Рішення № 83700424, 13.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002540

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Павліш О . Р .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2019 №0001444001 та №0001454001.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що головним управління ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірки позивача. Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки подала контролюючому органу заперечення, в яких вказала про необхідність розгляду таких заперечень за її участі. Однак, контролюючий орган не повідомив позивача про розгляд заперечень, а також виніс податкове повідомлення - рішення без врахування висновків щодо розгляду заперечень. Зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 29.01.2019 № 13/54/4000/НОМЕР_1 щодо порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів операцій у сфері законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані лише до суб`єктів, що здійснюють оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, однак на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 не отримала в установленому порядку ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем. Також вказує, що за результатами проведеної перевірки не встановлено факту торгівлі алкогольними напоями, відсутні будь-які докази реалізації алкогольних напоїв. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 18.06.2019 (вх. № 21257), в якому зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, у місці де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 , чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме позивачем допущено зберігання алкогольних напоїв в місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Також, встановлено порушення вимог п. 12 ст. 3 розділу II Закону України "Про застосування реєстраторів операцій у сфері законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки ФОП ОСОБА_4 не надано накладні на алкогольні напої, які зберігались. Відтак, оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

11.07.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 24501).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

29.01.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (за адресою АДРЕСА_1 , колиба « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.01.2019 № 13/54/4000/НОМЕР_1, відповідно до якого встановлено, що фізичною особою-підприємцем порушення:

- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: здійснено зберігання алкогольних напоїв в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання та без наявної ліцензії;

- п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів операцій у сфері законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання, оскільки до перевірки не представлено накладних на отримання алкогольних напоїв, що знаходяться на зберіганні.

Не погоджуючись із актом перевірки 07.02.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 скерувала до Головного управління ДФС у Львівській області. заперечення.

На підставі акту перевірки від 29.01.2019 № 13/54/4000/НОМЕР_1 Головним управління ДФС винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 № 0001454001 відповідно до якого, за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні (фінансії) санкції (штрафи) в розмірі 17 000грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 № 0001444001, відповідно до якого за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів операцій у сфері законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штрафні (фінансії) санкції (штрафи) у розмірі 3610, 00 грн.

18.02.2019 Головне управління ДФС надіслало позивачу відповідь на заперечення № 7905/10/40.1-12, згідно з яким повідомлено, що порушення вказані в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 21.02.2019 скерувала скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення від 11.02.2019 № 0001454001 та № 0001444001.

Відповідно до рішення від 19.04.2019 № 18613/6/99-99/1-06-01-25 про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України податкові повідомлення-рішення від 11.02.2019 № 0001454001 та № 0001444001 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.8 ст 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналіз наведених норм законодавства вказує, що Податковим кодексом України передбачено право платника податків у разі його незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки на подання своїх заперечень та/або додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу до контролюючого органу, який проводив перевірку такого платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) і обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення та/або додаткові документи протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та надіслати платнику податків відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

При цьому, податкове повідомлення-рішення за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Проте, судом встановлено, що 07.02.2018 ФОП ОСОБА_4 подала до контролюючого органу заперечення на акт перевірки від 29.01.2019 № 13/54/4000/НОМЕР_1 (вх. від 08.02.2019 №20902/10), однак контролюючим органом в порушення приписів Податкового кодексу України відповідь на заперечення скеровано позивачу 18.02.2018, що перевищує встановлений законом семиденний строк надання відповіді, а також податкове-повідомлення рішення винесено 11.02.2018 без врахування висновків про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Суд зазначає, що в даному випадку контролюючим органом порушена процедура прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь, які відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо спростування таких тверджень щодо посилань позивача про порушення його права на участь в розгляді заперечень до акта перевірки.

Щодо встановлених порушень в акті перевірки суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - це перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників

Згідно з приписами статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Одночасно до заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 № 251, єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім`я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс , область, район, місто, вулиця , номер будинку ), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм вбачається, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності, пов`язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб`єкта господарювання неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №813/4094/16 (провадження №К/9901/40108/18).

Відтак, суд зазначає, що перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: здійснено зберігання алкогольних напоїв в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, відтак контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 № 0001454001 винесене за порушення, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 17 000грн.

Проте, позивач зберігала алкогольні напої за місцем здійснення підприємницької діяльності, однак станом на час проведення перевірки ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не отримувала, відтак, суд дійшов висновку, що в фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не виникло обов`язку для включення вказаного місця до Єдиного реєстру.

Також суд звертає увагу, що зважаючи на фактичні обставини справи та наявне правове регулювання отримання такої довідки є неможливим, так як Порядком отримання відповідних довідок чітко передбачено вимогу згідно з якою до поданої заяви про внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів додається, зокрема, нотаріально посвідчена копія ліцензії на право зайняття відповідним видом діяльності.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 № 0001454001 відповідача про застосування фінансових санкцій на суму 17000 грн. є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.02.2019 № 0001444001 яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Як встановлено судом, згідно з актом перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання, оскільки до перевірки не представлено накладних на отримання алкогольних напоїв, що знаходяться на зберіганні.

Суд зазначає, що сам факт знаходження алкогольних напоїв за вказаною адресою АДРЕСА_1 , колиба «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на момент проведення перевірки не може бути належним та достатнім доказом того, що за вказаною адресою здійснюється реалізація вказаного товару. Відповідачем не надоно доказів щодо встановлення факту реалізації ФОП ОСОБА_4 алкогольних напоїв, контрольної закупки проведено не було.

Як встановленом судом, щодо зберігання фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на момент проведення перевіркив в становленому законом порядку ліцензії на реалізацію алкогольними напоями не отримала. Таким чином, у позивача не виникло обов`язку вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.02.2019 № 0001444001 яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є протиправним та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений фізичною особою-підприємцем судовий збір у розмірі 768,40 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 11.02.2019 №0001444001 та №0001454001 винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області.

3. Судовий збір в розмірі 768,40 грн присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПРОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 19.08.2019 .

Суддя Костецький Н.В.