Рішення № 8370060, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/1601.02.10

За позовом Приватного підприємства «Електрокомплект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця»

про стягнення 417299,18 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Есауленко М.В. - представник за довіреністю № 5/109 від 29.12.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця»заборгованості за поставлену електротехнічну продукцію згідно з Договором № 177-08/4 від 19.05.2008р. та Договором № 143-09/4 від 09.01.2009р. в розмірі 417299,18 грн. основного боргу.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що поставив відповідачу товар за який відповідач не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. порушено провадження по справі № 53/16, розгляд справи призначено на 11.01.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважних представників сторін та невиконанням останніми вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою від 11.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 01.02.2010р.

В судовому засіданні 01.02.2010р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 412734,61 грн.

Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –412734,61 грн.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені довідкою АА № 200138 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданою позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 16.12.2009р. та від 11.01.2010р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.05.2008р. між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір поставки № 177-08/4, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність Покупця (відповідач) електротехнічну продукцію, надалі «Товар», а Покупець –прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору (п. 1.1 Договору № 177-08/4).

Найменування, загальна кількість товарів (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами та вартість товар визначаються в рахунках-фактурах і/чи специфікаціях, які є невід’ємними додатками до даного договору (п. 1.2. Договору № 177-08/4).

Згідно з п. 2.4. Договору № 177-08/4 остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з моменту поставки.

Умови договорів свідчать, що за своєю правовою природою вказані договори є договорами поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання умов договору № 177-08/4 від 19.05.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 450152,51 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних № ЕК-0008115 від 09.07.2008р., № ЕК-0008418 від 15.07.2008р., № ЕК-0009652 від 13.08.2008р., № ЕК-0009653 від 13.08.2008р., № ЕК-0011337 від 18.09.2008р., № ЕК-0012049 від 30.09.2008р., № ЕК-0012050 від 30.09.2008р., № ЕК-0012051 від 30.09.2008р., № ЕК-0012052 від 30.09.2008р., № ЕК-0013178 від 28.10.2008р., № ЕК-0013275 від 29.10.2008р., № ЕК-0013442 від 31.10.2008р., № ЕК-0013443 від 31.10.2008р., № ЕК-0013444 від 31.10.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 848732 від 08.07.2008р., № 848734 від 15.07.2008р., № 848743 від 13.08.2008р., № 229104 від 15.09.2008р., № 1 від 30.09.2008р., № 299125 від 27.10.2008р., № 299128 від 30.10.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

За отриманий згідно з вказаними договорами товар відповідач розрахувався частково на суму 37417,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 273 від 12.09.2008р. (копія в матеріалах справи), у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 412734,61 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 412734,61 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2.4. договору № 177-08/4), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ПП «Електрокомплект»щодо стягнення з ТОВ «Столиця»основного боргу за договором № 177-08/4 від 19.05.2008р. у розмірі 412734,61 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 412734,61 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –412734,61 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4127,34 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 45,65 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 264 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 12, кв. 7; ідентифікаційний код 24077504, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Електрокомплект»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 30783141) 412734 (чотириста дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 61 коп. основного боргу, 4 127 (чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 34 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.На підставі даного рішення повернути Приватному підприємству «Електрокомплект»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ідентифікаційний код 30783141) з Державного бюджету України державне мито в сумі 45,65 грн., що перераховане платіжним дорученням № 798 від 12.10.2009р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.