Рішення № 8369392, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/194-46/1525.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Віста Лтд”

Простягнення 18589,01 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники сторін:

від позивачаЯкименко А.В. —представник за довіреністю від 28.12.2009 р. б/н

від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 р. у справі № 43/194 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віста Лтд” про стягнення заборгованості за договором поставки від 16.03.2006 р. №146/06-П, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 414,95 грн. пені, 51,78 грн. 3 % річних, 95,15 грн. інфляційних нарахувань, 344,59 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими коштами, 185,90 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 р. № 43/194 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з резолюцією голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справу № 43/194 передано на новий розгляд судді Омельченку Л.В.

Ухвалою від 30.11.2009 р. справу № 43/194 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 43/194-46/15, призначено до розгляду на 14.12.2009 р. та зобов’язано сторін виконати певні дії та подати додаткові документи.

14.12.2009 р. розгляд справи № 43/194-46/15 не відбувся у зв’язку з надходженням від позивача клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи № 43/194-46/15 залишено без задоволення, матеріали справи повернуто в сектор № 46 для подальшого розгляду справи, у зв’язку з чим її розгляд було призначено на 11.01.2010 р. ухвалою від 18.12.2009 р.

У судове засідання, призначене на 11.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Представник позивача підтримав подані через канцелярію суду 14.12.2009 р. та 11.01.2010 р. заяви про збільшення позовних вимог, а також заяву про роз’яснення пункту 3 резолютивної частини ухвали від 18.12.2009 р.

За наслідками розгляду вказаних заяв судом було роз’яснено представнику позивача пункт 3 резолютивної частини ухвали від 18.12.2009 р. (ухвала в матеріалах справи) та прийнято до розгляду заяви про збільшення позовних вимог. Так, згідно з заявою про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 14.12.2009 р., позивач просить стягнути з відповідача 14889,45 грн. заборгованості з оплати вартості поставлених товарів, 402,73 грн. 24 % річних за період з 16.12.2008 р. по 04.02.2009 р., 472,50 грн. пені за період з 10.12.2008 р. по 04.02.2009 р., 59,07 грн. 3 % річних за період з 10.12.2008 р. по 04.02.2009 р. та 607,96 грн. інфляційної складової боргу за грудень 2008 року –січень 2009 року. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 11.01.2010 р., позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми в розмірі 1209,78 грн., що складається з пені за період з 10.12.2008 р. по 30.01.2009 р., інфляційних нарахувань за грудень 2008 року, 3 % річних за період з 10.12.2008 р. по 30.01.2009 р. та 24 % річних за період з 16.12.2008 р. по 30.01.2009 р. згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а також припинити провадження у справі в частині стягнення 14889,45 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У вказаній заяві позивач нараховує відповідачеві 1212,17 грн. пені, 1409,20 грн. 24 % річних, 176,16 грн. 3 % річних та 929,70 грн. збитків від інфляції за періоди прострочення виконання грошового зобов’язання частково за накладними від 11.11.2008 р. і 03.12.2008 р. та частково за накладними від 26.03.2009 р., 31.03.2009 р., 08.04.2009 р. та 10.04.2009 р.

Ухвалою від 11.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. зважаючи на неявку представника відповідача та неподання витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги подання позивачем заяв про збільшення позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 25.01.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал від 27.11.2009 р., 14.12.2009 р. та 11.01.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до заяви про їх збільшення та просив стягнути з відповідача 1212,17 грн. пені, 1409,20 грн. 24 % річних, 176,16 грн. 3 % річних та 929,70 грн. інфляційної складової боргу. Як слідує з пояснень представника, заявлені вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором поставки, укладеним сторонами 16.03.2006 р. № 146/06-П в частині своєчасності розрахунків за отримані у власність товари.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віста ЛТД"”було укладено договір поставки № 146/06-П, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставляти відповідачу товари народного споживання, а відповідач, як покупець, зобов’язався приймати їх та оплачувати (п. 1 договору).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Пунктом 2 договору передбачено, що асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб відповідача в товарах та можливостей позивача і вказуються у накладних (рахунках) на поставку, що є невід’ємними частинами договору.

У п. 9 договору сторони погодили, що за поставлені товари покупець зобов’язаний сплатити постачальнику протягом 28 календарних днів з дня поставки (п. 6 договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Згідно з п. 6 договору днем виконання продавцем зобов’язання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відвантаженні іногородньому покупцю, а при здачі на складі покупця або постачальника –дата накладної, приймально-сдавального акту або розписки про отримання товарів.

Відповідно до позовної заяви, поданої до суду 04.02.2009 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 18469,76 грн. за накладними від 11.11.2008 р. № 80108787, від 03.12.2008 р. № 80111210 та № 80111210. за прийнятий товар відповідач розрахувався частково, у зв’язку чим позивач заявив до стягнення з нього 17683,13 грн. основного боргу та за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахував останньому 414,36 грн. пені, 344,59 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 95,15 грн. інфляційної складової боргу та 51,78 грн. 3 % річних за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2009 р., тобто після звернення позивача до суду, відповідач перерахував на його користь заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 17683,13 грн., у зв’язку з чим заявою про збільшення позовних вимог від 09.06.2009 р. (вхідний номер канцелярії суду 06-37/19469 від 10.06.2009 р.) позивач просив суд стягнути з відповідача 15795,33 грн. Указана сума позовних вимог складалася з 414,36 грн. пені, 344,59 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 95,15 грн. інфляційної складової боргу та 51,78 грн. 3 % річних, що були нараховані на суму основного боргу за накладними від 11.11.2008 р. та 03.12.2008 р., а також з 14889,45 грн. основного боргу за накладними від 26.03.2009 р. № 80120538 на суму 2748,58 грн., № 80120537 на суму 3475,73 грн., від 31.03.2009 р. № 80120948 на суму 3149,18 грн., від 08.04.2009 р. на суму 1329,84 грн., № 80121842 на суму 1985,62 грн., від 10.04.2008 р. на суму 2200,50 грн.

