Рішення № 8371511, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/3908.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»

про стягнення 34 095 грн. 15 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Мицик О.Ю. –по дов. №б/н від 01.10.2009р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»про стягнення 34 095 грн. 15 коп., із яких: 26 571 грн. 43 коп. заборгованість по наданим послугам, 3197 грн. 31 коп. пеня за прострочку платежу, 3507 грн. 43 коп. інфляційні збитки, 818 грн. 98 коп. –3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг №08/04/01-Р від 01 квітня 2008 року повністю не розрахувався за надані йому послуги у зв”язку з чим виникла заборгованість в сумі 26 571 грн. 43 коп.

В судовому засіданні 08.02.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 20.01.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовні заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»(далі відповідач) був укладений договір № 08/04/01-Р про надання послуг.

Відповідно до 1.1 договору відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов’язання надати маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці товару, поставленого відповідачем згідно договору поставки №3226К від 23.04.2007р. в торговій мережі позивача, а відповідач зобов’язаний своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.1.2 договору ( з урахуванням протоколу розбіжностей) загальна сума договору становить 231000 грн., в т.ч. ПДВ. оплата здійснюється наступним чином: квітень 2008р. –14000 грн., в тч. ПДВ, травень 2008р. –31200 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ, з 01.06.2008р. по 31.12.20098р. щомісячно з розрахунку 26 571 грн. 43 коп. в т. ч. ПДВ на підставі виставленого рахунку.

В п. 5.4 договору сторони передбачили, що у випадку не отримання рахунку від позивача на оплату наданих послуг, відповідач здійснює такі платежі в розмірі оплати за попередній місяць.

Відповідно до п.1.5 договору строк надання послуг з 01 квітня 2008 року по 01 травня 2009 року.

П. 5.2 договору сторони передбачили, що відповідач зобов’язаний оплачувати надані послуги до 05 числа місяця, в якому надаються послуги, на підставі виставленого рахунку –фактури.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором. За період з 24.03.2008р. по 31.12.2008р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 231200 грн.

Відповідачем проведена оплата наданих позивачем послуг в сумі 204628 грн. 598 коп. за період з квітня 2008 року по грудень 2008року.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день пред’явлення позову та порушення провадження по справі становить 26571,43 грн.

Відповідно до п.4.3. Договору при здачі результатів послуг позивач та відповідач підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору. Акт виконаних робіт надається позивачем щомісяця до 10 числа місяця, що слідує за місяцем в якому надавалися послуги. Відповідач зобов'язаний підписати акт виконаних робіт на протязі 2-х робочих днів з моменту отримання від позивача (п. 4.4 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити борг.

20 лютого 2009 року позивач на адресу відповідача направив лист № 20/02/09-Іюр. з проханням погасити борг в розмірі 26571,43 гривень та відповідний рахунок-фактуру № ЗК-010999 від 02.12.2009р. та акт здачі-приймання робіт (послуг). Даний лист відповідач отримав 24 лютого 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

На день подання позову та розгляду справи ні відповіді, ні підписаного акту виконаних робіт відповідач не надав, а також оплати в розмірі 26571,43 грн. не здійснив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У п. 1 ст. 903 ЦК України зазначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. 854 ЦК України після остаточної здачі роботи, яку виконано належним чином і в погоджений строк, замовник зобов'язується сплатити виконавцеві обумовлену ціну, якщо договором про надання послуг не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

На день розгляду справи, вищезазначений акт не підписаний та не повернутий позивачу. Крім того, відповідач також не надав позивачеві ні яких заперечень проти наданих послуг.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача не день розгляду справи в сумі 26 571 грн. 43 коп.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за поставлений товар в сумі 26 571 грн. 43 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежу по орендній платі за з нього на підставі п. 6.2 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’зань»з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 3 197 грн. 31 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем уточненого розрахунку пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3507 грн. 43 коп. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, а також 818 грн. 98 коп. - 3% річних від простроченої суми, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів належного виконання умов вищезгаданого договору в частині сплати повної вартості отриманих послуг суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України на відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита в сумі

337 грн. 00 коп. та 236 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»(м. Київ, вул. Павла Усенка, код 32489354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(фактична адреса: м. Київ, пр. Науки, 8, поштова адреса: м. Київ, Польова, 24, код 32104254) 26 571 грн. 43 коп. основного боргу, 3507 грн. 43 коп. інфляційні збитки, 3 197 грн. 31 коп. пені за прострочку платежу, 818 грн. 98 коп. 3% річних, 337 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.