Постанова № 8376904, 15.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2010                                                                                           № 50/602

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Войтов Є.О. – представник за дов. №30/01 від 14.01.10;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Ірма"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2009

у справі № 50/602 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство Український науково-дослідний інститут зв"язку

до                                                   Приватне підприємство "Ірма"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 98556,04 грн.

СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

Державне підприємство Український науково–дослідний інститут зв’язку (далі – позивач, орендодавець) у липні 2009 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Ірма” (далі – відповідач, орендар) про стягнення 98556,04 грн. та розірвання договору оренди.

В листопаді позивачем було подано до господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якому просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 127957,41 грн. - основного боргу за період з січня 2009 по вересень 2009, 5687,22 грн. - втраченого прибутку та 10628,78 грн. – пені, яку було прийнято судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2009 у справі №50/602 позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства “Ірма” на користь Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв’язку основну заборгованість в сумі 127957,41 грн., втрачений прибуток в розмірі 5687,22 грн., 10628,78 грн. пені, державне мито в сумі 1442,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство “Ірма” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2009 у справі №50/602 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В доповненнях до апеляційної скарги сторона звернула увагу суду апеляційної інстанції на неповідомлення її судом першої інстанції про час та місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2010 у справі №50/602 апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ірма” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.02.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 у справі № 51/148 розгляд апеляційної скарги відкладався до 15.03.2009 на підставі ст. 77 ГПК України.

У судове засідання 15.03.2010 з’явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення від 22.02.2010 №№10955266, 10955339 про вручення 24.02.2010 та 25.02.2010 відповідачу кореспонденції суду за двома адресами.

В судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2009 у справі № 50/602 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з’ясовано судом першої інстанції, 01.10.2003 між Державним підприємством Український науково-дослідний інститут зв’язку та приватним підприємством “Ірма” було укладено договір оренди № 51 (далі-договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі майно), площею 190 кв. м. на 1-му поверсі лабораторного корпусу під офіс вартістю 618818,00 грн. Приміщення знаходиться на балансі Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв’язку за адресою: вул. Солом’янська, 13, м. Київ.

Згідно із п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Матеріали справи містять копію акту приймання-передачі від 01.10.2003, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято приміщення в користування.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2003 року 5151,66 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший базовий місяць оренди – жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень, листопад.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 25.09.2008 до договору (далі – додаткова угода) абзац перший п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: “орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший базовий місяць розрахунку – січень 2007: 11075,67 грн.” За взаємною згодою сторін орендна палата за березень 2008 складає 16300,00 грн. на місяць.

Згідно із п. 3 додаткової угоди абзац третій п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: “орендна плата за січень 2007 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007”.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В пункті 3.3 договору зазначено, що перерахування здійснюється орендарем до 12 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 30% орендної плати (1545,50 грн.) перераховується орендарем до державного бюджету, а 70% орендної плати (3606,16 грн.) перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно із п. 3.4 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 договору зобов’язання орендара по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати в розмірі не менше ніж орендна плата за один місяць. Авансова оплата сплачується орендарем протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Згідно з п. 5.2. договору орендар зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.6 договору сторони узгодили, що орендар подає орендодавцю копії платіжних доручень з відміткою банку по виплатах орендованої плати до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на директора та головного бухгалтера орендаря.

Також, відповідно до умов договору орендар зобов’язався укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору даний договір було укладено строком на три роки, а саме з 01.10.2003 по 01.10.2006 включно.

Згідно з п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору про припинення або зміну цього договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

01.10.2003 між сторонами було укладено договір №52 про відшкодування витрат балансоутримувача (орендодавця) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі договір №52).

Відповідно до п. 1.2 договору №52 позивач надає відповідачу комунальні послуги (електроенергія, теплоенергія, користування водою та каналізацією) і бере на себе витрати на оплату комунальних платежів, а відповідач забезпечує відшкодування цих витрат за рахунками позивача.

Згідно із п. 1.3 договору №52 позивач сплачує податок на земельні ділянки, зайняті приміщеннями, переданими в оренду, в установлених розмірах, а орендар також відшкодовує позивачу ці витрати за рахунками позивача.

Пунктом 1.4 договору №52 сторони узгодили, що відповідач користується приміщеннями, які надані йому в оренду згідно договору оренди №51 від 01.10.2003, у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 5.1 договору №52 даний договір укладено строком на три роки, що діє з 01.10.2003 по 01.10.2006 включно.

Позивач у липні 2009 звернувся до суду першої інстанції з вимогою про стягнення з відповідача 98556,04 грн. заборгованості, з яких:

- за січень 2009: 70% орендної плати у сумі 13651,75 грн.; кошти за електропостачання у сумі 1978,28 грн.; кошти за водопостачання у сумі 78,04 грн.; кошти за теплопостачання у сумі 379,92 грн.;

- за лютий 2009: 70% орендної плати у сумі 13856,53 грн.; кошти за електропостачання у сумі 2076,70 грн.; кошти за водопостачання у сумі 148,28 грн.;

- за березень 2009: 70% орендної плати у сумі 14049,32 грн.; кошти за електропостачання у сумі 1985,30 грн.; кошти за водопостачання у сумі 30,13 грн.; експлуатаційні витрати у сумі 585,60 грн.; компенсація податку на землю у сумі 824,90 грн.;

- за квітень 2009: 70% орендної плати у сумі 14176,98 грн., кошти за електропостачання у сумі 1400,94 грн., кошти за водопостачання у сумі 35,32 грн.;

- за травень 2009: 70% орендної плати у сумі 14247,86 грн., 30% орендної плати у сумі 1017,71 грн.; кошти за електропостачання у сумі 903,56 грн., кошти за водопостачання у сумі 37,25 грн.;

- за червень 2009: 70% орендної плати у сумі 14404,58 грн.; 30% орендної плати у сумі 1028,90; кошти за електропостачання у сумі 800,45 грн.; кошти за водопостачання у сумі 35,81 грн.; компенсація податку на землю за 2 кв. у сумі 824,90 грн.;

В листопаді 2009 позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 5687,22 грн. втраченого прибутку (який не був предметом первинних позовних вимог), 10628,78 грн. пені (яка не заявлялася при поданні позовної заяви) та 127957,41 грн. заборгованості, яку позивач збільшив на суму 29401,37 грн., зокрема додатково в цій частині просив стягнути:

- за липень 2009: 70% орендної плати у сумі 14390,18 грн., ПДВ 30% орендної плати у сумі 1027,87 грн., електроенергія у сумі 871,99 грн., водопостачання у сумі 36,91 грн.;

- за серпень 2009: 70% орендної плати у сумі 14361,40 грн., ПДВ 30% орендної плати у сумі 1025,81 грн., електроенергія у сумі 675,56 грн., водопостачання у сумі 46,57 грн.;

- за вересень 2009: 70% орендної плати у сумі 14476,28 грн., ПДВ 30% орендної плати у сумі 1034,02 грн., електроенергія у сумі 737,29 грн., водопостачання у сумі 62,09 грн., компенсація податку на землю за 3 кв. у сумі 824,90 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог повинна викладатися в письмовій формі. Господарський суд в свою чергу, з огляду на приписи статей 42, 43 та частин першої-третьої ст. 22 ГПК України має вжити заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим способом ознайомитися з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк. У разі, коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги (аналогічна позиція викладена в п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 №01-8/164 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”).

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог, або розпису про отримання такої заяви відповідачем. Судом першої інстанції всупереч зазначеного було розглянуто уточнені позовні вимоги, тоді як розгляду по суті підлягали первісно заявлені вимоги.

Таким чином, приймаючи до розгляду та фактично задовольняючи заяву позивача всупереч ст. 42, 43 та ст. 22 ГПК України суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, що є підставою для його скасування в силу ч. 2 ст. 104 ГПК України. Розглядаючи позовні вимоги позивача суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх часткове задоволення.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи, зокрема, акт про приймання-передачі нерухомого мана від 12.10.2009, відповідно до якого відповідачем було повернуто позивачу орендоване приміщення (копія акту наявна в матеріалах справи), свідчать про факт продовження сторонами строку дії договору №51 та договору №52, тобто фактично дію договорів продовжено до 01.10.2009.

Згідно з п. 5.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, при умові продовження договору оренди.

Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:

- за січень 2009 – рахунок-фактура №УН-0000049 від 30.01.2009 на суму 16087,99 грн. з ПДВ (з яких 13651,752 грн. з ПДВ – 70% орендної плати, 1978,284 грн. з ПДВ – електроенергія, 78,036 грн. з ПДВ – водопостачання, 379,920 грн. з ПДВ – теплопостачання);

- за лютий 2009 – рахунок-фактура №УН-0000087 від 27.02.2009 на суму 16081,51 грн. з ПДВ (з яких 13856,532 грн. з ПДВ – 70% орендної плати, 2076,696 грн. з ПДВ – електроенергія, 148,284 грн. з ПДВ – водопостачання);

- за березень 2009 – рахунок-фактура №УН-0000142 від 31.03.2009 на суму 17472,26 грн. з ПДВ (з яких 14049,324 грн. з ПДВ – 70% орендної плати, 1985,304 грн. з ПДВ – електроенергія, 30,132 грн. з ПДВ – водопостачання, 582,600 грн. з ПДВ – експлуатаційні витрати, 824,904 грн. компенсація податку на землю);