Згідно з поясненнями представника позивача, що підтверджуються постановою відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 07.10.2009 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 р. у справі № 43/194, відповідач сплатив позивачеві 414,36 грн. пені, 95,15 грн. інфляційних нарахувань, 51,78 грн. 3 % річних, 344,59 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими коштами, 185,90 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.12.2009 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 14889,45 грн. основного боргу, а також 402,73 грн. 24 % річних, 472,50 грн. пені, 59,07 грн. 3 % річних і 607,96 грн. інфляційної складової боргу, що нараховані за період прострочення відповідачем оплати товару, отриманого за накладними від 11.11.2008 р. (з 10.12.2008 р. по 04.02.2009 р.) та від 03.12.2008 р. (з 01.01.2009 р. по 04.02.2009 р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2009 р. у справі № 54/363 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віста Лтд” з відповідач на користь позивача було стягнуто 14889,45 грн. основного боргу за накладними № 80120537, № 80120538 від 26.03.2009 р., № 80120948 від 31.03.2009 р., № 80121842, № 80121849 від 08.04.2009 р., № 80122137 від 10.04.2009 р. Також за прострочення виконання грошового зобов’язання по вказаним накладним з відповідача було стягнуто 1027,77 грн. пені (за період з 24.04.2009 р. по 21.08.2009 р.), 1051,58 грн. 24 % річних (за період з 01.05.2009 р. по 21.08.2009 р.), 131,45 грн. 3 % річних (за період з 01.05.2009 р. по 21.08.2009 р.) та 238,23 грн. інфляційних втрат (за травень-червень 2009 року).

Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 54/363 законної сили, позивач у справі № 43/194-46/15 змінив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 1212,17 грн. пені, 1409,20 грн. 24 % річних, 176,16 грн. 3 % річних та 929,70 грн. інфляційної складової боргу, що нараховані за прострочення оплати товару, отриманого відповідачем за накладними:

-          від 11.11.2008 р. та 03.12.2008 р. за період з 31.01.2009 р. по 04.02.2009 р.;

-          від 26.03.2009 р., 31.03.2009 р., 08.04.2009 р. та 10.04.2009 р. за період з 22.08.2009 р. по 06.01.2010 р.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати вартості отриманого від позивача товару за накладними від 11.11.2008 р., 03.12.2008 р. підтверджується матеріалами справи (накладні містять відтиски печатки і штампу сторін та підписи уповноважених осіб) та опосередковано визнається самим відповідачем (сплачено основний борг 05.02.2009 р. та оплачено інші нарахування за постановою державного виконавця), а за накладними від 26.03.2009 р., 31.03.2009 р., 08.04.2009 р. та 10.04.2009 р. встановлено рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2009 р. у справі № 54/363.

На цій підставі, провадження у справі в частині вимог про стягнення пені за період з 10.12.2008 р. по 30.01.2009 р., інфляційних нарахувань за грудень 2008 р., З % річних за період з 10.12.2008 р. по 30.01.2009 р., 24 % річних за неправомірне користування чужими коштами за період з 16.12.2008 р. по 30.01.2009 р. на загальну суму 905,88 грн. підлягає припиненню відповідно до п .1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку відсутністю предмету спору.

Крім того, провадження у справі в частині вимог про стягнення 14889,45 грн. основного боргу слід припинити згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (справа № 54/363).

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 212,17 грн. пені, 1 409,20 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 176,16 грн. 3 % річних та 929,70 грн. інфляційних нарахувань є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Згідно з ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення суд вказує про розподіл судових витрат між сторонами та про повернення державного мита з бюджету.

Виходячи з того, що в процесі примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 р. відповідач сплатив позивачеві 185,90 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати на нього повторно не покладаються, а надмірно сплачена позивачем сума державного мита в розмірі 15,55 грн. підлягає поверненню платнику.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 14889,45 грн. основного боргу, 414,36 грн. пені, 344,59 грн. 24 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 95,15 грн. інфляційної складової боргу та 51,78 грн. 3 % річних припинити.

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віста ЛТД” (02097, м. Київ, вул. Будищанська, 7, ідентифікаційний код 30043169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна” (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, ідентифікаційний код 30384724) 1212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 17 коп. пені, 1409 (одну тисячу чотириста дев’ять) грн. 20 коп. 24 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 176 (сто сімдесят шість) грн. 16 коп. 3 % річних та 929 (дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Лан-Україна” (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, ідентифікаційний код 30384724) зайво сплачене державне мито в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 55 коп., перераховане квитанцією № 22 від 14.12.2009 р., оригінали якої знаходиться в матеріалах справі № 43/194-46/15.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко