Рішення № 8369320, 23.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/71723.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»

доВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

прозобов’язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій в сумі

1017,92 грн.                     Суддя Сташків Р.Б. Представники: від позивача –Солодяк В.Р., представник за дов. №35/09 від 04.12.2009; від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі –відповідач) про зобов’язання здійснити перерахування грошових коштів у сумі 13000 грн. на рахунок позивача №26 00 60 00 00051 в АКБ «Правекс_банк». київ, МФО 321983 згідно платіжного доручення від 14.01.2009 №19 02 60 13 85 та стягнення штрафних санкцій в сумі 1017,92 грн., з яких 222,25 грн. пеня, 119,67 грн. 3% річних та 676 грн. інфляційні втрати, у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення п.8.2 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», як протягом операційного дня, так станом на день звернення позивача до суду не здійснив переказ коштів, отриманих від клієнта (позивача) на загальну суму 13 000 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 порушено провадження у справі №34/717 ат призначено розгляд справи на 23.12.2009.

На призначене судове засідання представник відповідача не з’явився, письмового відзиву, в порядку ст. 59 ГПК України не подав, хоча про дату та час проведення наступного судового засідання повідомлений належним чином, про що, зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за вих. №08874496 від 27.11.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2007 між позивачем (Клієнтом) та відповідачем (Банком) укладено договір банківського рахунку №б/н (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточні рахунки (далі –Рахунок) №26003007331001 в національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України та зобов’язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за Рахунком здійснюється після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

У відповідності до п.п.2.2.1 п.2.2 Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з п.п.2.2.3 п.2.2 Договору Клієнта має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.

Відповідно до п.2.3.3 п.2.3 Договору Банк взяв на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

14.01.2009 позивач подав до Банку платіжне доручення №19 02 60 13 85 про перерахування з його поточного рахунку 13000 грн. на інший поточний рахунок №26 00 60 00 00051 в АКБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 321983.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня. Операції за розрахунковими документами в іноземній валюті для здійснення термінових переказів виконуються згідно затверджених Тарифів. Документи, отримані піля операційного часу, відмічаються штампом «Вечірня»та «післяопераційний час»та проводяться Банком наступного робочого дня.

Як слідує з матеріалів справи, Банком грошові кошти в сумі 13000 грн. списані були, проте на рахунок зазначений у платіжному доручені Клієнтом –не перераховані.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено договірні зобов’язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, перед позивачем, суд визнає вимогу про зобов’язання виконати платіжні доручення позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач посилаючись на п.3.1 Договору, ст.549 ЦК України просив стягнути з відповідача пеню в сумі за період з 15.01.2009 до 10.02.2009 та з 10.08.2009 до 03.11.2009.

Частиною 32.2 статті 32 Закону передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Банку суми з Рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування, яка належить Клієнту, Банк сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок пені, яка складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1300015.01.2009 - 09.02.20092612.0000 %0.066 %222.25

З огляду на той факт, що за інший період, за який просить стягнути позивач пеню (з 10.08.2009 до 03.11.2009), мораторій відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 був продовжений з 11.08.2009 до 10.02.2010, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Позивач, також посилаючись на ст. 625 ЦК України просив стягнути з Банку 3% річних в сумі 119,67 грн. за період з 15.01.2009 до 09.02.2009 та з 10.08.2009 до 03.11.2009 та інфляційні втрати в сумі 676 грн. за період січень –лютий та серпень –вересень 2009 року в сумі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Тому, суд керуючись вищезазначеним на підставі статті 55 ГПК України здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1300015.01.2009 - 09.02.2009263 %27.78 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

15.01.2009 - 09.02.2009130001.029377.0013377.00

Отже, 3% річних підлягають задоволенню в сумі 27,78 грн., а інфляційні втрати в сумі 377 грн.

Оскільки, за період з 10.08.2009 до 03.11.2009, мораторій відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 був продовжений з 11.08.2009 до 10.02.2010, то вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Разом з тим, судом було враховано, що постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором, зокрема щодо несвоєчасного виконання розрахункових документів позивача, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Проте, як зазначалось вище, постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) здійснити перерахування грошових коштів у сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17, кор. 2, ідентифікаційний код 21488112) №26 00 60 00 00051 в АКБ «Правекс-Банк»м. Київ, МФО 321983, згідно платіжного доручення від 14.01.2009 №19 02 60 13 85.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17, кор. 2, ідентифікаційний код 21488112) 222 (двісті двадцять дві) грн. 25 коп. пені, 27 (двадцять сім) грн. 78 коп. 3% річних, 377 (триста сімдесят сім) грн. інфляційних втрат, а також 136 (сто тридцять шість) грн. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн.42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 28.01.2010