Рішення № 8373834, 04.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/3704.02.10 За позовом          Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний

(аварійно-рятувальний) загін»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясний альянс»;

Про                    стягнення 10599,21 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Обець А.В., представник, довіреність б/н від 21.12.2009 р.;

Від відповідача:           не з”явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 7629,58 грн. (6628,65 грн. основного боргу + 1000,93 грн. інфляційних втрат), 2306,77 грн. пені, 464,01 грн. штрафу, 198,86 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 106,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У поданій до господарського суду позовній заяві позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «М’ясний альянс», повноважних представників в судове засідання не направив, незважаючи на визнання судом їх явки обов’язковою, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2006 р. між сторонами укладений договір №15/2006 на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування, предметом якого є організація та здійснення позивачем постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування об’єкта відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об’єкті відповідача надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру, та підвищення рівня підготовленості об’єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайного стану.

Відповідно до п. 4.1. договору договірна вартість постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування (функціонування структурних підрозділів позивача у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці) відповідно до протоколу домовленості сторін про вартість обслуговування об’єкту позивача від 01.10.2006 р. та розрахунку вартості обслуговування об’єкту протягом строку дії договору складає 26514,59 грн. на рік.

Перерахування коштів здійснюється щомісячно в розмірі Ѕ річної суми, що дорівнює 2209,55 грн. в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 6628,65 грн., що підтверджується актами виконання умов договору:

—№270 від 27.10.2008 р. на суму 2209,55 грн.;

—№297 від 25.11.2008 р. на суму 2209,55 грн.;

—№324 від 22.12.2008 р. на суму 2209,55 грн.

02.01.2009 р. між сторонами була підписана угода про розірвання договору №15/2006 від 01.10.2006 р.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, надані позивачем послуги не оплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 6628,65 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем, на підставі статті 231 Господарського кодексу України, нарахований штраф у сумі 464,01 грн. та 2306,77 грн. пені.

Як визначено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

—за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 7629,58 грн. (6628,65 грн. основного боргу + 1000,93 грн. інфляційних втрат) та 198,86 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Клопотання позивача, викладене у позовній заяві, про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясний альянс»(інд. 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 5, код ЄДРПОУ 31723193) на користь Державної організації «Київський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін»(інд. 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 19, код ЄДРПОУ 33630478) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 7629 (сім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 58 коп., 2306 (дві тисячі триста шість) грн. 77 коп. пені, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 01 коп. штрафу, 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 86 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 106 (сто шість) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко