Рішення № 8369829, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/34117.12.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако», м. Київ

до          державного підприємства „Укртрансфармація”, м. Київ

про          стягнення 35578,27 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Закутій О.М., предст., дов. б/н від 01.07.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства „Укртрансфармація” про стягнення 35578,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №785 від 25.11.2005 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27915,91 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.5.2 договору просить стягнути пеню в розмірі 4125,01 грн., та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 2699,88 грн. та 3% річних в розмірі 837,50 грн.

          Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого він фактично визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 27915,91 грн., проте не погоджується з нарахованими штрафними санкціями.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.10.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи.

          Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, вказуючи на те, що 05.11.2009 року відповідач перерахував 2791,59 грн. на погашення заборгованості. В поданій заяві позивач зменшив позовні в частині стягнення суми основного боргу та відсотків річних та просить стягнути з відповідача 25124,32 грн. основного боргу та 694,12 грн. відсотки річних, а також збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань та просить стягнути 6116,61 грн. пені, 3445,24 грн. інфляційних нарахувань.

Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на всі банківські рахунки відповідача.

          Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно п.1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі відповідач в судове засідання 17.12.2009 року не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 17.12.2009 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. Крім того, суд враховує, що представники відповідача Баулін А.О. і Бухно В.В. брали участь в минулих судових засіданнях та подали відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.12.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ :

25.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако»(Постачальник) (надалі по тексту позивач) та державним підприємством „Укртрансфармація” (Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір № 785 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник передає у власність, а Покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних постачальником, о цінах за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата медичного товару, що реалізується по цій угоді, проводиться згідно дати оплати, указаної у видатковій накладній.

          Відповідно до пояснень позивача, за період жовтень - грудень 2008 року позивачем було поставлено медичних товарів відповідачеві на загальну суму 42685,20 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався. Заборгованість виникла за наступними видатковими накладними:

-          накладна №393061 від 02.12.08 на суму 797,79 грн.

-          накладна №393045 від 02.12.08 на суму 877,12 грн.

-          накладна №380973/1 від 04.11.08 на суму 168,89 грн.

-          накладна №381179 від 04.11.08 на суму 790,29 грн.

-          накладна №3810021 від 04.11.08 на суму 1858,35 грн.

-          накладна №380973 від 04.11.08 на суму 1113,44 грн.

-          накладна №388227 від 18.11.08 на суму 947,90 грн.

-          накладна №388228/1 від 18.11.08 на суму 25,38 грн.

-          накладна №388228 від 18.11.08 на суму 807,19 грн.

-          накладна №389740 від 20.11.08 на суму 911,13 грн.

-          накладна №375876 від 23.10.08 на суму 3110,54 грн.

-          накладна №375876/1 від 23.10.08 на суму 80,11 грн.

-          накладна №375933/1 від 23.10.08 на суму 36,00 грн.

-          накладна №375933 від 23.10.08 на суму 2551,78 грн.

-          накладна №375732/1 від 23.10.08 на суму 473,68 грн.

-          накладна №375732 від 23.10.08 на суму 3116,17 грн.

-          накладна №376590/1 від 24.10.08 на суму 509,66 грн.

-          накладна №376590 від 24.10.08 на суму 1436,89 грн.

-          накладна №372373/1 від 16.10.08 на суму 36,00 грн.

-          накладна №372373 від 16.10.08 на суму 1310,25 грн.

-          накладна №372238/1 від 15.10.08 на суму 45,36 грн.

-          накладна №372238 від 15.10.08 на суму 1151,87 грн.

-          накладна №372219 від 15.10.08 на суму 154,56 грн.

-          накладна №372219 від 15.10.08 на суму 2162,63 грн.

-          накладна №371706 від 14.10.08 на суму 5670,93 грн.

-          накладна №371669/1 від 14.10.08 на суму 457,15 грн.

-          накладна №371597 від 14.10.08 на суму 1622,00 грн.

-          накладна №371669 від 14.10.08 на суму 4691,04 грн. (заборгованість на суму 1823,93 грн.)

          28.11.2008 року позивач направив відповідачу претензію (лист від 27.11.08 р.) з вимогою погасити заборгованість в розмірі 40973,68 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач існуючу заборгованість в повному обсязі не погасив.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та складає 25124,32 грн., що підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується позивачем.

При цьому суд враховує, що частина вимог була погашена відповідачем після порушення провадження по справі, зокрема 2791,59 грн. було сплачено відповідачем 05.11.2009 року, в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в заяві про зменшення позовних вимог позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми відсотків річних в розмірі 143,38 грн. Таким чином провадження по справі в цій частині підлягає припиненню по п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах, а також довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства (копії наявні в матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію в строк, зазначений у видаткових накладних, однак в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався. При цьому суд враховує, що представники відповідача в судових засіданнях просили суд відкласти розгляд справи для можливості проведення розрахунків з позивачем, однак сплатили лише 2791,59 грн.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню на суму 25124,32 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 Договору в випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на невірний розрахунок позивача (не враховано кількість днів в 2008 році-366 та арифметичні помилки), суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 3005,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 694,12 грн. та втрат від інфляції у розмірі 3445,24 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину вимог від яких позивач відмовився в добровільному порядку покладаються на позивача. Судові витрати сплачені позивачем за частину вимог, спір по яких врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача в зв’язку з припиненням провадження по справі. Крім того, судом враховується той факт, що позивачем заявою від 17.11.2009 року було фактично збільшено суму позову щодо стягнення з відповідача пені та втрат від інфляції, однак державне мито в повному обсязі сплачене не було. В зв’язку з тим, що судом розглянуті всі вимоги позивача, господарський суд вважає за доцільне стягнути з позивача несплачену суму державного мита.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 2791,59 грн. та відсотків річних в розмірі 143,38 грн.

          Решту позовних задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства „Укртрансфармація” (02021, м. Київ, вул.. Ташкентська, 60, р/р 2600834074 в АБ «Діамант», МФО 320854, код ЄДРПОУ 01101329) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»( 08132, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, р/р 26003012718629 в філії „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 380333, код ЄДРПОУ 20037376) 32269,22 грн. (тридцять дві тисячі двісті шістдесят дев’ять гривень двадцять дві копійки), з яких 25124,32 грн. (двадцять п’ять тисяч сто двадцять чотири гривні тридцять дві копійки) –основного боргу, 3 445,24 грн. (три тисячі чотириста сорок п’ять гривень двадцять чотири копійки) втрати від інфляції, 3005, 54 грн. (три тисячі п’ять гривень п’ятдесят чотири копійки) –пені, 694,12 грн. (шістсот дев’яносто чотири гривні дванадцять копійок) відсотки річних, а також 350,31 грн. (триста п’ятдесят гривень тридцять одну копійку) –державне мито та 285,71 грн. (двісті вісімдесят п’ять гривень сімдесят одну копійку) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»( 08132, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, р/р 26003012718629 в філії „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 380333, код ЄДРПОУ 20037376) на користь державного бюджету 27,37 грн. державного мита.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова