Рішення № 8371497, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/49508.02.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Лтд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За зустрічним позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Лтд»

до                                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про                                         визнання недійсним договору

Cуддя ?Хрипун О.О.?

Представники сторін:

Від Позивача Парненко А.А. –предст.,

Від Відповідача Странніков А.В. –предст.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Лтд»та просить, з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 29.10.2009, стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 505969,41 грн., 29286,89 грн. неустойки, 10505,53 грн. інфляційних втрат, 4581,78 грн. –3% річних від суми заборгованості.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006 в частині перерахування лізингових платежів, обумовлених Графіком внесення платежів.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що з вини Позивача він був позбавлений можливості використовувати окремі предмети лізингу, а тому сума заборгованості за договором лізингу має бути зменшена, та відповідно і зменшеними мають бути розрахунки штрафних санкцій. Крім того, Відповідач зазначив, що погоджується з позицією Позивача щодо нарахування неустойки за порушення зобов’язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, однак заперечує проти нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат, оскільки їх застосування не передбачено Договором лізингу.

27.01.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Лтд»подано до загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006, укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 вказаний зустрічний позов прийнято для сумісного розгляду з первісним.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Лтд»вказує, що порушена така істотна умова Договору як визначення ціни Договору та вираження зобов’язання у вигляді сплати лізингових та авансових платежів відповідно до умов п.п. 7.1, 7.3 Договору в іноземній валюті, а тому Позивач за зустрічним позовом вважає, що в силу положення статей 203, 215 ЦК України Договір фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006 є недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечував та зазначив, що Договір фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006 в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг»до відповідного виду договорів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі –Позивач, Лізингодавець, ТОВ «Ласка Лізинг») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Груп ЛТД»(далі –Відповідач, Лізингоодержувач, ТОВ «Трейд Лайн Груп ЛТД») укладено Договір фінансового лізингу № 462/10/2006 (далі –Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов’язується придбати у свою власність транспортний засіб (далі –майно) відповідно до встановленої Лізингоодержувачем специфікації продавця автопричіп, рік випуску: 2006 рік; пробіг на момент придбання: до 500 км.; специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 02.10.2006, та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу як предмет лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоотримувач зобов’язується прийняти його на умовах даного договору.

          Пунктом 3.1 Договору передбачено, що передача Лізингодавцем майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його Лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Транспортні засоби, що є предметом фінансового лізингу в кількості 10 одиниць передані ТОВ «Трейд Лайн Груп ЛТД»за видатковою накладною № РН-0000421 від 28.12.2006 на суму 2173180,10 грн. Факт одержання обладнання уповноваженим працівником ТОВ «Трейд Лайн Груп ЛТД»підтверджується довіреністю серії ЯМЯ № 526544 від 26.12.2006.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість майна, яке передається ТОВ «Ласка Лізинг»до ТОВ «Трейд Лайн Груп ЛТД», складає суму, еквівалентну 324430,00 «у.о.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 54071,67 «у.о.», виражена у гривнях України. Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається ТОВ «Ласка Лізинг»до ТОВ «Трейд Лайн Груп ЛТД», в гривнях складає суму авансів, внесених відповідно до п. 7.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в «Графі 4»Графіка внесення платежів (далі –Додаток № 1 до Договору) по «Курсу 1»та викупну вартість, зазначену в Додатку № 1 до Договору по «Курсу 1».

Відповідно до п. 7.5 Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в Додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 7.6 Договору).

Згідно з п. 7.8 Договору Лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до Графіку внесення платежів Відповідач повинен був провести лізингові платежі за 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 та 34 періоди відповідно 08.01.2009, 08.02.2009, 08.03.2009, 08.04.2009, 08.05.2009, 08.06.2009, 08.07.2009, 08.08.2009, 08.09.2009, 08.10.2009.

Згідно з п. 7.1 Договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно з пунктом 7.1.1 Договору.

Пунктом 7.1.1 Договору визначені такі поняття:

- «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 08.12.2006;

- «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу відповідно до Графіку внесення платежів (Додаток № 1 до даного Договору).

Відповідно до п. 7.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в «у.о.»згідно з «Графою 3»Додатку 31 на відповідну дату проведення платежу та «Курсу 2». При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в «у.о.», зазначеної в «Графі 4»Додатка № 1 та «Курсу 1».

Однак, в порушення умов Договору та Графіку внесення платежів, за періоди лізингу з 09.12.2008 по 08.04.2009 Відповідач лізингові платежі оплатив частково, а за періоди лізингу з 09.04.2009 по 08.10.2009 взагалі не розрахувався. У зв’язку з чим, Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Відповідача за первісним позовом 505969,41 грн. основного боргу.

У відзиві на первісний позов Відповідач за первісним позовом зазначає, що Позивач за первісним позовом порушує умови договору фінансового лізингу, вчиняє дії у перешкоджанні користування ТОВ «Трейд Лайн ЛТД»предметами лізингу у кількості 2 од., не виплачує страхові платежі, внаслідок чого ТОВ «Трейд Лізинг ЛТД»не повертають у користування автомобілі після технічного обслуговування внаслідок ДТП, а відтак, Відповідач за первісним позовом вважає, що звільнений від сплати лізингових платежів в частині 2 од. предмету лізингу за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через вихід зі стану експлуатації майна.

Дослідивши відзив на первісний позов, суд встановив, що в ньому відсутні докази, на підтвердження викладених в ньому обставин (зокрема, щодо відмови у повернення автомобілів з підстав, наведених у відзиві), а тому суд вважає доводи Відповідача за первісним позовом недоведеними та безпідставними.

Посилання Відповідача за первісним позовом на те, що Позивач невірно розраховує суму основного боргу, нараховуючи на суму лізингового платежу ПДВ 20%, оскільки умовами Договору та Графіком внесення платежів до Договору передбачено, що ПДВ 20% включено до загальної суми лізингових платежів, отже логічним є те, що і чергові платежів за договором лізингу включають в себе ПДВ 20%, судом відхиляються, оскільки розрахунок суми основного боргу по сплаті лізингових платежів здійснено відповідно до умов Договору та Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон).

Так, відповідно до ст. 3.2.2 Закону не є об’єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного НБУ на момент сплати.

На момент укладення договору фінансового лізингу комісія виражена у гривневому еквіваленті не перевищувала подвійну облікову ставку. У зв’язку із зміною курсу гривні відбулось відповідне збільшення комісійного платежу та відповідно до ст. 3.2.2 Закону зміна необхідних відрахувань податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 7.10 Договору при зміні податкових або прирівняних до них платежів, а також зборів, Лізингодавець вправі вимагати зміни суми лізингових платежів відповідно до таких змін, а Лізингоодержувач зобов’язаний прийняти такі зміни.

За наведених обставин, Позивач за первісним позовом правомірно здійснює нарахування ПДВ на розмір різниці між комісією лізингового платежу (розраховану на день сплати) та величини рівній подвійній обліковій ставці, розрахованій від вартості майна за період лізингу згідно зі ст. 3.2.2 Закону «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за користування предметами лізингу по Договору фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006 Відповідачем за первісним позовом не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення Договору, що були підставою для здійснення нарахувань.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов’язань по оплаті лізингових платежів встановлені в Графіку внесення платежів та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого графіку), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 505969,41 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.5 Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплату встановлених договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п’ять днів прострочення та 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоотримувач зобов’язується її сплатити.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 9.5 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати лізингових платежів, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови Договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача за первісним позовом, розрахована Позивачем за первісним позовом виходячи з облікової ставки встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, та підлягає стягненню з ТОВ «Трейд Лайн Груп ЛТД»в сумі 29286,89 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання Відповідача за первісним позовом на те, що стягнення 3% річних та збитків від інфляції не передбачено договором, який укладений між сторонами, судом до уваги не приймається, оскільки зазначена відповідальність за порушення грошового зобов’язання встановлена законом та не потребує додаткового встановлення у договорі.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем за первісним позовом, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована ТОВ «Ласка Лізинг» відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006, укладеного між сторонами, суд зазначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За правовою природою спірний договір є договором фінансового лізингу.

Закон України «Про фінансовий лізинг»визначає поняття «фінансового лізингу», згідно з яким останній є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 6 цього Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Дослідивши умови договору, судом встановлено, що сторони погодили всі істотні умови Договору фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006, передбачені вищевказаною статтею Закону.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту п. 2.3 Договору вбачається, що вартість майна, що передавався у лізинг виражена в гривнях України. Пунктом 7.1 Договору сторони дійшли згоди, що валютою Договору є умовна одиниця, однак під умовною одиницею розуміється сума, яка виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно з п. 7.1.1 Договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що передбачена законодавством умова щодо визначення ціни Договору у гривні є виконаною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що всі розрахунки за спірним Договором проводились в гривні, доказів протилежного Позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано.

При цьому суд зазначає, що згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Договір фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006 за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, укладеним у повній відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Таким чином, доводи Позивача за зустрічним позовом суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством, а відтак позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 462/10/2006 від 02.10.2006 задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн Лтд»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, б. 36, код 19482823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 5, корпус 2, 33104543) 505969,41 грн. заборгованості, 29286,89 грн. неустойки, 10505,53 грн. інфляційних втрат, 4581,78 грн. –3% річних від суми заборгованості, 5503,44 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун