Рішення № 8370619, 26.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/64426.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна реклама»

простягнення 69 281, 82 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Заїка А.О. –представник за довіреністю від 12.10.2009 року; Від відповідача:Колибельников Г.В. –представник за довіреністю від 20.01.2010 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий друк»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна реклама»про стягнення заборгованості у розмірі 69281, 82 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору на виготовлення друкованої продукції від 24.03.2009 року, позивачем здійснено виготовлення та поставка поліграфічної продукції на загальну суму 101 920, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов'язання з оплати виконав частково.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 67 500, 00 грн., 3 % річних у розмірі 227, 47 грн. та пеню у сумі 1 554, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 04.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 29.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 04.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 року розгляд справи відкладено до 26.01.2010 року з підстав задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 26.01.2010 року представник відповідача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2010 року заперечував проти заявлених відповідачем клопотань про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України зазначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

У зв’язку із запобіганням порушення рівності прав сторін, беручи до уваги, що розгляд справи відкладався з підстав задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також враховуючи, що з 29.12.2009 року було достатньої часу для ознайомлення з матеріалами справи, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 05.05.2009 року на підставі домовленості сторін Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий друк»передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Молодіжна реклама»поліграфічну продукцію загальною кількістю 30000 примірників, що підтверджується накладною № 1026 від 05.05.2009 року та довіреністю серія ЯКЛ № 933428 від 05.05.2009 року.

05.05.2009 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 8000, 00 грн. Крім того, 08.05.2009 року відповідач перерахував 11700, 00 грн.

Листом № 98 від 02.06.2009 року відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у сумі 82220, 00 грн. та гарантував її оплатити в повному обсязі у строк до 30.06.2009 року.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за отримані продукцію перерахувавши позивачеві 25.06.2009 року –1220, 00 грн., 10.07.2009 року –1500, 00 грн., 26.08.2009 року –2000, 00 грн., 10.09.2009 року –2000, 00 грн., 02.10.2009 року –4000, 00 грн., 14.10.2009 року –2000, 00 грн. та 16.10.2009 року –2000, 00 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 67500, 00 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В позовній заяві позивач вказує, що 24.03.2009 року між сторонами був укладений договір на виготовлення друкованої продукції, проте до матеріалів справи позивачем в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України не наданий ні оригінал договору від 24.03.2009 року, ні належним чином засвідчена копія договору 24.03.2009 року, а тому суд дійшов висновку, що у письмовій формі договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Проте суд відзначає, що шляхом поставки та отримання товару згідно видаткових накладних між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 30.09.2009 року направив на адресу відповідача претензію № 282 від 28.09.2009 року з вимогою погасити заборгованість, про що свідчить наявні в матеріалах справи копія фіскального чеку № 6634 від 30.09.2009 року та опис вкладення у цінний лист.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та виконання.

Враховуючи вищезазначене, відповідач повинен був здійснити оплату за отриману продукцію у строк до 07.10.2009 року.

Факт порушення відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару, підтверджується матеріалами справи та не по суті не ос порений відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що відповідач заборгованість за отриманий товар у розмірі 67500, 00 грн. не погасив, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 554, 35 грн. за період з 16.10.2009 року по 25.11.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки майнові зобов'язання, які виникли між сторонами не були узгоджені договором, у зв’язку з чим не було передбачено такого забезпечення виконання зобов’язання як пеня, то суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у сумі 227, 47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних становить:

67 500, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 41 (з 16.10.2009 року по 25.11.2009 року)/ 365 = 227, 47 грн.

Отже, 3% річних становлять 227, 47 грн. та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 692, 712 ЦК України, ст. 193, 265 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжна реклама»(01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 5, кв. 38; код ЄДРПОУ 33235161), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код ЄДРПОУ 22891092) заборгованість у розмірі 67 500 (шістдесят сім тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 29 коп., та 230 (двісті тридцять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 02.02.2010 року