Постанова № 8376897, 01.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2010                                                                                           № 26/395

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Тищенко Н.А. – представник за довіреністю № 1339-09/1 від 02.09.2009 року

від відповідача -Сабітов С.В. – представник за довіреністю № 24D/2010 від 12.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009

у справі № 26/395 ( .....)

за позовом                               Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до                                                   ВАТ "Страхова компанія "Універсальна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 19864,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “ Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі-позивач) у жовтні 2009 року звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 18758,02 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 621,84 грн. пені, 84,80 грн. 3% річних, 89, 41 грн. збитків від інфляції та 310, 92 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а всього 19864, 99 грн.

Рішенням Господарського суду позов Приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “ АХА Страхування ” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “ АХА Страхування ” задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” на користь Приватного акціонерного товариства“ Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “АХА Страхування” 18758,02 страхового відшкодування, 187, 58 грн. державного мита та 222, 85 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі 26/395 в частині стягнення страхового відшкодування тазменшити суму страхового відшкодування до 15546,68 грн. на суму податку на додану вартість, мотивуючи тим, що послуги із страхування не визнаються Законом України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування цим податком.

Обґрунтовуючи підстави апеляційної скарги, апелянт вказував на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, цивільним законодавством не передбачено виникнення у страховика , який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до іншого страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2010 року у складі колегії суддів Кропивна Л.В., Синиці О.Ф, Рябухи В.І. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.02.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/8 від 08.02.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 26/395 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів: Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 08.02.2010 року ( вх. № 02-7.1/549), в якому він заперечив проти задоволення апеляційної скарги . У свою чергу, позивач просив переглянути і за наслідками такого перегляду частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2009 року у справі № 26/395 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення 621,84 грн. пені, 84,80 грн. 3 % річних, 89,41 грн. витрат від інфляції, 310,92 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

У судовому засіданні 10.02.2010 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 01.03.2010 року.

У судове засідання 01.03.2010 року з’явилися представники обох сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 06.03.2009 р., рухаючись по вул. Піщана у м. Запоріжжя, водій автомобіля Daewoo Lanos (д.н. АР 0241 ВВ), який належить на праві власності Полюшкіну Андрію Анатолійовичу, під керуванням водія Чубенка Тараса Григоровича (право на керування автомобілем було надано Полюшкіним А.А. на підставі довіреності від 13.08.2008 р., зареєстрованої в реєстрі за № 4328) здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302 (д.н. 540-72 НЕІ), що належить на праві власності Губіну Сергію Петровичу.

Автомобілем ГАЗ 3302 керував водій Маляренко Андрій Андрійович, якому право на експлуатацію автомобіля надав Губін С.П. на підставі довіреності від 06.03.2009 р. зареєстрованої в реєстрі за № 1259.

З наявної у справі постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя № 3-967/2009 р. від 19.03.2009 р. встановлено, що причиною ДТП стали дії водія автомобіля Daewoo Lanos д.н. АР 0241 ВВ Чубенка Т.Г., який, рухаючись по вул. Піщана в м. Запоріжжя і змінюючи напрямок руху, не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302 д.н. 540-72 НЕІ, який рухався в зустрічному напрямку.

Відповідно до звіту № 131/03 від 26.03.2009 року, складеного судовим експертом автотовароведом Булейко А.А., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ГАЗ 3302 д.н. 540-72 НЕІ в результаті його пошкодження в ДТП, становив 19268, 02 грн.

До того ж наявний матеріалах справи замовлення – наряд № РН –0000164 від 30.03.2009 р. підтверджує вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП на суму 25079, 20 грн.

Зважаючи, що майнові інтереси власника пошкодженого у ДТП автомобіля ГАЗ 3302 д.н. 540-72 НЕІ, Губіна С.П., були застраховані позивачем, останній на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 07.04.2009 р., страхового акту № 1536-а/09 зт від 07.04.2009 р. та у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 6328 –а/08 зп від 29.10.2008 р., оплатив (за вирахуванням франшизи у розмірі 200 грн.) власнику застрахованого автомобіля і страхувальнику вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, у розмірі 24879, 20 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 667 від 07.04.2009 р.

Виплата страхового відшкодування страхувальнику, в силу ст. 993 ЦК України, стало юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини між особою, яка спричинила збитки, і потерпілим регулюються не Законами України “Про страхування” чи “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, а Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.           

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (зокрема право власності) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Отже , потерпілий ( володілець автомобіля) має право в силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України вимагати від особи, яка завдала шкоди майну потерпілого, відшкодування шкоди у повному обсязі.

Поряд з цим, виходячи зі змісту ст. 3 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, суттю зобов’язання з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Саме тому відповідно до ст. 22.1. та 37.4. вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи і вправі здійснювати виплату страхового відшкодування як безпосередньо потерпілим, так і погодженим з ними підприємствам, установ та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

З наведеного випливає, що потерпілий, чиєму майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоди , має право на підставі ч. 1 ст. 1166 ч. 1 ст. 1187 ЦК України вимагати від особи, відповідальної за шкоду, відшкодування її у повному обсязі. Однак, отримання потерпілою особою, чиї майнові інтереси застраховані страховиком , страхового відшкодування при настанні страхового випадку, зменшує вимоги потерпілого на суму цього відшкодування до особи, відповідальної за завдані збитки. У іншому випадку , потерпілий неправомірно збагатився би на розмір отриманого від страховика страхового відшкодування.

Постільки потерпілому безпосередньо належить право на отримання страхової виплати від страховика особи, відповідальної за шкоду, то виходячи з положень ч. 1 ст. 993 ЦК України немає підстав заперечити наявність такого ж права (у межах здійснених виплат) і у страховика, який виплатив потерпілому страхові виплати у –договору ймовірного страхування, між ними.

Аналогічним чином вирішено питання регресу страховика і у статті 27 Закону України “Про страхування”, за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, особами, відповідальним за завдану майну Губіна С.П. шкоду, є ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” відповідно до положень Закону України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених полісом від 16.10.2008 р № ВВ/5774497 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Чубенко Т.Г. відповідно до ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не відшкодувана ВАТ “Страхова компанія “Універсальна”.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що після виплати страхового відшкодування страхувальнику страховик набув права стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи.

Утім, оскільки позивач заявив до стягнення з відповідача лише 18 758,02 грн., що є меншим, ніж ним виплачено страхувальнику, то Київський апеляційний господарський суд, не маючи можливості виходити за межі заявленої до стягнення суми, вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає до стягнення з відповідача.

За таких обставин справи, рішення місцевого господарського суду про задоволення позову у частині стягнення з відповідача 18 758,02 грн. є законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що відшкодування 18758,02 грн. розраховані: з ПДВ колегія суддів до уваги не приймає як такі, що не мають відношення до суті спору та правовідносин між сторонами.

Оскільки йдеться про право на отримання страхової виплати, то правомірним є застосування до страховика відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 992 ЦК України та ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”, відповідно до п. 37.2 якого передбачено за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплати пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Виходячи з грошового характеру зобов’язань страховика щодо виплати страхового відшкодування, колегія суддів визнає обґрунтованими вимоги про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов’язання, та норм цивільного законодавства ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якими передбачено стягнення з боржника процентів за користування чужими грошовими коштами.

У справі «Дубенко проти України» (заява № 74221/01) Європейський суд з прав людини прийняв рішення від 11.01.2005 року, у якому вказав, що після прострочення сплати боржником кредитору відбувається втручання у право кредитора на мирне володіння своїм майном і відбувається користування боржником грошовими коштами кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до правової позиції, викладеної Вищим господарським судом України у постанові від 19 січня 2006 р. по справі № 21/186-05 та Верховним судом України у постанові від 24.01.2006 р. N 14/130, проценти, передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК України - з одного боку, та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України - з іншого, є різними правовими явищами, у зв'язку з чим кожний із названих видів процентів застосовується за наявності відповідних підстав, які є різними. З урахуванням цього, за наявності правових підстав, можливе одночасне застосування процентів на підставі ст.ст. 536, 693 ЦК України, - з одного боку, і процентів, передбачених ст. 625 ЦК України - з іншого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 06.05.2009 року з заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі 18758,02 грн., проте, відповідач вказане зобов’язання не виконав.

Відтак з 18.06.2009 року у позивача, як кредитора, виникло право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, пені у відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», 3 % річних та інфляційних витрат.

З огляду на наведене, доводи відповідача про те, що Законом України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” не передбачено здійснення виплати страхового відшкодування страховикам третьої особи (потерпілої) Київський апеляційний господарський суд оцінює критично та відхиляє як такі, що суперечать загальним началам та змісту цивільного законодавства.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення за період з 18.06.2009 по 11.08.2009 року: пені в сумі 621, 84 грн., 3% річних у розмірі 84,80 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 310,92 грн. та збитків від інфляції за червень і липень 2009 року у сумі 89, 41 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовані. Відтак, рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні цих вимог, не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, що є підставою в силу ст. 104 ГПК України для його скасування у цій частині з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному розмірі, тобто на суму, заявлену позивачем.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 49 ГПК України за розгляд справи у суді першої інстанції віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 у справі № 26/395 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 у справі № 26/395 змінити.

3. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 у справі № 26/395 у частині відмови у задоволенні позову на суму 621,84 грн. – пені, 84,80 грн. – 3 % річних, 89,41 грн. – витрат від інфляції, 310,92 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Позов задовольнити повністю.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “ Страхова компанія “ Універсальна ” (01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, код 20113829, п/р 26505000069789 в ВАТ «Універсал Банк», МФО 322001) на користь Приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “ АХА Страхування ” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ АХА Страхування ” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В, код 26183400, п/р 26502011332557 в АТ «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528) 18758 (вісімнадцять тисяч сімсот п’ятдесят вісім ) грн. 02 коп. страхового відшкодування, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 84 коп. пені, 84 (вісімдесят чотири) грн. 80 коп. 3 % річних, 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 41 коп. інфляційних витрат, 310 (триста десять) грн. 92 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 65 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.03.10 (відправлено)