Рішення № 8369983, 22.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/54622.01.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                              «ПРОСТО - страхування»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                              «Страхова компанія «Каштан»;

                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                              «Луганське енергетичне об’єднання»

Про                              стягнення 23985,07 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    не з’явився

від відповідача 1          не з’явився

від відповідача 2          Карпович Н.А., довіреність № 326 від 01.01.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТО - страхування»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Каштан»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 23985,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються понесені позивачем збитки внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 30.11.2009р. порушено провадження у справі № 1/546 та призначено розгляд на 25.12.2009р.

25.12.2009р. позивач в судовому засіданні надав свої пояснення по суті спору.

25.12.2009р. відповідач 1 в судове засідання не з’явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач 2 проти позову заперечив.

Суд вирішив відкласти розгляд справи на 22.01.2010р.

22.01.2010р. у судовому засіданні відповідач2 пояснив, що відповідач 1 проплатив основну суму боргу.

Суд вирішив задовольнити позов позивача в частині стягнення франшизи з відповідача 2, та судових витрат з відповідача 1, оскільки проплату боргу здійснено вже після порушення провадження у справі.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2007р. позивач та Кузьменко Ганна Олексіївна уклали договір страхування, поліс АТК 119941, майнових інтересів власника автомобіля марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер ВВ 6070 АМ.

28.08.2007р. на а/д Знаменка-Луганськ-Ізварино, сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «КС-2561», реєстраційний номер ВВ 1456 АО, що належить відповідачу 2, та яким в день вчинення дорожньо-транспортної пригоди керував Шишов А.М., що знаходиться в трудових відносинах з відповідачем 2 і застрахований автомобіль «ВАЗ-21114», реєстраційний номер ВВ 6070 АМ, яким керував Кузьменко М.М.

Згідно з Постановою Краснодарського міськрайонного суду Луганської області від 05.11.2007р., ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм відповідача 2.

В результаті цієї пригоди було пошкоджено застрахований автомобіль. Згідно із звітом № 216 про оцінку автомобіля від 10.09.2007р. матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «ВАЗ-21114», реєстраційний номер ВВ 6070 АМ складає 23985,07 грн.

21.09.2007р. співробітником позивача було складено розрахунок №10632 страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику. Згідно з розрахунком страхове відшкодування складає 23985,07 грн. збиток розраховано згідно з Правилами, полісом страхування транспортних засобів АТК 119941 від 27.07.2007р.

Зазначена вища подія була визнана страховою, про що 21.09.2007р. складено Страховий акт № 8062/АТ.

Згідно з платіжним дорученням № 14074 від 24.09.2007р., позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 23985,07 грн.

Відповідач 2 повідомляв позивача про те, що ним застраховане відповідальність власника ТЗ в страховій компанії «Каштан»(відповідач 1) за договором № ВВ/0914485, та просили звертатись за відшкодуванням шкоди до відповідача 1.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідачів 23985,07 грн. боргу, а саме: 23475,07 грн. –страхового відшкодування, 510,00 грн. –франшизи, та стягнути судові витрати.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справа за позовами про відшкодування шкоди», «відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації».

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В судовому засіданні 22.01.2010р. відповідач 2 надав платіжне доручення № 69 від 14.01.2010р., яке свідчить про сплату вартості страхового відшкодування у розмірі 23475,07 грн. Просив суд стягнути з відповідача 2 франшизу, оскільки у відповідача 1 було укладено договір з відповідачем 2 на страхування відповідальності власника ТЗ.

Позивач також просив стягнути з відповідачів сплачені державне мито в сумі 239,85 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Суд вирішив стягнути судові витрати з відповідача 1.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням сплати вартості відшкодування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 993, 1172 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(03151, м.Київ, вул. Волинська 48/50, код ЄДРПОУ 32071894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Просто - страхування»(01601, МСП, м.Київ, вул. О.Гончара 65, код ЄДРПОУ 24745673) 510 (п’ятсот десять) грн. - франшизи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(91021, м.Луганськ, вул. Гайового 35-А, код ЄДРПОУ 31443937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Просто - страхування»(01601, МСП, м.Київ, вул. О.Гончара 65, код ЄДРПОУ 24745673) 239 (двісті тридцять дев’ять) грн. 85 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У частині стягнення 23475 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 07 коп. –страхового відшкодування –провадження припинити.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

                                                                                (Рішення виготовлено та підписано 04.02.2010р.)