Рішення № 8369883, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/1101.02.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Сана»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс»

про стягнення 15081,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Добровольська Н.О. –директор

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс»заборгованості за договором № 7 надання стоматологічних послуг від 25.12.2006р. в розмірі 15081,00 грн., в т.ч. 13360,00 грн. основного боргу та 1721,00 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу стоматологічні послуги, за які відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2009р. порушено провадження по справі № 53/11, розгляд справи призначено на 11.01.2010р.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 01.02.2010р.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 14.12.2009р. та від 11.01.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 11.01.2010р., наданим, на запит позивача, Головним управлінням статистики у м. Києві.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 14.12.2009р. та від 11.01.2010р. про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7 надання стоматологічних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати стоматологічні послуги особам, які звернулися до нього від імені замовника (в цілях даного договору названі в подальшому пацієнтами) на підставі рекомендацій (телефонного дзвінка) лікарів –координаторів замовника (відповідача) (п. 1.1. Договору).

Зміст, строки та обсяг лікування узгоджуються сторонами і відображаються в амбулаторній картці пацієнта (п. 1.2. Договору).

Даний договір укладається на один рік і вступає в силу з моменту його підписання. Договір вважається пролонгованим на невизначений час, якщо сторони не мають взаємних претензій і продовжують виконувати умови договору (п. 9.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг відповідачу позивачем по справі на суму 22605,00 грн. підтверджується: рахунками-фактурами № 13 від 14.03.2008р., № 20 від 20.06.2008р., № 35 від 06.12.2008р., № 84 від 03.01.2007р., № 93 від 26.01.2007р., № 106 від 14.03.2007р., № 109 від 11.04.2007р., № 121 від 18.07.2007р., № 128 від 17.09.2007р., № 6 від 18.01.2008р., № 20 від 20.06.2008р., актами приймання-передачі виконаних робіт № 53 від 14.03.2008р., № 95 від 19.06.2008р., № 96 від 19.06.2008р., № 97 від 19.06.2008р., № 98 від 19.06.2008р., № 236 від 06.12.2008р., № 237 від 06.12.2008р., № 25 від 18.01.2008р., № 95 від 19.06.2008р., № 96 від 19.06.2008р., № 97 від 19.06.2008р., № 98 від 19.06.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Всі розрахунки між сторонами здійснюються шляхом оплати виставлених виконавцем рахунків (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору рахунок виставляється виконавцем замовнику по факту наданих послуг. До рахунка має додаватися звіт, які містити підстави для перерахування грошей: ПІБ пацієнтів, найменування замовника, номера страхових полісів, докладний перелік наданих послуг з посиланням на відповідну статтю прейскуранту.

П. 3.4. Договору передбачено, що замовник перевіряє виставлені рахунки і здійснює перерахування суми на рахунок виконавця протягом 10 банківських днів після отримання повного пакету звітних документів. У разі виникнення спірних питань, замовник перераховує вказану суму протягом 2-х банківських днів після врегулювання спору.

Остаточні розрахунки здійснюються у відповідності з актами виконаних робіт, складених по кожному пацієнту окремо (п. 3.5. Договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за надані позивачем стоматологічні послуги розрахувався частково на суму 9245,00 грн. (копії банківських виписок залучені до матеріалів справи).

Несплаченими залишились рахунки № 20 від 20.06.2008р. на суму 6570,00 грн., № 13 від 14.03.2008р. на суму 1590,00 грн. та № 35 від 06.12.2008р. на суму 5200,00 грн.

На доказ направлення вказаних вище рахунків та повного пакету документів згідно з умовами договору відповідачу позивач надав належним чином завірені копії фіскальних чеків № 7571 від 15.03.2008р., № 1107 від 08.12.2008р., № 2812 від 24.06.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо надання послуг, тоді як ТОВ «Всесвіт-Асістанс» зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконало в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13360,00 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (розділ 3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Сана»щодо стягнення з ТОВ «Всесвіт-Асістанс»основного боргу за договором № 7 від 25.12.2006р. у розмірі 13360,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1721,00 грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню інфляційні витрати від простроченої суми, розмір яких відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 1721,00 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт-Асістанс» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 3-Б, ідентифікаційний код 34293327, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка Сана»(03113, м. Київ, просп. Перемоги; ідентифікаційний код 33240274) 13 360 (тринадцять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн.. 00 коп., 150 (сто п’ятдесят) грн.. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.