали справи № 19/167 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді