Рішення № 8371749, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/6109.02.10 За позовом Луганської виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю

Контур-Дельта»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»

Про стягнення 53783,00 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Лосевський О.В.- предст. (дов. від 08.02.2010р.)

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 53783,00грн. (47267,30грн. основного боргу, 4645,79грн. пені, 679,87грн. 3% річних, 1190,05грн. збитків від інфляції), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань по сплаті поставленого позивачем товару за договором №06/EQ/08 поставки від 09.06.2008р., а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2010р суддею Палієм В.В.. порушено провадження у справі №20/61, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.02.2010р.

У судовому засіданні 09.02.2010р. представник позивача надав суду розшифровку суми часткового погашення боргу відповідачем у розмірі 7417,59грн. та копію платіжного доручення.

Відповідно до довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33, поверх 13, відповідно, ухвала суду була направлена за вказаною адресою, проте, відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -

в с т а н о в и в :

09.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №06/EQ/08 поставки (далі договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець (відповідач) зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами, вказаними у відповідній специфікації.

Відповідно до п.1.3. договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю.

Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови, зокрема, що сторони підписали ТТН/ТН, що засвідчує отримання товару покупцем.

Згідно п.4.4. договору, його ціна це вартість всього товару, поставленого по цьому договору. Ціна товару включає: фактичну вартість товару, видатки по підготовці і доставці товару покупцю (п.4.5).

Також сторонами було укладено Додаток №1 до договору, умовами якого сторони погодили відповідальність кожної із сторін за порушення певних умов.

Позивачем, на виконання умов договору було поставлено на користь відповідача та передано у власність товар на загальну суму 93885,53грн., що підтверджується товарними накладними №0003223 від 01.06.09р., №0003224 від 01.06.09р., №0003255 від 02.06.09р., №0003256 від 02.06.09р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками юридичних осіб сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а також квитанціями прийому та відповідними товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Умовами п. 8.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару, протягом 14 днів з моменту поставки товару.

Відповідач здійснив часткову оплату одержаного товару, загалом у сумі 46618,23грн., проте повну вартість одержаного товару в сумі 47267,30грн. відповідач, у строк, визначений п.8.2. договору не сплатив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №607 від 30.09.2009р. сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 47267,30грн., проте відповідач у встановлений законодавством строк відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором складала 47267,30грн.

У звязку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 47267,30грн. основного боргу.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 47267,30грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання 4645,79грн. пені, 679,87грн. 3% річних, 1190,05грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 8.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару, протягом 14 днів з моменту поставки товару.

Відповідальність сторін за порушення положень договору погоджена сторонами у додатку №1 до договору (п.9.1).

Відповідно до пп. 11 п. 1.1 додатку №1 до договору сторони погодили відповідальність за порушення положень п.8.2 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ознайомившись з розрахунком пені, 3% річних, суд задовольняє зазначені вимоги відповідно до розрахунку позивача у розмірі 4645,79грн. пені, 679,87грн. 3% річних.

Збитки від інфляції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 1181,68грн. (з урахуванням того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 47267,30грн. основного боргу, 4645,79грн. пені, 679,87грн. 3% річних, 1181,68грн. збитків від інфляції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»(м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33, поверх 13; м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 34356884) на користь Луганської виробничої фірми Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Дельта»(м. Луганськ, вул. Свердлова, 71, код ЄДРПОУ 13389761) 47267,30грн. основного боргу, 4645,79грн. пені, 679,87грн. 3% річних, 1181,68грн. збитків від інфляції, 537,75грн. державного мита, 235,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій