Рішення № 8369885, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/1301.02.10

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4371,79 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Жувака О.В. - представник за довіреністю № 1/01/10 від 01.01.2010р.

від відповідача: не зявились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором поставки № 65/07 від 20.04.2007р. в розмірі 4371,79 грн., в тому числі 2745,38 грн. основного боргу, 68, 93 грн. збитків від інфляції, 25,23 грн. 3% річних, 1532,25 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 65/07 від 20.04.2007р. не виконані у повному обсязі зобовязання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2009р. порушено провадження по справі № 53/13, розгляд справи призначено на 11.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2010р. у звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 01.02.2010р.

В судовому засіданні 01.02.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АБ № 410289 станом 26.01.2010р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 15.12.2009р. та від 11.01.2010р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.04.2007р. між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір поставки № 65/07, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукти харчування, а покупець (відповідач) зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Договору).

Даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому, але не більше ніж до 31.12.20107р. (п. 10.1. Договору). Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії договір вважається укладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 10.2. Договору).

Матеріали справи не містять заяв сторін про припинення дії договору, а відтак договір вважається чинним.

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 55223,89 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних № РН-0003610 від 26.04.2007р., № РН-0004112 від 14.05.2007р., № РН-0004350 від 21.05.2007р., № РН-0004594 від 29.05.2007р., № РН-0004891 від 05.06.2007р., № РН-0005197 від 12.06.2007р., № РН-0005428 від 19.06.2007р., № РН-0005706 від 26.06.2007р., № РН-0005948 від 04.07.2007р., № РН-0006388 від 17.07.2007р., № РН-0006586 від 24.07.2007р., № РН-0006850 від 21.07.2007р., № РН-0007098 від 07.08.2007р., № РН-0007296 від 13.08.2007р., № РН-0007402 від 15.08.2007р., № РН-0007520 від 20.08.2007р., № РН-0007949 від 31.08.2007р., № РН-0008241 від 07.09.2007р., № РН-0009169 від 02.10.2007р., № РН-0009627 від 15.10.2007р., № РН-0010039 від 25.10.2007р., № РН-0010738 від 14.11.2007р., № РН-0011242 від 27.11.2007р., № РН-0011924 від 18.12.2007р., № РН-0012207 від 25.12.2007р., № РН-0000771 від 29.01.2008р., № РН-0001066 від 06.02.2008р., № РН-0002175 від 05.03.2008р., № РН-0005514 від 22.05.2008р., № РН-007256 від 26.06.2008р., № РН-0008211 від 17.11.2008р., № РН-0009182 від 07.08.2008р., № РН-0010017 від 27.08.2008р., № РН-0010910 від 12.09.2008р., № РН-0011435 від 23.09.2008р., № РН-0011676 від 26.09.2008р., № РН-0012003 від 02.10.2008р., № РН-0012438 від 10.10.2008р., № РН-0013279 від 28.11.2008р., РН-0013859 від 10.11.2008р., № РН-0015615 від 15.12.2008р., № РН-0001441 від 06.02.2009р., № РН-0007971 від 07.07.2009р., № РН-0007994 від 07.07.2009р., № РН-0008434 від 15.07.2009р., № РН-0008553 від 17.07.2009р., № РН-0008837 від 24.07.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 7.1 Договору оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково на суму 52478,51 грн., що підтверджується зокрема, банківськими виписками, карткою рахунку: 361 та підписаним та погодженим у двосторонньому порядку актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.10.2009р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобовязання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобовязання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2745,38 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 7.1. договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ТОВ «Торгова компанія «Асортимент»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу за договором № 65/07 від 20.04.2007р. у розмірі 2745,38 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 1532,25 грн. пені.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 8.2 Договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст.. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Ч. 3 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договору можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За таких обставин суд дійшов висновку що встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобовязання не суперечить матеріальному праву.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за договором щодо оплати поставленого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 1532,25 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 68,93 грн. збитків від інфляції, 25,23 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 % від простроченої суми, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 25,23 грн., а також інфляційних витрат 68,93 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02206, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (02100, м. Київ, вул. Попудренка, 22; ідентифікаційний код 31455995) основний борг в сумі 2 745 (дві тисячі сімсот сорок пять) грн. 38 коп., пеню в сумі 1 532 (одна тисяча пятсот тридцять дві) грн. 25 коп., 3% річних в сумі 25 (двадцять пять) грн. 23 коп., збитки від інфляції в сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 93 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 51 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.