Постанова № 8376929, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010                                                                                           № 30/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Попікової О.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Півнчук Л.І.- пред. за дов. № 01-11/1235 від 31.12.2009 р.;

від відповідача -Позднякова В.І.- пред. за дов. №77-2 від 11.01.2010 р.;

від третьої особи –Мацевій Ю.С.- пред. за дов. № 636 від 03.12.2009 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009

у справі № 30/369 ( )

за позовом                               Національного комплексу "Експоцентр України"

до                                                   Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів"

третя особа відповідача           Фонд державного майна України

про                                                   стягнення 62281,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного комплексу "Експоцентр України" до Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" про стягнення 55343,29 грн. основного боргу, 1831,42 грн. – пені, 517,88 грн. – 3 % річних, 714,83 – відшкодування втрат внаслідок інфляції та штраф у розмірі 7 % - 3874,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі № 30/369 позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 28080,73 грн. - основного боргу, 1831,42 грн. – пені, 517,88 грн. – 3 % річних, 714,83 – відшкодування втрат внаслідок інфляції та штраф у розмірі 7 % - 3874,03 грн. В частині стягнення 27262,56 грн. провадження у справі припинено. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 193, 231 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 551, 625 Цивільного кодексу України. При цьому розмір орендної плати судом першої інстанції визначено виходячи з умов договору оренди № 16/4-А від 21.05.2001 р. Доводи відповідача та третьої особи щодо необхідності визначення розміру орендної плати виходячи з положень, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" місцевим господарським судом не прийняті до уваги та відхилені, з огляду на те, що зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати в установленому законодавством порядку не були внесені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі № 30/369 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" є чинним нормативно-правовим актом, який у відповідності до вимог ст. 117 Конституції України є обов'язковим до виконання, а відтак підлягає застосуванню як така, що регулює правовідносини суб'єктів господарювання у сфері оренди державного майна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2010 р.

Позивач та третя особа через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подали відзиви на апеляційну скаргу

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача надав додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.12.2009 р. у справі № 30/369 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Національним комплексом "Експоцентр України" (надалі - орендодавець) та Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" (надалі - орендар) виникли внаслідок укладеного 21.05.2001 р. договору оренди № 16/4-А нерухомого майна (надалі - договір оренди), що належить до державної власності та знаходиться на балансі орендодавця загальною площею 857,5 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова,1, строком з 21.05.2001 р. по 20.05.2006 р.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 25.05.2000 року № 02-5/237 та п. 10.5 договору оренди даний договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк. Даний факт визнається та не оспорюється сторонами.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 55343,29 грн. за період користування майном січень - серпень 2009 р., а також нарахованої позивачем пені, штрафу, а також збитків від інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач не погоджується з розміром заборгованості та вважає, що позивач при визначенні розміру орендної плати за травень - серпень 2009 року безпідставно не застосовує положення, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна".

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, зазначивши, що зміни до договору оренди № 16/4-А від 21.05.2001 р. в частині суми орендної плати в установленому чинним законодавством порядку не були внесені, а тому його умови є чинними.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції відповідає та ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Спірні відносини, що виникли у сторін по справі, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Розмір орендної плати, згідно пункту 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розраховується на підставі Методики, розробленої Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, де визначений наступний порядок розрахунку орендної плати: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

Умовами пунктів 3.1, 3.2 договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць лютий 2001 року – 2444,36 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Умовами договору оренди безпосередньо передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п. 3.4 договору оренди). При цьому зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами згідно з чинним законодавством (п. 10.3 договору).

Порядок зміни договору встановлений статтею 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін шляхом внесення відповідних змін до договору. В разі відсутності згоди сторін щодо внесення змін до договору, спір вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з пояснень відповідача, після прийняття рішення по даній справі останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до договору № 16/4-А від 21.05.2001 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010р. № 36/69 порушено провадження у справі. Зазначені обставини виникли після прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, а тому в розумінні статті 101 Господарського процесуального кодексу України не можуть розглядатись в суді апеляційної інстанції. В свою чергу внесення змін до договору в судовому порядку може бути підставою для здійснення перерахунку щодо орендної плати та повернення сплачених коштів.

Щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" колегія суддів відзначає наступне. У відповідності до частини 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Прийняття даної постанови у відповідності п. 3.4 договору є підставою для перегляду розміру орендної плати, яка встановлена сторонами в договорі, в порядку, який визначений п. 10.3 договору оренди, статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статтею 651 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції наголошує з прийняттям даної постанови зміни до договору автоматично не вносяться, а відповідно за відсутності згоди сторін відповідач не позбавлений права звернутися до суду про внесення змін до договору.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 18 цього Закону одним із основних обов'язків Орендаря є внесення своєчасно і у повному обсязі орендної плати.

Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно, в строк 10-ти банківських днів після одержання рахунку, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки за умовами договору сторони погодили щомісячний розмір орендної плати, а сторони не надали суду належних та допустимих доказів зміни вказаного розміру орендної плати, то виходячи із щомісячної ставки орендної плати, визначеної договором, відповідач за період з січня по серпень 2009 р. повинен був сплатити позивачу 55343,29 грн. (рахунки від 13.01.2009 р. № 27 на суму 6 605,55 грн., від 09.02.2009 р. № 346 на суму 6847,81 грн., від 11.03.2009 р. № 755 на суму 6859,91 грн., від 09.04.2009 р. № 1115 на суму - 6949,29 грн., від 13.05.2009 р. № 1363 на суму 6978,04 грн., від 12.06.2009 р. № 1695 на суму 6985,51 грн., від 13.07.2009 р. № 2027 на суму 7103,85 грн., від 07.08.09. № 2322 на суму 7013,33 грн.), а не 39898,86 грн., як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Після порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача 27262,56 грн. в рахунок погашення боргу по орендній платі за період січень-квітень 2009 р., що підтверджується платіжним дорученням № 959 від 26.10.2009 р., визнається та не оспорюється сторонами. Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27262,56 грн. правильно припинено судом першої інстанції на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору в цій частині.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не сплатив орендну плату, а тому місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 28080,73 грн. заборгованості з орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 714,83 грн. та 3 % річних в розмірі 515,10 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений позивачем період прострочення, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди сторони погодили, що орендна плата. перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцем відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 515,10 грн., яка нарахована останнім від суми заборгованості окремо по кожному рахунку з дня виникнення прострочення по 09.09.2009 року.

Суд першої інстанції вимоги в цій частині визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, задовольняючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що в силу частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що оскільки договором оренди не встановлений період, за який має зараховуватись пеня, при визначенні її суми слід керуватися приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Як вбачається з розрахунку пені (а.с. 62-63, т. 1) позивачем нараховано штрафні санкції – пеню за прострочення виконання зобов’язання згідно рахунку від 13.01.2009 р. № 27 за період з 02.02.2009 р. по 09.09.2009 р., згідно рахунку від 09.02.2009 р. № 346 за період з 26.02.2009 р. по 09.09.2009 р., тобто більше ніж за шість місяців без урахуванням згаданих приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Колегія суддів відзначає, що за прострочення виконання зобов’язання згідно рахунку від 13.01.2009 р. № 27 пеня має бути нарахована за період з 02.02.2009 р. по 02.08.2009 р., а згідно рахунку від 09.02.2009 р. № 346 пеня має бути нарахована за період з 26.02.2009 р. по 26.08.2009 р.

Крім того, як вбачається з розрахунку пені позивачем невірно визначено кількість днів прострочення та не враховано, що постановою НБУ від 10 серпня 2009 року № 468 облікова ставка з 12 серпня 2009 року встановлена в розмірі 10,25 % річних.

З метою усунення вказаних порушень, колегія суддів здійснила перерахунок пені та встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню становить 1817,06 грн. В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 15,19 грн. слід відмовити, в свою чергу рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - облікова ставка НБУ

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3 874,03 грн. штрафу у розмірі 7 %, який нарахований на підставі статті 231 Господарського кодексу України

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в цій частині з огляду на те, що позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, а матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання грошового зобов’язання понад тридцять днів.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Колегією суддів відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасне орендної оплати є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди між сторонами було укладено 21.05.2001 р., а Господарський кодекс України, на який посилається позивач як на підставу нарахування штрафу у розмірі 7 %, набрав чинності 01.01.2004 р. Відповідно до пункту 2 статті 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він скасовує чи пом'якшує відповідальність. Окрім того, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до 01.01.2004 р. Судом апеляційної інстанцій встановлено, що пунктом 3.5 договору оренди № 16/4-А від 21.05.2001 р. була встановлена така відповідальність у вигляді пені, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 7 % (дана правова позиція викладена у постанові ВГСУ № 10/4806 від 12.05.2006 р.).

Таким чином, колегія суддів встановила, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних відносин положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та стягнув з відповідача 7 % штраф 3874,03 грн. у розмірі а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. у справі № 30/369 в частині стягнення з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" 7 % штрафу в розмірі 3874,03 грн., пені в розмірі 15,19 грн., 38,89 грн. державного мита, 26,21 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - скасувати.

3.          В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові щодо стягнення з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" 7 % штрафу в розмірі 3874,03 грн. та пені в розмірі 15,19 грн. відмовити.

4.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва у справі № 30/369 від 17.12.2009 р. залишити без змін.

5.          Стягнути з Національного комплексу "Експоцентр України" (03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 код 21710384) на користь Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, код 20064284) 19,45 державного мита з апеляційної скарги.

6.          На підставі даної постанови повернути Державній акціонерній компанії "Національна мережа аукціонних центрів" з Державного бюджету України 136,31 грн. зайво сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного дорученням № 1130 від 13.01.2010 року (оригінал якого залишити в матеріалах справи).

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 30/369 повернути Господарському суду міста Києва.

9.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Попікова О.В.

22.03.10 (відправлено)