Рішення № 8369862, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/42803.02.10 За позовом           Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

До                     Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Моторс»

Про                     стягнення 21042 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача Панченко Н.В. –предст. (дов. від 24.04.2009 р.)

Від відповідача Білий В.С. –предст. (дов. від 19.11.2008 р. № 2722-1/14)

Великородний А.О. –предст. (дов. від 05.12.2008 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення страхового відшкодування в розмірі 21 042 грн. в порядку регресу згідно вимог ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.12.2009 р.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 18.12.2009 р. оголошено перерву.

В судовому засіданні 25.12.2009 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008 р. ТОВ СК «Альфа-Гарант»як страховик уклало договір добровільного страхування автотранспорту (КАСКО) № 06-VR/01-033-00746 з Бондаренко І.Г. (страхувальником) на строк з 19.09.2008 р. по 19.09.2009 р.

Згідно умов договору у випадку пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування у розмірі фактичної матеріальної шкоди з вирахуванням франшизи.

11.02.2009 р. у м. Києві на вул. Щорса трапилася ДТП за участю автомобілів Хонда (д.н. АА 0489 НТ) під керуванням Бондаренко І.Г. та Шевроле (д.н. АА 8987 НХ) під керуванням Бамблюка В.А.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2009 р. на Бамблюка В.А. накладено штраф у розмірі 340 грн.

Згідно звіту № 123/02 незалежного експертно-юридичного бюро СПД «Карпинський С.П.»від 30.03.2009 р. матеріальний збиток, завданий автомобілю Хонда під керуванням Бондаренко І.Г. складає 20923,88 грн.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «АРК Сервіс»№ 0096 від 16.03.2009 р. матеріальний збиток, завданий автомобілю Хонда в результаті його пошкодження при ДТП складає 21 042 грн.

На виконання своїх зобов’язань перед страхувальником позивача сплатив йому 09.06.2009 р. 10000 грн. та 15.06.2009 р. 11 042 грн.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика в межах фактичної оплати перейшло право вимоги, яке потерпілий страхувальник мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди, тобто, до Бамблюка В.А.

Проте, цивільно-правова відповідальність Бамблюка В.А. застрахована у ВАТ УСК «Дженералі Гарант»(поліс № ВВ/4458433 від 12.11.2008 р.).

На претензію № 16/3755 від 22.09.2009 р. позивач відповіді та задоволення не отримав, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач вважає, що Законом України «Про страхування»та Цивільним кодексом України не передбачено повернення страховику виплачених страхових сум у порядку регресу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ні страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів, ні страхувальнику, а лише третій особі, яка постраждала у ДТП з вини страхувальника.

Зокрема, відповідач зазначає, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (ч. 1 ст. 528 ЦК України).

Приписами ст. 636 ЦК України передбачена можливість укладання договору на користь третьої особи.

Відповідно до ст. 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страховик має право здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В той же час позивач не є ні стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з Бамблюка В.А., ні спадкоємцем третьої сторони.

Третьою особою, яка постраждала внаслідок ДТП Бондаренко І.Г., яка за отриманням страхового відшкодування до ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»не зверталась, оскільки застрахувала свій автомобіль у ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно договору страхування транспортного засобу № 06-VR/01-033-00746 і повністю отримала страхове відшкодування у позивача в розмірі, заподіяної їй матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Жодних застережень щодо наявності права регресу до будь-якої іншої особи (страховика тощо), окрім самої винної особи, вказана стаття не містять.

Отже, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (аналогічна позиція висловлена і ВГСУ в постановах від 15.01.2008 року справа № 22/355, від 14.01.2009 року справа № 29/229, від 09.10.2008 року справа № 34/67).

Також відповідач не погоджується з розміром заявлених до стягнення збитків, оскільки вважає, що позивачем не доведено факт понесення таких витрат як ПДВ у складі страхового відшкодування, оскільки, відповідно до п. 11 страхового акту № С7709/0556 від 05.06.2009 р. підставою для визначення розміру збитку страховиком прийнято рахунок-фактуру № 0096 від 16.03.2009 р., складену ТОВ «АРК Сервіс», який не є платником податку на додану вартість, а відсутність в п. 11 страхового акту посилань на звіт № 123/02 від 30.03.2009 р. свідчить про те, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» взагалі не прийнято до уваги звіт незалежного оцінювача, як джерело для визначення матеріального збитку.

Також відповідач стверджує, що позивачем не доведено, що відповідач порушив місячний строк для виплати страхового відшкодування, передбачений п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не надав доказів на підтвердження дати отримання претензії (регресної вимоги), тим самим не довів, що право на отримання страхового відшкодування у визначений законодавством строк було порушено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

По-перше, щодо регулювання чинним законодавством питання повернення страховику виплачених страхових сум у порядку регресу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне правило передбачене ст. 993 ЦК України.

