Рішення № 8369947, 22.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/722.01.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю

                              «ТК «Асортимент»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                              «Степ Актив»

Про                              стягнення 9153,81 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Жувала О.В., довіреність № 1/01/10 від 01.01.2010р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Асортимент»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Актив»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 9153,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються у мови договору № 218/04/06 від 01.01.2006р.

Ухвалою суду від 23.12.2009р. порушено провадження у справі № 1/7 та призначено розгляд на 22.01.2010р.

22.01.2010р. представник позивача в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, також надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про прочини своєї відсутності суд не повідомив.

Позивач надав акт звірки, підписаний директором підприємства відповідача, яким останній визнав суму боргу.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню більше ніж за 6 місяців, в порушення ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи той факт, що позивачем надано всі необхідні документи для розгляду справи по суті спору, а також те, що термін розгляду спору згідно ст.69 ГПК України закінчується.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 218/04/06 від 01.01.2006р. (далі –договір), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу продукти харчування, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 7.1 договору було встановлено строк оплати товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Позивачем, на виконання умов договору, було здійснено ряд поставок відповідачу, проте останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 2486,96 грн., про що між сторонами було укладено акт звірки.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно п.8.2 договору, за прострочення платежу покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивач) пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 9153,81 грн. боргу, а саме: 2486,96 грн. - основного боргу, 5606,23 грн. –пені, 948,20 грн. –інфляційних втрат, 112,42 грн. –3% річних, та стягнути судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за поставлений позивачем товар по спірному договору суду не надано.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Посилання позивача щодо різної практики з приводу розуміння положень закону про нарахування пені, судом не приймається, оскільки в даному випадку як і зазначалось вище, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Умовами договору, зокрема п.8.2 договору встановлено, що за прострочення платежу покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивач) пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 537,20грн. (розрахунок виконано по формулі: (2486,96 грн. Х 12% Х 180 днів)

100 ,

розмір подвійної облікової ставки НБУ за обліковою ставкою 12% встановлено Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців).

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи і не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, а також зменшення судом суми пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 222 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Актив» (02002, м.Київ, вул. М.Раскової 11, код ЄДРПОУ 33633987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент»(02100, м.Київ, вул. Попудренка, 22, код ЄДРПОУ 31455995) 2486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 96 коп. - основного боргу, 537 (п’ятсот тридцять сім)грн. 20 коп. – пені, 948 (дев’ятсот сорок вісім) грн. 20 коп. –інфляційних втрат, 112 (сто дванадцять) грн. 42 коп. –3% річних; 102 (сто дві) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Рішення виготовлено та підписано 04.02.2010р.)