Рішення № 8370917, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/69620.01.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Калина-ЛТД»до Відкритого акціонерного товариства Трест «Київміськбуд»про стягнення 248549,67 грн. за участю представників позивача –Скачка А.А., довіреність без номера від 14.05.2009р., відповідача –В’югіної Г.В., довіреність без номера від 07.12.2009р., Пономаренко А.А., довіреність без номера від 02.11.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 69106,00 грн. основного боргу, 11264,28 грн. інфляційної складової боргу, 146504,72 грн. пені, 21674,67 грн. 27% річних, а загалом 248549,67 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором № 16-КВЦ від 30.10.2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.12.2009 року.

У судовому засіданні 20.01.2010 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, де просив стягнути з відповідача 69106,00 основного боргу, 11264,28 грн. інфляційної складової боргу, 146504,72 грн. пені, 2408,30 грн. 3 % річних.

У відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 20.01.2010 року відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені та нарахованих процентів річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Калина-ЛТД»(продавець) та Відкритим акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-6»(покупець) укладено договір № 16-КВЦ, за умовами якого продавець зобов’язується при наданні покупцем бланків передати товар покупцю на АЗС, а саме: здійснити заправку автотранспорту покупця на АЗС, перелік яких зазначений в додатку №1 до договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2007р., а частині взаєморозрахунків –до їх повного виконання. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п.11.1 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору покупець протягом 10 (десяти) банківських днів з дати, вказаної в рахунку-фактурі, здійснює оплату товару чітко (в сумі зазначеної в рахунку-фактурі) та в повному об’ємі і за вартістю, визначеною у рахунку-фактурі, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Якщо оплата проведена покупцем в не повній сумі, що визначена в рахунку-фактурі, продавець має право зарахувати цю суму в рахунок боргу покупця.

На виконання умов договору позивач 22.08.2008 року передав товар відповідачу на загальну суму 69106,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОТ-КВЦ001560 від 22.08.2008р.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався та має заборгованість перед позивачем у сумі 69106,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків на 30.04.09 за відпущеними та сплаченими зобов’язаннями.

09.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1026 від 09.09.2009 року, яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе договірні зобов’язання з передачі товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 69106,00 грн.

Відповідач в судовому засіданні 20.01.2010 року визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 69106,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 69106,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 11264,28 грн. та 3 % річних в розмірі 2408,30 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати переданого товару за даним договором на підставі ст.625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з п. 7.8 договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати в порушення терміну зазначеному в п. 4.3 даного договору, продавець має право нарахувати, а покупець зобов’язується сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочення виконаного грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 146504,72 грн. пені та зазначено, що період прострочення складає 424 дні з 06.09.2008р. по 03.11.2009р.

Відповідно до спірного рахунку-фактури № СФ-КВЦ001672 від 22.08.2008р. рахунок дійсний до 23.08.2008 року.

Строк виконання зобов’язання з оплати переданого товару відповідно до п.4.3 договору протягом 10 банківських днів з дати, вказаної в рахунку-фактурі, тобто до 05.09.2008р.

Ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у листопаді 2009 року з пропуском строку позовної давності встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України в частині вимог про стягнення пені за прострочення оплати отриманого товару у сумі 146504,72 грн..

Тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню у зв’язку зі спливом позовної давності.

Державне мито у сумі 827,79 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 85,20 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-6»(01023, м. Київ, вул. Первомайського, 8, код 04012885) на користь Закритого акціонерного товариства «Калина-ЛТД»(юридична адреса: 45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Театральна, буд. 15; фактична адреса: 01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 3, код 33724094) 69 106 (шістдесят дев’ять тисяч сто шість) грн. 00 коп. основного боргу, 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 30 коп. 3% річних, 11 264 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 28 коп. інфляційної складової боргу, 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 79 коп. державного мита та 85 (вісімдесят п’ять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна