Рішення № 8371591, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/1720.01.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау - Холдінг Шляхбуд"

Про          стягнення 935 054, 19 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Приходько С.В. –предст. (дов. б/н від 19.01.2010 р.)

Від відповідача           Кузьмин Г.В. –предст. (дов. № 17/09 від 15.10.2009 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау - Холдінг Шляхбуд" про стягнення грошових коштів у розмірі 935 054,19 грн. (769 373,20 грн. –основний борг, 165 680,99 грн. –пеня), внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору на виконання робіт з улаштування насипу при будівництві мостового переходу через р. Оріль на ділянці км 127+700-км 128+200 автомобільної дороги Харків-Краснодар-Перещепине, Харківської області № 23/07-06 СП від 23.07.2007 р.

Ухвалою суду від 18.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/17 та призначено розгляд справи на 20.01.2010 р.

Крім того, позивач разом із позовною заявою подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просив накласти арешт на все майно (рухоме та нерухоме) та грошові кошти відповідача на рахунках № 2600730160423 в ВАТ "БГ Банк", МФО 320995; № 26006020035948 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313 та № 26060301620 в філії Дніпровське відділення № 7989 ВАТ "Ощадбанк" в м. Київ, МФО 320337, чи будь-яких інших розрахункових рахунках, що належать відповідачу.

Дана заява обґрунтована наступним.

Позивач припускає, що майно яке є у відповідача на момент пред'явлення позову може бути розпродано та передано у власність третім особам, а грошові кошти на розрахункових рахунках переведені на інші рахунки.

Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки відповідач не виконує своїх грошових зобов'язань по укладеному Договору, а саме згідно актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт від 27.09.2007 p., 30.11.2007 p., 25.12.2007 p., що підписані сторонами, борг ТОВ "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд" перед ТОВ "Автомагістраль", станом на 31.12.2008 р., становить 769 373,20 грн., що також підтверджується сторонами у Акті звірки від 31.12.2008 р. Станом на грудень 2009 р. по вищезазначеному боргу, який існує близько двох років, від ТОВ "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд" на користь ТОВ "Автомагістраль" жодних платежів не надходило.

У зв'язку із вищевикладеним позивач має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення частково.

Ухвалою суду від 18.12.2009 р. до вирішення спору по суті вжито заходи до забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау - Холдінг Шляхбуд" у сумі 944 640,73 грн.

В судовому засіданні 20.01.2010 р. представником відповідача подано Відзив на позов (вих. № 6 від 18.01.10 р.), в якому позов відповідачем визнано частково, проти суми основного боргу в розмірі 769373,20 грн. відповідач не заперечує, у задоволенні стягнення пені у розмірі 165680,99 грн. просить відмовити, судові витрати просить покласти на позивача.

В судовому засіданні 20.01.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін врегульовані договором № 23/07-06 СП від 23.07.2007 р., згідно умов якого Позивач, як підрядник повинен виконати роботи з улаштування насипу при будівництві мостового переходу через р. Оріль на ділянці 127+700 –128+200 автомобільної дороги Харків-Красноград-Перещепине Харківської обл., а Відповідач, як замовник, прийняти роботи та здійснити оплату за договірними цінами на умовах даного Договору.

Згідно п. 2.1 Договору договірна ціна складає 9175757 грн., в т.ч. ПДВ (20%) і визначена в Додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Відповідач, як замовник, здійснює платежі за виконані підрядні роботи на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), затверджених спільним наказом Держкомстату та Держбуду України № 237/5 від 21.06.2002 р.

Позивач повністю виконав умови Договору, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) від 27.09.2007 р., Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) від 30.11.2007, Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) від 25.12.2007 р., підписаними Відповідачем та скріпленими його печаткою.

Однак, як свідчать матеріали справи, Відповідач не здійснив повністю розрахунок за виконані підрядні роботи, згідно умов Договору, а борг на день подачі позову складає 769373,20 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008 р., також підписаного Відповідачем та скріпленого його печаткою.

В судовому засіданні представником Позивача надано виписки з банківських рахунків, які долучені до матеріалів справи, що також підтверджують заборгованість Відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт на суму 769373,20 грн.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути пеню у розмірі 165680,99 грн., як передбачено п. 18.4 Договору.

Відповідач позов визнав частково: проти суми основного боргу в розмірі 769373,20 грн. не заперечував, у задоволенні стягнення пені у розмірі 165680,99 грн. просив відмовити, а судові витрати просив покласти на позивача, посилаючись на п. 6 ст. 232 ГК України, яким встановлено що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, натомість підтвердив наявність заборгованості у розмірі 769 373,20 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 769 373,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 18.4 Договору зазначено, що при затримці замовником перерахування коштів за виконані підрядником роботи, замовник сплачує підряднику пеню за кожен день затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених робіт в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 165 680,99 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано, натомість у Відзиві на позов відповідач зазначив, що розрахунок пені позивачем здійснено невірно, а саме його здійснено за період з 26.12.2008 р. по 01.12.2009 р., що є невірним та порушує умови договору і норми чинного законодавства, а саме п. 6 ст. 232 ГПК України встановлено що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки дійсно при розрахунку пені позивачем не враховано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то судом здійснено перерахунок пені. Згідно розрахунку суми пені, зробленого судом, сума пені складає 91 599,81 грн., та саме ця сума підлягає до стягнення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд” (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 5/14; м. Київ, просп. Визволителів 1, оф. 510, код ЄДРПОУ 34577541, рахунки № 2600730160423 в ВАТ "БГ Банк", МФО 320995, № 26006020035948 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313 та № 26060301620 в філії Дніпровське відділення № 7989 ВАТ "Ощадбанк" в м. Київ, МФО 320337, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомагістраль” (м. Миколаїв, вул. Карла Лібкнехта, 7, код ЄДРПОУ 32884416, р/р 2600512010226 в ОФ ВАТ "Хрещатик", МФО 388324) 769373 (сімсот шістдесят дев'ять тисяч триста сімдесят три) грн. 20 коп. основного боргу, 91599 (дев’яносто одна тисяча п’ятсот дев’яносто дев'ять) грн. 81 коп. пені., 8609 (вісім тисяч шістсот дев'ять) грн. 73 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. № 12/17.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко

Дата підписання 05.02.2010 р.