- за квітень 2009 – рахунок-фактура №УН-0000182 від 30.04.2009 на суму 15613,24 грн. з ПДВ (з яких 14176,980 грн. з ПДВ – 70% орендної плати, 1400,940 грн. з ПДВ – електроенергія, 35,316 грн. з ПДВ – водопостачання);

- за травень 2009 – рахунок-фактура №УН-0000255 від 29.04.2009 на суму 15188,68 грн. з ПДВ (з яких 14247,864 грн. з ПДВ – 70% орендної плати, 903,564 грн. з ПДВ – електроенергія, 37,248 грн. з ПДВ – водопостачання);

- за червень 2009 – рахунок-фактура №УН-0000365 від 30.06.2009 на суму 16065,73 грн. з ПДВ (з яких 14404,58 грн. з ПДВ – 70% орендної плати, 800,45 грн. з ПДВ – електроенергія, 35,81 грн. з ПДВ – водопостачання, 824,90 грн. з ПДВ – компенсація податку за землю за 2 кв.).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок за 28.07.2009 та за 13.08.2009, наданих Київському апеляційному господарському суду позивачем, оригінали яких були досліджені судом апеляційної інстанції в судовому засіданні (матеріали справи містять копії даних виписок), відповідачем було сплачено всього 20169,50 грн. (28.07.2009 – 10000,00 грн. та 13.08.2009 – 6087,99 грн., згідно з рахунком № УН-0000049 від 30.01.2009 та 13.08.2009 – 4081,51 грн., згідно з рахунком №УН- 0000087 від 27.02.2009), в решті за оренду приміщення з лютого по червень (включно) за зазначеними рахунками відповідач не розрахувався, що також не спростовано останнім, зокрема, в апеляційній скарзі та доповненнях до неї сторона взагалі не подала жодних доказів щодо здійснення нею розрахунків та не обґрунтувала суду апеляційної інстанції підстави неможливості подання таких доказів з обставин, що від неї не залежать.

Згідно з вимогами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов договору №52 відповідач встановлює за власні кошти електролічильники та сплачує за користування електроенергією згідно показників лічильника за тарифами енергопостачальної організації. У разі тимчасової відсутності електролічильника відповідач зобов’язаний сплачувати за користування електроенергією суму згідно встановлених позивачем рахунків, яка залежить від наявності, кількості, потужності та часу роботи електроприладів, що знаходяться на орендує мій площі, та площі освітлення(п. 2.2.3).

За користування водою та каналізацією відповідач зобов’язаний сплачувати суму, яка залежить від кількості працюючих одиниць в орендованому приміщенні. Орендар письмово сповіщає позивача про кількість працюючих співробітників на початок дії договору оренди та обов’язково сповіщає про всі зміни кількості працюючих в орендованих приміщеннях на протязі терміну дії всього договору (п. 2.2.4 договору №52).

За теплоенергію відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу суму пропорційно розміру площ орендованих приміщень (п. 2.2.5 договору №52).

Відповідач зобов’язаний відшкодовувати позивачу частку експлуатаційних витрат, що пов’язана з санітарним обслуговуванням прибудинкової території, технічним обслуговуванням будівлі, обслуговуванням місць загального користування, утриманням охорони, обслуговуванням ліфтів, пропорційно розміру площі, що надана в оренду, за рахунками позивача (п. 2.2.7).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду, як належних доказів, жодних документів (крім розрахунків) про понесені ним витрати на утримання будинку та комунальні послуги, які мають бути відшкодовані йому відповідачем, так і належних доказів показань лічильників, кількості працюючих співробітників в орендованому приміщенні, розміру площі будівлі та відповідного розрахунку щодо пропорційності площі орендованого приміщення, за яку відповідач має відшкодовувати витрати за теплоенергію, обслуговуванням будівлі, в т.ч. сплат за такі послуги тощо.

З огляду на викладене, Київським апеляційним господарським судом приймаються доводи апелянта щодо безпідставності задоволення виставлених позивачем рахунків за комунальні послуги та витрати на утримання орендованого майна без підтвердження по-перше, сплат, по-друге, їх розмірів, зокрема щодо обсягів та кількісних показників (площ приміщення).

Тому Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за період з січня 2009 по червень 2009 за електропостачання в сумі 9259,38 грн., водопостачання в сумі 365,83 грн., податку на землю в сумі 1649,80 грн., експлуатаційних витрат в сумі 585,60 грн. та теплопостачання в сумі 379,92 грн. слід відмовити.

Також Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по 70% орендної плати за період з січня 2009 по червень 2009 підлягають частковому задоволенню в сумі 76339,92 грн., у позові в частині стягнення з відповідача 70% орендної плати у сумі 20169,50 грн. за зазначений період слід відмовити.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 30% орендної плати (а.с. 4), які відповідно до умов договору (п. 3.3) відповідач має перераховувати до Державного бюджету України. Тобто позивач не є отримувачем орендної плати в цій частині, а тому він не має права на стягнення з відповідача 30% орендної плати через наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача 30% орендної плати за травень 2009 в сумі 1017,71 грн. та червень 2009 в сумі 1028,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві зазначено дві адреси місцезнаходження відповідача.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (далі – Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Згідно із ч. 4 п. 3.5.11 Інструкції на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ухвали від 07.08.2009, 12.10.2009, 28.10.2009 направлялися на одну адресу відповідача.

