Рішення № 8370603, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/68621.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарос»

про стягнення 62 583,16 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:           Романюк Л.М. - предст. за довір. № б/н від 01.11.2009р.;

Від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 21.12.2009р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарос»про стягнення з відповідача на користь позивача 62 583,16 грн. заборгованості за Договором поставки № 04-06/07 від 01.06.2007р., з яких: сума основного боргу –44 500,40 грн., пені –7 974,82 грн., інфляційні нарахування –8 246,34 грн., 3% річних –1 861,60 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе за Договором поставки зобов’язання щодо сплати за поставлений товар належним чином не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2009р. було порушено провадження у справі № 35/686, розгляд справи призначено на 02.12.2009р.

В судовому засіданні 02.12.2009р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/686 від 10.11.2009р.

Відповідач в судове засідання 02.12.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/686 від 10.11.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 02.12.2009р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.12.2009 року.

В судовому засіданні 21.12.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду у справі № 35/686 від 10.11.2009р., надав оригінали документів для огляду, підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 21.12.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/686 від 10.11.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 02.12.2009р., 21.12.2009р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рехау»(далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарос»(далі-відповідач) було укладено Договір поставки № 04-06/07 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору поставки (п. 1.1.) постачальник зобов’язався поставити покупцеві товар, а покупець –прийняти й оплатити товар на умовах цього Договору.

Умовами Договору було встановлено, що терміни оплати за товар вказуються в специфікаціях. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника. Обов’язок покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту зарахуванням коштів на банківський рахунок постачальника в сумі, що зазначена в рахунку на оплату товару (п. 3.1.).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки № 04-06/07 від 01.06.2007р. поставив відповідачу товар за накладними (копії в матеріалах справи): №81022429 від 10.10.2008р. на суму 17 666,47 грн., №81021181 від 16.09.2008р. на суму 19 849,51 грн., №81021381 від 18.09.2008р. на суму 31 506,10 грн.,

Зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідач не виконав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті передачі та прийняття товару за вказаними вище накладними та ґрунтуються на Договорі поставки № 04-06/07 від 01.06.2007р.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 44 500,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 44 500,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання щодо сплати за поставлений товар не виконав, суму заборгованості у розмірі 44 500,40 грн. не сплатив.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 8 246,34 грн., 3% річних –1 861,60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 44 500,40 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 8 246,34 грн., 3% річних в розмірі 1 861,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7 974,82 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 3.3. Договору поставки було встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець оплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати поставленого товару нараховано пеню в розмірі 7 974,82 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 7 974,82 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарос»(юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, 21, поштова адреса: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Соцгородок, 188/1, код ЄДРПОУ 30154041, р/р 260002212 в КФ АБ «Полтава-Банк», МФО 322562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»(юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, кв. 3-4, поштова адреса: 08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 32108814, р/р 26003000538000 в банку АТ «Каліон Банк Україна», МФО 300379), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 44 500,40 грн. (сорок чотири тисячі п’ятсот гривень 40 коп.) –заборгованості за поставлений товар, 8 246,34 грн. (вісім тисяч двісті сорок шість гривень 34 коп.) – інфляційних нарахувань, 1 861,60 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят одну гривню 60 коп.) –3% річних, 7 974,82 грн. (сім тисяч дев’ятсот сімдесят чотири гривні 82 коп.) –пені, 625,83 (шістсот двадцять п’ять гривень 83 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 22.01.2010р.