Рішення № 8369132, 30.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/32330.09.09 За позовом Прокурора Володимирецького району Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три крони»

про стягнення 34646,23 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від прокуратури не зявилися

Від позивача Рижий І.Л. пров.ю/к.

Від відповідача не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Володимирецького району Рівненської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство»із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три крони»про стягнення заборгованості за Договором на суму 34646, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятого на себе зобовязання за Договором купівлі-продажу № 2007-218 технічної сировини хвойних порід дерев, а саме несплати грошових коштів за поставлену продукцію.

27 липня 2009 року прокурором Володимирецького району Рівненської області до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про збільшення позовних вимог, в якому зазначені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три крони»заборгованості у розмірі 40570,72 грн., з них: основний борг у розмірі 34646,23 грн., 3 % річних у сумі 831,50 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5092,99 грн.

Відповідач в судове засідання не зявився, витребуваних судом доказів не подав, жодних клопотань з повідомленням причин неявки до суду не надходило, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

17 жовтня 2007 року між Державним підприємством «Володимирецьке лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три крони»було укладено договір купівлі-продажу № 2007-218 технічної сировини хвойних порід дерев (надалі Договір).

Згідно умов Договору Державне підприємство «Володимирецьке лісове господарство»продає технічну сировину в кількості 350 м. куб. по ціні 116, 67 грн. за 1 м. куб. Загальна вартість продукції за Договором становить 40834,50 грн. Термін поставки згідно п. 5.2 Договору четвертий квартал 2007 року, а саме з 17 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір № 2007-218 від 17.10.2007 є договором купівлі продажу.

Відповідно до ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Виходячи із п. 5.1 Договору, поставка товару по даному Договору здійснюється на умовах франко-верхній склад Продавця місячними партіями. Місячна партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку протягом терміну визначеного даним договором, та додатково погоджується сторонами графіком поставки, який є невідємною частиною даного договору (п. 5.3 Договору).

Таким чином, в період жовтень грудень 2007 року ДП «Володимирецьке лісове господарство»взяло на себе зобовязання поставити Відповідачу 116,66 куб.м. сировини вартістю 13611,5 грн. щомісяця протягом терміну поставки, визначеного п. 5.2 Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору платіж (предоплата 100 % вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця, протягом якого буде проходити поставка.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем - Державним підприємством «Володимирецьке лісове господарство»- на виконання умов Договору поставлено продукцію на загальну суму 44646,23 грн., яка прийнята повноважним представником Відповідача без зазначення жодних претензій по якості, кількості та строкам поставки.

Позивач стверджує, що в порушення вимог п. 9.1 Договору Відповідачем не проведено в повному обсязі оплату за поставлену продукцію.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три крони»підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 12.1 Договору даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами.

Таким чином, зобовязання за Договором виникли у сторін з моменту його підписання.

Згідно із п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце підчас дії договору.

Проте судом встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати поставленого вантажу у вигляді технічної сировини сосни у кількості відповідно до товаротранспортних накладних.

В ході досудового врегулювання спору Позивач на адресу Відповідача направив претензії від 29.01.2008 за № юр-108, від 12.01.2009 за № юр-31, від 27.04.2009 за № юр-342 та від 05.05.2008 за № юр-555 з вимогами про погашення наявної заборгованості.

Згідно платіжного доручення № 165 від 11 вересня 2008 року Відповідачем на користь Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство»в рахунок оплати за лісоматеріали перераховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. В призначенні платежу не зазначено, що грошові кошти перераховуються в рахунок виконання Позивачем взятих на себе зобовязань згідно Договору № 2007-218.

Судом встановлено, що протягом лютого березня 2008 року Відповідач фактично придбав у Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство»технічної сировини загальною вартістю 44646,23 грн.

Враховуючи те, що Відповідачем згідно платіжного доручення № 165 від 11 вересня 2008 року на користь Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство»було перераховано грошову суму у розмірі 10000,00 грн., заборгованість Відповідача за придбані товари складає 34646,23 грн.

Таким чином факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів за поставлену та неоплачену сировину підлягає задоволенню в сумі 34646,23 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання, відшкодування збитків тощо.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи той факт, що судом визнано поставку сировини не за договором, тому строки оплати відповідно регулюються положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача щодо несвоєчасної сплати грошових коштів за поставлену сировину, є порушенням грошових зобов'язань, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 831,50 грн. Також вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 5092,99 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три крони»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, р/р 260060282 в Київській філії АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300959, код ЄДРПОУ 33602312) на користь Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство»основний борг у розмірі 34 646 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 50 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 5092 (п'ять тисяч девяносто дві) грн. 99 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три крони»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, р/р 260060282 в Київській філії АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300959, код ЄДРПОУ 33602312) до Державного бюджету України 405 (чотириста п'ять) грн. 70 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.О. Хрипун