Рішення № 8372642, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1909.02.10 За позовом Іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» До Приватного підприємства «Туристична фірма «ЗЕТА»

Про стягнення 437282,89 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Лиходольська В.Б. –по дов. № 405-L від 23.12.2009

Від відповідача Стороженко Б.В. –по дов. № 3330 від 21.09.2009

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2010 було оголошено перерву до 04.02.2010, в засіданні суду 04.02.2010 було оголошено перерву до 09.02.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» про стягнення з Приватного підприємства «Туристична фірма «ЗЕТА»437282,89 грн. які були сплачені згідно договору № 200709/01 від 20.07.2009 про організацію та проведення робіт, послуг по забезпеченню туру в Хорватію, від якого позивач відмовився та стягнути витрати за надання юридичних послуг в розмірі 43700 грн.

Позивачем 01.02.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 437282,89 грн. основного боргу, 16616,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 4744,22 грн.

01.02.2010 позивачем також подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 53000 грн. витрат за надання юридичних послуг.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та у виступі в судовому засіданні 04.02.2010 позовні вимоги про стягнення основного боргу визнає з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, а в частині стягнення витрат на адвокатські послуги заперечує частково та просить суд зменшити їх розмір.

Крім того, представником відповідача запропонована позивачу мирова угода, Іноземне підприємство «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед»з умовами запропонованої угоди не погодилось.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.07.2009 між Приватним підприємством «Туристична фірма «ЗЕТА» (виконавець) та Іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» (замовник) було укладено договір № 200709/01 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає виконавцю організацію та проведення робіт і послуг по забезпеченню туру в Хорватію в строк з 12.09.2009 по 15.09.2009.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору після відмови позивача від туру не було повернуто 437282,89 грн. з вирахуванням штрафу у розмірі 30%, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 437282,89 грн. та нараховані індекс інфляції в розмірі 16616,75 грн. та 3% річних в сумі 4744,22 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

З п. 3.1. договору вбачається, що ціна робіт і послуг по забезпеченню туру визначена в ціновому додатку виконавця, який є невід‘ємною частиною даного договору (додаток № 1).

В додатку № 1 до договору наведений розрахунок послуг.

Пунктом 3.2. визначено, що оплата за роботи і послуги по забезпеченню туру проводиться замовником в національній валюті України, банківським переводом за виставленим виконавцем рахунком протягом 3 банківської днів з моменту виставлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виставив позивачу рахунок № 1272 від 17.07.2009 на суму 596037,85 грн. Однак, як вбачається з листа від 03.08.2009 відповідач повідомив позивача про те, що згаданий рахунок пере виставлений 03.08.2009 в зв‘язку з ростом курсу євро по відношенню до гривні, тому сума до сплати по рахунку № 1272 від 03.08.2009 складає 631038,87 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 137957 від 04.08.2009 позивач перерахував відповідачу за тур до Хорватії згідно виставленого рахунку № 1272 від 03.08.2009 в розмірі 624689,84 грн.

Відповідно до п. 6.4. та 4.6.2. в разі зменшення кількості учасників туру з боку замовника в строк від 29 до 15 діб до виїзду замовник сплачує штраф в розмірі 30% ціни робіт і послуг по забезпеченню туру, з розрахунку на одного учасника з кожного туриста який відмовився.

Листом № 1725 від 17.08.2009 позивач повідомив відповідача про відмову від туру в Хорватію та вимагав повернути сплачену по туру суму з вирахуванням 30% штрафу, а саме 437282,89 грн. (624689,84 грн. –187406,95 грн. (30%) = 437282,89 грн.)

Як свідчать матеріли справи відповідач сплачені позивачем кошти з вирахуванням штрафу позивачу не повернув.

Натомість відповідач в листі від 06.10.2009 запропонував графік повернення суми в розмірі 437282,89 грн. наступним чином: з 15.11.2009 по 30.11.2009 –100000 грн.; з 01.12.2009 по 15.12.2009 –100000 грн.; з 15.12.2009 по 31.12.2009 –100000 грн.; з 15.01.2010 по 31.01.2010 –137282,89 грн.

Проте дана пропозиція відповідача позивачем прийнята не була, оскільки відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду не зробив жодного платежу для підтвердження наміру сплатити борг у запропонований термін.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, вимога пред’явлена відповідачу 17.08.2009 за № 1725.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, відповідна вимога у строк, встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, виконана відповідачем не була, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 437282,89 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті повернення коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 16616,75 грн. та 3% річних в сумі 4744,22 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 16616,75 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 4744,22 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 53 000 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

12.01.2010 між позивачем та ПП «Аудиторська фірма «Крипто»укладений договір № К-01-010 про надання консультаційних послуг, за умовами якого останній надає позивачу послуги з представництва інтересів в господарських судах за позовом у даній справі.

Згідно п. 5.1. даного договору сторони домовились, що розмір плати за послуги визначається в додатках до цього договору, зокрема в додатку № 1 до цього договору визначено, що вартість послуг становить 53000 грн.

В матеріалах справи наявний договір від 14.01.2010 укладений між ПП «Аудиторська фірма «Крипто»та адвокатом Лиходольською В.Б. за умовами якого останній прийняв на себе доручення на виконання договору про надання консультаційних послуг № К-01-010 від 12.01.2010 надавати правову допомогу обумовленого виду, а ПП «Аудиторська фірма «Крипто»зобов‘язалось сплатити гонорар по наданню правової допомоги в розмірі 53000 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 6437 від 15.01.2010 позивач перерахував ПП «Аудиторська фірма «Крипто»за послуги, згідно виставленого рахунку № 2 від 12.01.2010, кошти в розмірі 53000 грн., які згідно розписки від 19.01.2010 були отримані від ПП «Аудиторська фірма «Крипто»адвокатом Лиходольською В.Б.

Підтвердженням того, що Лиходольська В.Б. адвокат, є посвідчення адвоката, згідно якого остання має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3148 від 31.12.2007.

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 53 000 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 57 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Туристична фірма «ЗЕТА» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, офіс 314, код ЄДРПОУ 32382190) на користь Іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» (Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, 51 км. Ст.-Петербурзького шосе, код ЄДРПОУ 21651322) 437 282 (чотириста тридцять сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 89 коп. основного боргу, 16616 (шістнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 75 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 4744 (чотири тисячі сімсот сорок чотири) грн. 22 коп., 53 000 (п‘ятдесят три тисячі) грн. витрат за надання юридичних послуг, 4586 (чотири тисячі п‘ятсот вісімдесят шість) грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Іноземному підприємству «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» (Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, 51 км. Ст.-Петербурзького шосе, код ЄДРПОУ 21651322) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 229611 від 22.12.2009 державне мито в сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 57 коп. Платіжне доручення № 229611 від 22.12.2009 залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/19.

СуддяСівакова В.В.