Рішення № 83699252, 16.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 серпня 2019 р. Справа № 120/1925/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому вказав, що 03 травня 2019 року знову звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року з 01 жовтня 2017 року.

Листом вих. №К-37 від 11 травня 2019 року Вінницьким приміським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області повідомлено позивачу, що другим сенатом Конституційного Суду України 25 квітня 2019 року прийнято рішення №1-р(11)2019 у справі щодо відповідності Конституції України положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки рішення не містить положень щодо порядку його виконання, тому з зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України за роз`ясненнями, які після надходження будуть враховані управлінням в роботі щодо пенсійного забезпечення пільгових категорій громадян.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою від 19 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

26 червня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України (25 квітня 2019 року) положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширюються на категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Тому право на призначення пенсії згідно з вказаної норми виникає саме з 25 квітня 2019 року. Разом із тим, відповідач зазначає, що з метою виконання рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року на даний час не внесено змін до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак, відповідач вважає, що підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні.

16 липня 2019 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач зазначає, що про свої порушені права дізнався із листа відповідача №К-37 від 11 травня 2019 року, тому просив поновити строк звернення до адміністративного суду. Додатково навів обгрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду від 16 серпня 2019 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено.

Водночас, при ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 19 червня 2019 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто, в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до цього посвідчення.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 23 серпня 2017 року Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради Управління соціального захисту населення (Лівобережне), позивач є особою з інвалідністю 2 групи.

Довідками Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області вих. №19/93 від 10 червня 1998 року та вих. №2/81 від 13 січня 2012 року підтверджується те, що " ОСОБА_1 у період з 02 травня по 10 травня 1986 року (9 днів) виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС в населених пунктах с. Луб`янка (07-08 травня 1986 року) (2 зона), с. Полесское (10 травня 1986 року), с. Киев (02 травня 1986 року), с. Діброва (09 травня 1986 року) (1 зона), м. Чорнобиль (03-06 травня 1986 року) (2 зона)".

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку призначеної пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року, з 01 жовтня 2017 року.

Листом вих. №К-37 від 11 травня 2019 року Вінницьким приміським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області повідомлено позивачу, що другим сенатом Конституційного Суду України 25 квітня 2019 року прийнято рішення №1-р(11)2019 у справі щодо відповідності Конституції України положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки рішення не містить положень щодо порядку його виконання, тому з зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України за роз`ясненнями, які після надходження будуть враховані управлінням в роботі щодо пенсійного забезпечення пільгових категорій громадян.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28 лютого 1991 року.

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (частина 1 статті 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Право на призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлено статтею 54 вищевказаного Закону.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до примітки до статті 10 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною 1 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 3 вказаної статті особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Матеріали справи свідчать, що позивач в період з 02 травня по 10 травня 1986 року перебував у зонах небезпеки під час виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок цього отримав захворювання і є інвалідом другої групи.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачала, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або; 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або; 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Приписи частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" врегульовували право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Однак, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Саме наявність вказаного словосполучення у конструкції норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ давало підстави для поширення права на перерахунок пенсії лише для військовослужбовців, що проходили дійсну строкову службу.

У рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною 3 статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Слід врахувати, що в цьому рішенні Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку суду конституційної юрисдикції, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі, встановленому частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, з приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 жовтня 2017 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначалося, словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в частині поширення лише на певну катугорію, визнано неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25 квітня 2019 року.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно із відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 03 травня 2018 року звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на неправомірність дій органу Пенсійного фонду щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у справі № 802/1252/18-а залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного від 23 червня 2018 року - без змін.

При цьому, 22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у справі №802/1252/18-а. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що після розгляду цієї справи і набрання рішенням суду першої інстанції законної сили з`явилася обставина, яка мала б істотне для суду значення при вирішенні питання про обґрунтованість доводів позовних вимог. Так, посилаючись як на підставу для перегляду судового рішення на пункт 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 вважав, що виключною обставиною є ухвалене Конституційним Судом України 25 квітня 2019 року рішення №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 402/19, 1737/19.

За результатами розгляду такої заяви рішенням суду від 18 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду за виключними обставинами від 23 червня 2018 року у справі №802/1252/18-а задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у справі №802/1252/18-а скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, а саме: зобов`язано Вінницьке приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, а також зважаючи на те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано орган Пенсійного фонду здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з 25 квітня 2019 року, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 25 квітня 2019 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності доказів понесення судових витрат відсутні й підстави для відшкодування таких.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 КАС України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідач: Вінницьке приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 29; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41247096)

Повний текст рішення складено 16.08.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович