Рішення № 8369836, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/36901.02.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056"

доВиробничого приватного підприємства Фірма "Жилпромбуд"

простягнення 11 331,42 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Рукавіцина Я.Ю.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13056" (надалі –ВАТ "КАТП 13056") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Виробничого приватного підприємства Фірма "Жилпромбуд" (надалі –ВПП Фірма "Жилпромбуд") про стягнення 11 331,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно договору №16/47 від 10.01.2007 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученню у листопаді-грудні 2007 року надано послуги з перевезення, а відповідач в порушення своїх зобов’язань не розрахувався за надані послуги у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10 653,89 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 191,77 грн., 3% річних у розмірі 485,76 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. розгляд справи відкладено до 01.02.2010 р.

В судове засідання 01.02.2010 р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 01.02.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 18.01.2010 р. та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №08890017 від 03.12.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2007 р. між ВАТ "КАТП 13056" (перевізник) та ВПП Фірма "Жилпромбуд" (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученню №16/47 (надалі –"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору перевізник зобов’язується приймати, а замовник пред’являти до перевезення вантажі на підставі узгодженого сторонами обсягу перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля та талонами замовника за період з 12.11.2007 р. по 21.12.2007 р.

Загальна вартість наданих протягом листопада-грудня 2007 року послуг перевезення підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт від 30.11.2007 р. та 31.12.2007 р. на загальну суму 13153,89 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Таким чином, позивачем протягом листопада-грудня 2007 року надано транспортні послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 13153,89 грн.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору при епізодичних перевезеннях вантажів замовник зобов’язаний внести обумовлену провізну плату напередодні перевезення. У разі систематичного перевезення вантажів замовник оплачує не пізніше трьох робочих днів установи банку з дня отримання від перевізника рахунка, який передається замовнику по факсу або цінним листом.

Згідно із абзацом 4 п. 3.2 Договору перевізник одночасно з направленням рахунків направляє замовнику для підписання акти виконаних робіт, які останній зобов’язаний підписати протягом двох робочих днів.

Для проведення оплати послуг позивачем виставлено та передано одночасно з актами здачі-приймання виконаних робіт рахунки на загальну суму 13153,89 грн.: №3315 від 12.11.2007 р. на суму 969,68 грн., №3377 від 20.11.2007 р. на суму 2 543,51 грн., №3454 від 27.11.2007 р. на суму 2 399,98 грн., №3517 від 30.11.2007 р. на суму 1 599,98 грн., №3607 від 11.12.2007 р. на суму 2 399,98 грн., №3692 від 18.12.2007 р. на суму 2 040,77 грн., №3718 від 25.12.2007 р. на суму 1 199,99 грн.

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях, відповідачем частково погашено заборгованість по рахунку №3377 від 20.11.2007 р. у розмірі 2 500,00 грн., а тому на день винесення рішення у справі за поясненнями позивача заборгованість відповідача становить 10 653,89 грн. та підтверджується матеріалами справи.

29.01.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість у розмірі 10653,89 грн., яка була отримана відповідачем 06.02.2009 р.

Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав та існуючу перед позивачем заборгованість не погасив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Розмір заборгованості відповідачем не спростовано, доказів оплати грошових коштів за надані послуги по перевезенню вантажів за Договором в сумі 10653,89 грн. суду не надано.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності не зроблено, підстав для застосування судом позовної давності немає, а тому враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 191,77 грн. (10845,66 грн. –10 653,89 грн.) та 3% річних у розмірі 485,76 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання у період з листопада 2007 р. по квітень 2009 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дати підписання актів, до яких додані рахунки на оплату послуг, останнім днем оплати транспортних послуг, наданих у листопаді 2007 року, є 05.12.2007 р., а у грудні 2007 року –08.01.2008 р., а тому за перерахунком суду розмір 3% річних становить 457,96 грн.

Розмір інфляційних витрат за визначений позивачем період за перерахунком суду становить 3 408,11 грн., а у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних витрат задовольняються у визначеному позивачем в позовній заяві розмірі, а саме 191,77 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВПП Фірма "Жилпромбуд" на користь ВАТ "КАТП 13056" заборгованості у розмірі 10653,89 грн., 3% річних у розмірі 457,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 191,77 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 27,80 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого приватного підприємства Фірма "Жилпромбуд" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 11-а, оф. 16-а; ідентифікаційний код 25391585) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20; ідентифікаційний код 05440991) заборгованість у розмірі 10653 (десять тисяч шістсот п’ятдесят три) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 457 (чотириста п’ятдесят сім) грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 191 (сто дев’яносто одна) грн. 77 коп., державне мито у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко