Ухвала суду № 8369865, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03.02.10№ 05-5- 39 / 1002 Суддя , розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Чистоти - Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолоджи 2000"

про стягнення 241169,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 28.01.2010 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі (п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України):

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-ІУ від 25.03.05р. (опублікований в газеті Урядовий Кур’єр № 59 від 31.03.05р.) внесені зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Згідно останніх статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.).

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

Відповідно до листа ГУ ДКУ у м. Києві № 6.1-08/1189 від 09.02.2007 року реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду міста Києва, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095 наступні:

№ рахунку 31110095700011

Банк ГУ ДКУ у м. Києві

Отримувач УДК у Шевченківському р-ні м. Києва

МФО 820019

Код ЗКПО 26077968

Позивачем у якості доказу сплати держмита до позовної заяви додані платіжні доручення № 430 від 11.12.2009 р. на суму 2375,55 грн. та № 15 від 28.01.2010 р. на суму 36,15 грн. (разом на суму 2411,70 грн.).

Судом встановлено, що грошові кошти у сумі 2375,55 грн. згідно платіжного доручення № 430 від 11.12.2009 р. перераховані у відповідності до вищенаведених реквізитів для зарахування державного мита за подання позову на розгляд Господарського суду міста Києва.

Проте, як вбачається з платіжного доручення № 15 від 28.01.2010 р. на суму 36,15 грн. позивачем не вірно вказані реквізити для зарахування державного мита за подання позову на розгляд Господарського суду міста Києва, а саме:

№ рахунку 31116095700002

Банк отримувача ГУДКУ у Рівненській області

Отримувач ВДКУ в м. Рівне

МФО 833017

Код ЗКПО 22586331

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що позивач сплатив державне мита у встановленому порядку та розмірі.

Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України):

У тексті позовної заяви, а також у Дилерському договорі № 1-10/07 від 02.10.2007 р., у якості юридичної адреси відповідача зазначена наступна адреса: 02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 4.

В якості "фіз. адреси" відповідача у тексті позовної зазяви зазначена наступна адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 4-а, офіс 406.

Згідно фіскального чеку № 4778 від 29.01.2010 р. та опису вкладення у цінний лист від 29.01.2010 р. позивач направив позовну заяву і додані до неї документи відповідачу тільки за "фіз. адресою" відповідача.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені. Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Місцезнаходження юри дичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Відповідно до абз. 6 п. 3.1 Роз'ясненень Вищого арбітражного суда, від 18.09.1997, № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Отже, місцезнаходження у позовній заяві повин но визначатися та вказуватися, а рівно враховуватися позивачем при виконанні приписів ч. 1 ст. 56 ГПК України, згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Оскільки позивачем не вказано та до позовної заяви у якості додатків не додано установчих документів юридичної особи відповідача, відповідних довідок про знаходження відповідача у ЄДРПОУ із зазначенням його місцезнаходження, у суду відсутні підстави вважати фіскальний чек № 4778 від 29.01.2010 р. та опис вкладення у цінний лист від 29.01.2010 р. в якості виконання вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України.

Відповідно до Роз`яснень Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 недодержання вимог ст. 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зазначені вище обставини є підставами для повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя                                                                                           Гумега О.В.