Рішення № 83752350, 15.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Справа № 160/4676/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13/12 від 13.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, як не працюючому пенсіонеру, в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення – 30.06.2017 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає наступне:

- ОСОБА_1, через свого представника, за нотаріально посвідченою довіреністю, звернувся до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) з письмовою заявою про призначення пенсії за віком;

- рішенням Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №23 від 05.07.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв’язку із не підтвердженням місця проживання ОСОБА_1 на території України;

- не поголившись з даним рішенням, позивач, через свого представника – ОСОБА_2, оскаржив його в судовому порядку;

- рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі №208/6558/17 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №23 від 05.07.2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду;

- на виконання вимог рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі №208/6558/17 відділом з питань призначення та перерахунку пенсії №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком та винесено рішення №13/12 від 13.12.2018 року, яким останньому відмовлено в призначенні пенсійного забезпечення.

- на думку позивача зазначене рішення відповідача суперечить нормам чинного законодавства та вимогам рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі №208/6558/17, порушує його конституційні права на отримання пенсійного забезпечення за ознакою постійного місця проживання в Україні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Копію зазначеної ухвали отримано представником позивача ОСОБА_2 03.06.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.06.2019 року засобами поштового зв’язку від представника позивача до суду на виконання вищевказаної ухвали надійшла квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, відповідачем 10.07.2019 року, засобами електронного зв’язку, направлено на електронну адресу суду відзив на позовну заяву за вх. №4571-ел, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає наступне:

- на виконання вимог рішення Заводського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі №208/6558/17, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного забезпечення пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та винесено рішення від 13.12.2018 року №13/12, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії;

- відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії за віком полягає в тому, що до 1999 року позивач був зареєстрований у АДРЕСА_2, після чого виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, як наслідок був знятий реєстрації з зазначеного місця. Тобто, станом на дату подання заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 в останнього відсутні відомості про місце реєстрації на території України. При цьому, в порушення вимог п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 не додано копії наступних документів: нотаріально засвідченої довіреності від 31.05.2017 року, нотаріально засвідченої копії диплома (атестату), який засвідчує денну форму навчання, не додано оригінал та копію військового квитка. Також, в заяві про призначення пенсії, не завіреній належним чином копії паспорта громадянина України для виїзду закордон, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудовій книжці та дипломі містяться розбіжності в написанні прізвища, ім’я, по-батькові, у зв’язку із чим не можна ідентифікувати заявника, як ОСОБА_1.

- за даними копії трудової книжки позивача загальний трудовий стаж складає 30 років 7 місяців 8 днів. При цьому, до стажу роботи не зарахований період роботи з 03.09.1975 року по 26.06.1976 року, так як останній містить виправлення дати звільнення з роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року закрито провадження у даній справі в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, як не працюючому пенсіонеру, в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення – 30.06.2017 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до серпня 1999 року проживав у АДРЕСА_2, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

30.06.2017 року позивач, в особі повноважного представника - ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернувся до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (правонаступник – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) із письмовою заявою про призначення пенсії за віком.

05.07.2017 року повноважними особами Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області прийнято рішення № 23, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.

В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) позивача на території України. Крім того, орган Пенсійного фонду України вказав на необхідність особистого звернення особи, із заявою про призначення пенсії.

Не погодившись з рішенням суб’єкта владних повноважень позивач, за допомогою повноважного представника – ОСОБА_2, оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі № 208/6558/17 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №23 від 05.07.2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1;

- зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

На виконання вимог зазначеного вище судового рішення, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного забезпечення пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та винесено рішення від 13.12.2018 року №13/12, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обґрунтовує свою відмову тим, що до 1999 року позивач був зареєстрований у АДРЕСА_2, після чого виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, як наслідок був знятий реєстрації з зазначеного місця. Тобто, станом на дату подання заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 в останнього відсутні відомості про місце реєстрації на території України.

При цьому, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 не додано належним чином завірені копії наступних документів: нотаріально засвідченої довіреності від 31.05.2017 року, нотаріально засвідченої копії диплома (атестату), який засвідчує денну форму навчання, не додано оригінал та копію військового квитка. Також, в заяві про призначення пенсії, не завіреній належним чином копії паспорта громадянина України для виїзду закордон, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудовій книжці та дипломі містяться розбіжності в написанні прізвища, ім’я, по-батькові, у зв’язку із чим не можна ідентифікувати заявника, як ОСОБА_1.

Стосовно загального трудового стажу позивача відповідач зазначив, що він складає 30 років 7 місяців 8 днів. Проте, до стажу роботи не зарахований період роботи з 03.09.1975 року по 26.06.1976 року, так як останній містить виправлення дати звільнення з роботи.

Не погодившись з винесеним рішенням, вважаючи його таким, що суперечить нормам чинного законодавства та порушує конституційні права позивача щодо отримання пенсійного забезпечення, останній звернувся до суду, через повноважного представника, який діє на підставі нотаріально засвідченої довіреності – ОСОБА_2, з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі № 208/6558/17 зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В даному рішенні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання за межами території України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. При цьому, право особи звернутись до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії через свого представника прямо передбачено ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, відсутність у позивача постійного місця проживання на території України, суд першої інстанції вважає можливим для звернення представника позивача із заявою про призначення пенсії до відповідного структурного підрозділу управління Пенсійного фонду України.

На виконання вимог зазначеної рішення суду відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача від 30.07.2017 року про призначення пенсії за віком та прийнято рішення №13/12 від 13 грудня 2018 року, яким суб’єктом владним повноважень відмовлено в призначенні такої пенсії.

Проте, позивач не погодився з даним рішенням управління Пенсійного фонду, адже останнє прийнято всупереч чинному законодавству України та рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року у справі № 208/6558/17, що в свою чергу обмежує конституційні права ОСОБА_1

Враховуючи викладене, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до положень ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні правила щодо виконання судового рішення визначені статтею 14 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто, законодавцем визначено окремий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Таким чином, суд, вирішуючи заявлені вимоги, повинен розглянути правомірність рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13/12 від 13.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на виконання вимог рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в адміністративній справі №208/6558/17, що суперечить вище наведеним нормам.

Аналізуючи наведені вище норми та обставини, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є звернення останнього до суду першої інстанції з відповідною заявою в силу приписів ст. 383 КАС України, а не з окремим позовом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13/12 від 13.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов’язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, дослідивши повно і всебічно матеріали справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного фонду Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13/12 від 13.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_3) до Головного фонду Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №13/12 від 13.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 – відмовити.

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень ст. 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно