Рішення № 8370678, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/63425.01.10 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»

простягнення 9553,69 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_3 представник за довіреністю від 09.09.2009 року;

від відповідача:не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»про стягнення 9553,69 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору RFF 094/11/08 LT від 13.10.2008 року позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобовязання з оплати послуг виконав частково та не сплатив позивачу штраф за понаднормативній простій транспортного засобу.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача 4580,00 грн. основної заборгованості, 3577,00 грн. штрафу, 1141,98 грн. пені, 163,75 грн. збитків від інфляції та 3 % річних у розмірі 90,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.11.2009 року, надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Поданий позивачем оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної № 038414 суд долучив до справи та, на підставі частини 4 статті 69 ГПК України, задовольнив заявлене позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача або грошові кошти, що облікуються на його банківських рахунках.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в розясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки у позовній заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на майні відповідача або на грошових коштах, що облікуються на його банківських рахунках, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 року не зявився, витребувані ухвалою суду від 19.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 25.01.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 25.01.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 21.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(надалі відповідач) укладено договір RFF 094/11/08 LT транспортного обслуговування (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобовязався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем, а відповідач зобовязався оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, викладених в договорі.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач зобовязався не пізніше як за 2 доби до бажаної дати здійснення перевезення повідомляти позивача про його необхідність шляхом надання позивачу заявки, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості, а позивач, виходячи зі змісту підпунктів 2.2.3 та 2.2.4 пункту 2.2 договору, зобовязався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем згідно умов, викладених в заявках, або у випадку неможливості здійснення перевезення вантажу, наданого відповідачем згідно умов заявки, повідомити про це останнього не пізніше ніж за 2 доби до вказаного в заявці строку подання транспортного засобу під завантаження.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі та скріплена печатками сторін. При цьому сторони обумовили, що визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного звязку.

З наявних в матеріалах справи заявок № 500_021/09 та № 500_060/09 судом вбачається, що згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач доручив, а позивач відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезень маршрутами м. Варшава, Польща м. Київ, Україна та м. Хелм, Польща м. Одеса, Україна.

Зобовязання зі здійснення перевезень вантажів згідно з заявками № 500_021/09 та № 500_060/09 позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду міжнародними товарно-транспортними накладними б/№ та № 038414 відповідно.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що вартість послуг позивача, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), вказується в заявках.

Заявками № 500_021/09 та № 500_060/09 сторони погодили, що ставка за перевезення складає 4580,00 грн. та 8000,00 грн. відповідно.

Виходячи зі змісту пунктів 4.2 та 4.3 договору оплачувати вартість послуг відповідач зобовязався на підставі оригіналів рахунку позивача, виставленого згідно з умовами договору, акту виконаних робіт та міжнародної товарно-транспортної накладної не пізніше10-ти днів з моменту їх отримання.

З наявних в матеріалах справи фіскальних чеків № 2577, № 2578 та № 4963 і списків згрупованих поштових відправлень № 410 та № 599 судом вбачається, що оригінали документів, що стосуються перевезення згідно з заявкою № 500_021/09, були надіслані на адресу відповідача 23.03.2009 року, оригінали документів, що стосуються перевезення згідно з заявкою № 500_060/09, 05.05.2009 року.

Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи зазначене, з урахуванням часу поштового обігу за послуги, надані згідно з заявкою № 500_021/09, відповідач зобовязаний був розрахуватися у термін до 06.04.2009 року, за послуги, надані згідно з заявкою № 500_060/09, у термін до 18.05.2009 року.

Згідно з наданими суду виписками по особовому рахунку позивача зобовязання з оплати послуг, наданих згідно з заявкою № 500_060/09, відповідач належним чином виконав.

Зокрема, 24.04.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 5800,00 грн. та 28.04.2009 року 2200,00 грн.

Однак, зобовязання розрахуватися за послуги, надані згідно з заявкою № 500_021/09, відповідач не виконав.

Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 4580,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Належних доказів виконання зобовязання щодо оплати послуг, наданих згідно з заявкою № 500_021/09, відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4580,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3577,00 грн. за понаднормативній простій транспортного засобу при здійсненні перевезення згідно з заявкою № 500_060/09.

Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 договору за кожну почату добу простою транспортного засобу при завантаженні, митному оформленні, розвантаженні, внаслідок неправильного оформлення товаротранспортних та інших супровідних документів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 530,00 грн. на території іноземних держав та 265,00 грн. на території України, якщо інше не вказано в заявці. При цьому сторони обумовили, що порядок оплати простою ідентичний порядку оплати вартості послуг позивача згідно з пунктом 4.3 договору.

Зі загаданої вище міжнародної товарно-транспортної накладної № 038414 судом вбачається, що в митницю призначення (Південна митниця) для здійснення митного оформлення товарів транспортний засіб прибув 27.04.2009 року, митні процедури були завершені 05.05.2009 року.

Заявкою № 500_060/09 сторони передбачили, що нормативний простій під митним оформленням та завантаженням/розвантаженням складає 24-48 годин.

Таким чином, при здійсненні перевезення згідно з заявкою № 500_060/09 понаднормативний простій транспортного засобу мав місце в період з 29.04.2009 року по 04.05.2009 року, що складає 6 діб.

Враховуючи зазначене, розмір штрафу складає:

265,00 грн. * 6 (з 29.04.2009 року по 04.05.2009 року) = 1590,00 грн.

Рахунок на сплату штрафу був надісланий на адресу відповідача разом з іншими оригіналами документів, що стосуються перевезення згідно з заявкою № 500_060/09.

Отже, виходячи з наведених вище положень договору про застосування до порядку оплати простою порядку оплати вартості послуг, визначеного пунктом 4.3 договору, штраф за понаднормативний простій транспортного засобу при здійсненні перевезення згідно з заявкою № 500_060/09, так само як і вартість послуг, відповідач зобовязаний був сплатити у термін до 18.05.2009 року.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу суд вважає такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 1590,00 грн.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить стягнути з останнього 1141,98 грн. пені, 163,75 грн. збитків від інфляції та 3 % річних у розмірі 90,96 грн.

З позовної заяви судом вбачається, що пеню за прострочення сплати вартості послуг, наданих згідно з заявкою № 500_021/09, та штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу при здійсненні перевезення згідно з заявкою № 500_060/09 позивач просить стягнути за період з 12.05.2009 року по 28.09.2009 року, збитки від інфляції за період з травня 2009 року по червень 2009 року, 3 % річних за період з 19.05.2009 року по 28.09.2009 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати рахунків позивача, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Як зазначалося вище, за послуги, надані згідно з заявкою № 500_021/09, відповідач зобовязаний був розрахуватися у термін до 06.04.2009 року; штраф за понаднормативний простій транспортного засобу при здійсненні перевезення згідно з заявкою № 500_060/09 відповідач зобовязаний був сплатити у термін до 18.05.2009 року. Отже, прострочення виконання зобовязання має місце з 07.04.2009 року та 19.05.2009 року відповідно.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Тому, нарахування пені за прострочення оплати послуг, наданих згідно з заявкою № 500_021/09, можливе до 06.10.2009 року, нарахування пені за прострочення сплати штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу при здійсненні перевезення згідно з заявкою № 500_060/09 до 18.11.2009 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Враховуючи зазначене, пеню за прострочення оплати послуг суд розраховує в межах періоду, заявленого позивачем.

З огляду на вказане, розмір пені складає:

4580,00 грн. * 24 % * 34 (з 12.05.2009 року по 14.06.2009 року) / 365 = 102,39 грн.

4580,00 грн. * 22 % * 58 (з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року) / 365 = 160,11 грн.

4580,00 грн. * 20,5 % * 48 (з 12.08.2009 року по 28.09.2009 року) / 365 = 123,47 грн.

1590,00 грн. * 24 % * 27 (з 19.05.2009 року по 14.06.2009 року) / 365 = 28,23 грн.

1590,00 грн. * 22 % * 58 (з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року) / 365 = 55,58 грн.

1590,00 грн. * 20,5 % * 48 (з 12.08.2009 року по 28.09.2009 року) / 365 = 42,86 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені складає 512,64 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 512,64 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції складає:

4580,00 грн. * (100,5 % * 101,1 %) 4580,00 грн. = 73,74 грн.

1590,00 грн. * 101,1 % 1590,00 грн. = 17,49 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції складає 91,23 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 91,23 грн.

Розмір 3 % річних складає:

4580,00 грн. * 3 % * 133 (з 19.05.2009 року по 28.09.2009 року) / 365 = 50,07 грн.

1590,00 грн. * 3 % * 133 (з 19.05.2009 року по 28.09.2009 року) / 365 = 17,38 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних складає 67,45 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 67,45 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4; ідентифікаційний код 32421704) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 4580 (чотири тисячі пятсот вісімдесят) грн. 00 коп., штраф у розмірі 1590 (одна тисяча пятсот девяносто) грн. 00 коп., пеню у розмірі 512 (пятсот дванадцять) грн. 64 коп., збитки від інфляції у розмірі 91 (девяносто одна) грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 45 коп., 73 (сімдесят три) грн. 04 коп. державного мита та 169 (сто шістдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 01.02.2010 року.