Вказані положення законодавства чітко і недвозначно наділяють страховика правом вимоги в порядку регресу до особи, відповідальної за заподіяний збиток, за умови попереднього відшкодування відповідних збитків страхувальнику.

Положення п. 4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого Страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди, не впливає на право регресної вимоги, наданого страховику ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України.

Вказане положення п. 4 ст. 37 Закону стосується виключно відносин, що виникають між страховиком та страхувальником відповідно до укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто, в даному випадку, відносин між відповідачем як страховиком та гр. Бамблюком В.А. як страхувальником згідно полісу № ВВ/4458433 від 12.11.2008 р.

Згідно вказаної норми відповідач як страховик міг здійснити страхове відшкодування як на користь гр. Бамблюка В.А. як страхувальника, так і на користь гр.Бондаренко І.Г. як потерпілої внаслідок ДТП, що сталася 11.02.2009 р. у м. Києві на вул.Щорса трапилася ДТП за участю автомобілів Хонда (д.н. АА 0489 НТ) під керуванням Бондаренко І.Г. та Шевроле (д.н. АА 8987 НХ) під керуванням Бамблюка В.А.

Правовідносин позивача як страховика –особи, що провела відшкодування збитків страхувальнику Бондаренко І.Г. за договором добровільного страхування автотранспорту (КАСКО) № 06-VR/01-033-00746, та відповідача –як страховика за договором з гр. Бамблюком В.А. як страхувальником згідно полісу № ВВ/4458433 від 12.11.2008 р., вказана норма взагалі не стосується.

На дані правовідносини розповсюджується загальне правило, передбачене ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України.

Вказані норми взагалі не передбачають наявність між страховиком, що заявляє вимогу, та страховиком, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, будь-яких договірних відносин, оскільки регресні правовідносини взагалі не передбачають наявність договірних відносин між сторонами.

При зверненні до суду в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України права та обов’язки виникають не на підставі правочину (зобов’язання), а на підставі завдання матеріальної шкоди (ст. 11 ЦК України), тому норми ЦК України, що регулюють зобов’язальні правовідносини, до них не застосовуються.

Позивачем доведено належним чином факт проведення ним виплати страхувальнику Бондаренко І.Г. страхового відшкодування - 09.06.2009 р. 10000 грн. та 15.06.2009 р. 11 042 грн., внаслідок завдання шкоди застрахованому майну.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України, і не приймає до уваги пояснення відповідача, який заперечує наявність такого права.

По-друге, щодо розміру заявленого до стягнення матеріального збитку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону України страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Статтею 9 Закону встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.

Суду надано звіт № 123/02 від 30.03.2009 р., складений Незалежним експертно-юридичним бюро СПД «Карпинський С.П.», відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хонда»внаслідок ДТП, складає - 20 923,88 грн., в т.ч. ПДВ - 3 487,31 грн.

Саме цю суму суд вважає такою, що належним чином доведена, оскільки звіт складений суб’єктом оціночної діяльності згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

В той же час заявлена позивачем до стягнення сума 21 042 грн. згідно рахунку-фактури ТОВ «АРК Сервіс»№ 0096 від 16.03.2009 р. не приймається судом до уваги, оскільки рахунок-фактура не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.

В той же час, суд не може погодитися з відповідачем, який посилається на те, що операції з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не є об'єктом оподаткування ПДВ, тому, на його думку, сума ПДВ в розмірі 3 487,31грн. не може включатися до суми страхового відшкодування.

Для визначення суми страхового відшкодування не має значення, чи є вона об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки прямим збитком є витрати, понесені на ремонт автомобіля, які об’єктом відшкодування ПДВ є.

Позивач поніс витрати зі сплати ПДВ, оскільки вони входять до суми визначеної експертом матеріального збитку і, відповідно, відшкодовані позивачем страхувальнику Бондаренко І.Г.

Відповідно до п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 Закону документів.

Претензія №16/3755 скерована позивачем відповідачу 22.09.2009 р. Про її отримання відповідачем свідчить відповідь відповідача від 23.11.2009 р. №16089-21, згідно якої повідомлено про визнання вимоги.

Таким чином, станом на день звернення до суду 17.11.2009 р. передбачений ст. 37 Закону термін минув.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Моторс»(01042, м. Київ, Ново-Печерський пров, 19/33, п/р 26505010021452 у ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25965081) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, п/р 26508063794100 у відділенні №537 АКІБ «УкрСиббанк»м. Києва, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32382598) 20 923,88 грн. страхового відшкодування, 209,24 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішення законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                     Л.В.Прокопенко