Рішення № 8369530, 01.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/301.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна»

до Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»

про стягнення 11073,64 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Гущин М. О. - представник за довіреністю від 13.11.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»заборгованості за Договором поставки № 1-150208 від 15.02.2007р. в розмірі 11073,64 грн., в тому числі 8293,69 грн. –основного боргу, 882,89 грн. –збитків від інфляції, 175,41 грн. –3% річних, 1721,65 грн. –пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 1-150208 від 15.02.2007р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. порушено провадження по справі № 53/3, розгляд справи призначено на 11.01.2010р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2010р. у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 01.02.2010р.

В судове засідання 01.02.2010р. представник позивача з’явився та надав уточнений розрахунок ціни позову, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10251,07 грн., в тому числі 8293,31 грн. –основного боргу, 837,39 грн. –збитків від інфляції, 228,83 грн. –3% річних, 891,54 грн. –пені.

          Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/8956-1 від 17.12.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 04.12.2009р. та від 11.01.2010р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.02.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.02.2007р. між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір поставки № 1-150208, відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність Покупця (відповідач) поліграфічні фарби та витратні матеріали, надалі «Товар», а Покупець приймає товар по видатковим накладним та оплачує за товар у строк встановлений Договором. (п. 1.1 Договору).

Строк дії Договору до 31.12.2008р. (п. 8.4 Договору).

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9117,69 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних № МХК-005661 від 25.11.2008р., № МХК-005804 від 02.12.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 079 від 24.11.2008р., № 094 від 01.12.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Позивач також виставляв відповідачу по справі рахунки-фактури № МХК-005370 від 24.11.2008р., № МХК-005501 від 01.12.2008р. на оплату за поставлений товар.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник поставляє товар Покупцю на таких умовах: строки оплати за товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару по видатковій накладній, вартість поставленого товару вказується у видаткових накладних, рахунках-фактурах окремо на кожну партію поставки товару.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав (згідно з банківською випискою від 09.06.2009р. відповідачем сплачено 824,38 грн.), у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8293,31 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2.1. договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Міхаель Хубер Україна»щодо стягнення з Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»основного боргу за договором № 1-150208 від 15.02.2007р. у розмірі 8293,31 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 891,54 грн. пені.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 6.2 Договору у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 2.1 Договору, Покупець сплачує Поставщику суму боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожний день прострочки.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за договором щодо оплати поставленого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 891,54 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 837,39 грн. –збитків від інфляції, 228,83 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 % від простроченої суми, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 228,83 грн., а також інфляційних витрат –837,39 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 742 від 26.06.2009р. про сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2009р. № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258", яка набрала чинності з дня її опублікування, а саме з 13.08.2009р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів за подачу господарської справи становить 236,00 грн.

За таких обставин витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягають поверненню з Державного бюджету в розмірі 79,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 36, кв. 13; ідентифікаційний код 21484864 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна»(04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9, літера «Г»; ідентифікаційний код 33496053) основний борг в сумі 8 293 (вісім тисяч двісті дев’яносто три) грн. 31 коп., пеню в сумі –891 (вісімсот дев’яносто одна) грн. 54 коп., 3% річних в сумі –228 (двісті двадцять вісім) грн. 83 коп., збитки від інфляції в сумі –837 (вісімсот тридцять сім) грн. 39 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 51 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Міхаель Хубер Україна»(04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9, літера «Г»; ідентифікаційний код 33496053) з Державного бюджету витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 (сімдесят десять) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 742 від 26.06.2009р. Платіжне доручення № 742 від 26.06.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/3.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.