Рішення № 8369088, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/62920.01.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз»

до           Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Денисенко Є.В. –предст.,

Від Відповідача Петренко Д.О. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»про стягнення 835317,21 грн. основного боргу, 14417,80 грн. –3% річних, 32577,30 грн. інфляційних втрат, 96118,70 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором купівлі-продажу № 1 від 30.03.2007 в частині оплати поставленого Позивачем товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважний представник Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»в судовому засіданні долучив до матеріалів справи докази часткового погашення заборгованості.

В судовому засіданні, призначеному на 20.01.2010, Позивачем надано довідку, з якої вбачається, що станом на 20.01.2010 заборгованість Відповідача становить 788202,90 грн.

          Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз»(далі –Позивач, Продавець) та Комунальним підприємством «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця будівельні матеріали (пісок річковий) (далі –Товар) в кількості, за цінами та у терміни, вказані у Договорі та доповненнях до нього, специфікації до Договору. Орієнтовна кількість Товару становить 46400 тон (п. 1.4 Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1 від 30.03.2007 є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні Покупцеві, а Покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 від 16.01.2008 до нього Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей в період з 01.01.2008 по 25.09.2009 Товар на загальну суму 4118977,55 грн. З урахування проведених Відповідачем оплат станом на 30.09.2009 заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 833202,90 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Розрахунки за поставлений Товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом постачання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 3.2 Договору).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи представником Відповідача долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 909 від 12.11.2009 на суму 20000,00 грн. та № 953 від 17.11.2009 на суму 5000,00 грн., а Позивачем –Акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.01.2010, з якого вбачається, що 01.12.2009 Відповідачем проведено оплату в сумі 20000,00 грн.

Таким чином, заборгованість Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Союз»станом на час розгляду справи становить 788202,90 грн., що не заперечується сторонами.

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 788202,90 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 788202,90 грн.

З урахуванням викладено, Відповідачем проведено частковий розрахунок з Позивачем в сумі 45 000,00 грн., тому суд згідно з п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»суми основного боргу у розмірі 45000,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.6 Договору передбачено у випадку порушення терміну оплати поставленого Товару, зазначеного в розділі 3 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару та наданих послуг за кожен календарний день прострочення оплати до моменту повного розрахунку.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем згідно з положеннями п. 3.6 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати отриманого товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку що відповідальність встановлена Договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 3.3 Договору борг перед Продавцем за поставлену продукцію може складати до 500 тис. грн.

Однак, в силу положень п. 3.6 Договору та підписаного сторонами Акту звірки взаєморозрахунків суд вважає доцільним стягнути з Відповідача 93467,11 грн. пені, розрахованої судом від суми заборгованості 833202,90 грн. з урахуванням розміру облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 в розмірі 12% на період з 30.04.2008, Листа НБУ від 16.02.2009 № 14-011/778-2395, та в розмірі 11% на період з 15.06.2009 згідно з Постановою НБУ від 12.06.2009 № 343, а також з урахуванням Постанови НБУ від 10.08.2009 № 468, якою встановлено облікову ставку в розмірі 10,25% на період з 12.08.2009. При цьому пеня розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних від суми заборгованості розраховується судом відповідно до періоду прострочення, заявленого Позивачем - з 28.03.2009 по 28.10.2009 та складає 14723,72 грн., але стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума в розмірі 14417,80 грн., заявлена до стягнення Позивачем, оскільки суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат від суми заборгованості 833202,90 грн. у період з 20.03.2009 по 20.10.2009 становить 33328,12 грн., однак задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 32577,30 грн., які були заявлені Позивачем, оскільки суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у зв’язку з тим, що основний борг в сумі 45000,00 грн. сплачений Відповідачем після звернення Позивача з позовною заявою та порушення провадження у справі, то державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, б. 3, код 03333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз»(01013, м. Київ, вул. Промислова, б. 7, код 30440191) 788202,90 грн. заборгованості, 93467,11 грн. пені, 32577,30 грн. інфляційних втрат, 14417,80 грн. –3% річних від суми заборгованості, 9736,65 грн. державного мита та 234,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі № 32/629 в частині стягнення 45000,00 грн. заборгованості припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 01.02.2010