Крім того відмітки про відправку документа на ухвалах від 12.10.2009 та від 28.10.2009 оформлені з порушенням ч. 4 п. 3.5.11 Інструкції.

Поштових повідомлень про вручення відповідачу ухвали від 07.08.2009 про порушення провадження у справі матеріали справи не містять. Жодних ухвал суду про призначення справи до розгляду (в зв’язку з хворобою судді) на 12.10.2009 матеріали справи не містять.

Представник відповідача в жодному судовому засіданні участі не приймав, оскаржуване рішення суду першої інстанції також було постановлено за відсутності представника відповідача.

Як зазначає відповідач в доповненнях до апеляційної скарги процесуальні документи він не отримував, та також вказав, що його фактичним місцезнаходженням є: м. Київ, вул. Ак. Кримського, 4-а, оф. 100, за якою відповідач знаходиться з березня 2009.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з’явилися у засідання. Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. (Аналогічна позиція викладена в п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Довідки з органу статистики або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження відповідача в ЄДР матеріали справи також не містять, судом в порядку ст. 38 ГПК України довідки з ЄДР у державного реєстратора також не було витребувано.

З огляду на викладене, Київським апеляційним господарським судом приймаються доводи апелянта про не повідомлення його належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції в порядку розділу ХІІ ГПК України, розглядаючи первісні позовні вимоги, доводи апелянта, викладенні в апеляційній скарзі щодо безпідставності стягнення з нього 5687,22 грн. втраченого прибутку, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Матеріали справи також містять пояснення представника позивача, в якому останній зазначає, що договір оренди №51 від 01.10.2003 припинив дію за згодою сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі, тому вимога щодо розірвання договору на момент розгляду справи в суді першої інстанції втратила нагальність. Спір в цій частині під час розгляду справи в суді першої інстанції був відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині розірвання договору оренди підлягає припиненню.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2009 у справі №50/602 підлягає скасуванню, в порядку п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 104 з прийняттям нового рішення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що при поданні заяви про уточнення позовних вимог позивачем платіжним доручення №1780 від 27.10.2009 було додатково сплачено 555,13 грн. державного мита, які підлягають поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993, як надлишково сплачені.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача (пропорційно задоволених вимог), як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 33, 34, 36, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ірма” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2009 у справі № 50/602 скасувати.

Позов Державного підприємства Український науково–дослідний інститут зв’язку задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Ірма” (фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Кримського, 4-А, оф. 100; юридична адреса: вул. Бестужева, 36, м. Київ, 04123; р/р 26007022501 в КРАБ “АвтоЗАЗбанк”МФО 320940, код ЄДРПОУ 24943433) на користь Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв’язку (вул. Солом’янська, 13, м. Київ, 03680; р/р 26003301300399 в філії “Старокиївське відділення ПІБ м. Києва”, МФО 322227, код ЄДРПОУ 01181529) основну заборгованість в сумі 76339,92 грн. (сімдесят шість тисяч триста тридцять дев’ять грн. 92 коп.), державне мито в сумі 763,40 грн. (сімсот шістдесят три грн. 40 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 91,40 грн. (дев’яносто одна грн. 40 коп.).

Провадження у справі в частині розірвання договору оренди припинити.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв’язку (вул. Солом’янська, 13, м. Київ, 03680; р/р 26003301300399 в філії “Старокиївське відділення ПІБ м. Києва”, МФО 322227, код ЄДРПОУ 01181529) на користь Приватного підприємства “Ірма” (фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Кримського, 4-А, оф. 100; юридична адреса: вул. Бестужева, 36, м. Київ, 04123; р/р 26007022501 в КРАБ “АвтоЗАЗбанк”МФО 320940, код ЄДРПОУ 24943433) 111,08 грн. (сто одинадцять грн. 08 коп.) – державного мита за подання апеляційної скарги.

В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.

Повернути Державному підприємству Український науково-дослідний інститут зв’язку (вул. Солом’янська, 13, м. Київ, 03680; р/р 26003301300399 в філії “Старокиївське відділення ПІБ м. Києва”, МФО 322227, код ЄДРПОУ 01181529) з Державного бюджету України 555,13 грн. (п’ятсот п’ятдесят п’ять грн. 13 коп.) державного мита, сплаченого платіжним доручення №1780 від 27.10.2009 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Видачу наказів та довідки про повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 50/602 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.03.10 (відправлено)