Рішення № 8371724, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/38803.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр"

доСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

простягнення 17 251,77 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2

від відповідача:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" (надалі ТОВ "Музичний центр") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1) про стягнення 17 251,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №КД-70/7 від 24.10.2007р. ФОП ОСОБА_3 поставила диски для лазерних систем зчитування, а відповідач своє грошове зобовязання належним чином не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 959,48 грн. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 15.05.2009 р. право вимоги оплати поставленого товару перейшло до позивача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 292,29 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 08.12.2007 р. по 20.01.2008 р. та витрати на юридичне обслуговування у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. порушено провадження у справі №48/388 та призначено її до розгляду на 21.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2009 р. у звязку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 20.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 р. у звязку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 03.02.2010 р.

27.01.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач просить стягнути з відповідача збитки витрати понесені на юридичне обслуговування у сумі 10 000,00 грн.

В судове засідання 03.02.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує, просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2010 р. втретє не зявився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 20.01.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03162, АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4707519 від 15.12.2009 р.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2007 р. між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір №КД-70/7 (надалі "Договір"), відповідно до якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупцю аудіокасети, відеокасети, компакт-диски для лазерних систем зчитування з записом аудіо візуальних творів, фонограм, програм, баз даних з контрольними марками України, а покупець зобовязався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору кількість, асортимент та ціни на товар визначаються накладною, або рахунком-фактурою.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, ФОП ОСОБА_3 поставила відповідачу диски для лазерних систем зчитування, що підтверджується видатковими накладними, підписаними ФОП ОСОБА_1 без заперечень та зауважень.

Позивач вказує, що відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 859,84 грн. та частково повернув на суму 487,16 грн., а тому заборгованість відповідача за поставлений товар становить 6 959,48 грн., що підтверджується актом звірення розрахунків від 08.12.2007 р.

15.05.2009 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Музичний центр" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 передала, а позивач набув право вимоги, яке належало ФОП ОСОБА_3 за всіма зобовязаннями по договору №КД-70/7 від 24.10.2007р..

Відповідно до статей 512-514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір не містить заборони на заміну кредитора по зобовязанням, що за ним виникли.

Пунктом 3.2. договору про відступлення права вимоги погоджено, що первісний кредитор зобовязаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цим договором.

Згідно із п. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

21.05.2009 р. відповідач був повідомлений про факт укладення договору про відступлення права вимоги від 15.05.2009 р., про що свідчить його підпис на договорі.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача по оплаті заборгованості за поставлений товар згідно Договору у розмірі 6 959,48 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3 Договору розрахунок за поставлений товар проводиться з відстрочкою у 1 (один) місяць з моменту останньої поставки товару.

Отже, строк виконання грошового зобовязання відповідача по оплаті поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ "Музичний центр" у розмірі 6959,48грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6959,48грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 292,29 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 08.12.2007 р. по 20.01.2008 р., розрахованої за ставкою 0,1 % від загальної вартості отриманого товару за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2 Договору в разі порушення строків оплати за товар, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості отриманого товару за кожний день прострочення.

Згідно із ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

До винесення судом рішення, відповідач заяви про застосування строку позовної даності не подав, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, що за перерахунком суду складає 143,39 грн.

В іншій частині 148,90 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 10 000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування, посилаючись на договір про надання юридичних послуг від 19.03.2009 р., додаткової угоди №1 від 20.03.2009 р. та акту прийому-передачі наданих послуг від 02.09.2009р.

Позивач додатково уточнив, що ці витрати, згідно ст.ст. 526, 611, 623 Цивільного кодексу України, є вимушеними збитками підприємства у звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань за Договором.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку витрати, здійснені позивачем на отримання юридичної допомоги не мають обов'язкового характеру, а позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та витратами позивача, а тому понесені позивачем витрати у розмірі 10000,00 грн. не можуть вважатися збитками у розумінні вказаних норм права.

Крім того, з наданого позивачем акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг від 19.03.2009 р. вбачається, що ТОВ "Музичний центр" були надані послуги щодо захисту його інтересів в господарському суді Черкаської області по справі щодо позову до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування у вигляді збитків відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Музичний центр" основного боргу у розмірі 6 959,48 грн. та пені у розмірі 143,39 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 148,90 грн. та витрат на юридичне обслуговування у розмірі 10 000,00 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (03170, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Музичний центр" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 3, кв. 61-62; ідентифікаційний код 32531882) основний борг у розмірі 6 959 (шість тисяч девятсот пятдесят дев'ять) грн. 48 коп., пеню у розмірі 143 (сто сорок три) грн. 39 коп., державне мито у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 97 (дев'яносто сім) грн. 16 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко