Рішення № 8369045, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/802.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» До           Фізичної особи –підприємця Морозової Дар‘ї Геннадіївни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Відкрите акціонерне товариство «Магазин «Киянка»

Про           стягнення 70706,07 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача Гнидка М.В. –по дов. № 01-11/09-05 від 01.11.2009

Від відповідача Морозова Д.Г.

Слабінський А.О. - по дов. № 1151 від 15.12.2009

Від третьої особи Мовчанюк М.М. –по дов. № б/н від 30.06.2009

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засідання 21.01.2010 було оголошено перерву до 02.02.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»про стягнення з Фізичної особи –підприємця Морозової Дар‘ї Геннадіївни 43192,99 грн. основного боргу по суборендній платі, 9900,72 грн. боргу по компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат, 1684,25 грн. пені та 15928,12 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов’язань згідно договору суборенди № 1/А-0540 від 23.10.2008 частини будівлі торгового центру «Меблі. Киянка NOVA» (далі ТЦ), який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 9, загальною площею 55 кв. м.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне. Твердження позивача, що термін дії договору продовжено до 27.08.2020 не відповідає, ані умовам договору, ані намірам його сторін. Так, відповідно до п. 4.5 договору суборендар набуває переважного права на продовження строку суборенди за умови попереднього повідомлення орендаря про такий намір, не менш, ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до закінчення строку суборенди. Однак, жодних таких повідомлень на адресу позивача не направлялось. Окрім того, 20.05.2009 відповідач зверталась до позивача із проханням про дострокове розірвання договору у зв'язку із погіршенням фінансового становища, в чому листом від 27.05.2009 було відмовлено. Тому відсутні підстави стверджувати про намір відповідача продовжити строк суборенди на умовах, передбачених договором. В свою чергу, пунктом 4.5 договору передбачено, що за наявності наміру суборендаря продовжити його дію на той самий строк, сторони здійснюють перегляд умов та положень Договору, що виключає можливість автоматичного продовження строку дії Договору на той самий строк та на тих самих умовах. Зазначає, що на момент закінчення терміну дії договору (30.09.2009) всі грошові зобов'язання, передбачені договором, відповідач виконала повністю та жодної заборгованості з оплати орендної плати та комунальних платежів не має. Щодо порядку повернення об'єкту суборенди позивачу повідомляє, що у відповідності до п. 4.6. договору саме позивач розуміючи відсутність наміру у відповідача продовжити строк дії договору та знаючи, що термін дії договору закінчувався 30.09.2009 мав скласти та надати такий акт. В свою чергу, відповідач жодним чином не заперечувала та не відмовлялась від підписання акту приймання-передачі приміщення з суборенди, однак, зважаючи на те, що жодних пропозицій щодо його підписання відповідачу не надходило, 29.09.2009 відповідач фактично звільнила орендоване приміщення, що підтверджується листом адресованим власнику (генеральний директор ВАТ «Магазин «Киянка»Зінчук Наталія Василівна) суборендованого приміщення відомостями журналу прибуття і вибуття співробітників, ведення якого передбачено Положенням про охоронно-пропускний режим під час роботи ТЦ «Меблі. Киянка NOVA», що є додатком № 7 до Договору та є його невід'ємною частиною. Останній запис у зазначеному журналі, зроблений представником відповідача (назва запису відповідає назві торгівельної марки під якою відповідач здійснювала свою господарську діяльність - ТМ «Клозе»), датується 29.09.2009. На сторінках журналу від 30.09.2009 та 01.10.2009 навпроти умовної назви суборендаря зазначається –«виїхали». Таким чином, відповідач просить в позові відмовити.

Третя особа у письмових поясненнях, поданих в судовому засіданні 21.01.2010, підтримує позовні вимоги позивача та зазначає наступне. У відповідності до статті 759 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Отож, проаналізувавши норми чинного законодавства, необхідно зазначити, що належне виконання умов договору оренди щодо оплати орендної плати та інших, передбачених договором платежів не ставиться чинним законодавством в залежність від користування орендованим приміщенням, а залежить лише від припинення дії Договору та передачі належним чином орендованого приміщення орендодавцеві (в даному випадку орендареві). Відповідно до пп. 3.1. договору суборенди, що укладений між Позивачем та Відповідачем, строк суборенди приміщення триває до 30.09.2009. Втім відповідач продовжив користування орендованим приміщенням, та не повернув його за актом. Відповідно до ч. 1 статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна норма міститься також і в ч. 4 ст. 284 ГК України. Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що договір суборенди нежитлових приміщень припинений у зв'язку з закінченням його строку є невірним, оскільки як зазначено вище він є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто він діє до 27.08.2010.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

23.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(орендар) та Фізичною особою –підприємцем Морозовою Дар‘єю Геннадіївною (суборендар) було укладено договір суборенди № 1/А-0540 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар зобов‘язався передати, а суборендар зобов‘язався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі торгового центру, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 9 (ТЦ) на 1-му поверсі, загальною площею 55 кв. м., іменоване далі об‘єкт суборенди у відповідності з додатком № 3 до даного договору.

Згідно договору власником та відповідно орендодавцем приміщень ТЦ є ВАТ «Магазин. «Киянка».

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг за період з серпня по жовтень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 32192,99 грн. по суборендній платі, 9900,72 грн. боргу по компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат та нараховані пеня –601,11 грн. та штраф в сумі 17011,26 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

У відповідності з п. 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1. договору визначено, що об‘єкт суборенди передається суборендарю на підставі акту прийому-передачі в строкове користування (акт № 1, в якому може вказуватись опис технічного стану, розмір площі, місце розташування об‘єкту суборенди на по-етажному плані і технічні специфікації ТЦ.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 03.11.2008 орендар відповідно до договору передав, а суборендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 9 на 1 поверсі, загальною площею 55 кв. м.

Відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З пункту 3.1. договору вбачається, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2009.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобов’язаний вносити плату за користування об’єктом суборенди в розмірах та в строки, обумовлені даним договором і додатком № 5, що є його невід‘ємною частиною.

Додаток № 5 визначає, що плата за суборенду за один календарний місяць використання об‘єкта суборенди становить 23934,62 грн., податок на додану вартість 4786,93 грн., всього 28721,55 грн.

Відповідно до умов п. 5.4. договору суборендар, крім платежів по суборенді, повинен компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення і т.д.) та витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування та які розподіляються між всіма суборендарями ТЦ пропорційно площі об‘єкту суборенди до загальної площі ТЦ. Така компенсація здійснюється суборендарем не пізніше 15-го числа кожного місяця за попередній місяць у відповідності з рахунками орендаря, до якого додається відповідний розрахунок.

Згідно п. 5.5. договору суборендар відшкодовує орендарю витрати, пов‘язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об‘єкта суборенди в розмірі 34,92 грн. в тому числі ПДВ за один кВ. м. об‘єкта суборенди на місяць, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін.

Пунктом 5.3.1. договору визначено, що суборендар повинен протягом 5 календарних днів з дати підписання цього договору перераховувати орендарю плату за суборенду за одномісячний період в сумі 28721,55 грн. Зазначений платіж є платою за суборенду за перший місяць суборенди.

Відповідно до п. 5.3.4. договору визначено, що починаючи з другого місяця, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендарю авансовим платежем не пізніше 10-го числа місяця, що передує оплатному. При цьому, рахунки повинні бути виставлені орендарем до 5 числа такого місяця.

Разом з цим, вказаним пунктом встановлено, що суборендар зобов‘язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, встановленого договором, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні суборендарем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно відповідно до додатку № 5 до цього договору.

10.03.2009 сторонами було укладено угоду про зміну умов договору, відповідно до якої сторони погодились, що незалежно від інших умов договору, розрахунок та порядок плати за комунальні послуги буде визначатися наступним чином:

1.1. Плату за комунальні послуги за березень місяць 2009 року Суборендар зобов'язується сплатити не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладення цієї Угоди на підставі виставленого рахунку.

1.2. Плата за комунальні послуги за квітень 2009 року та наступні місяці сплачується суборендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. Орендар до 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє суборендареві рахунок на оплату комунальних послуг, які розраховані у відповідності із сумою компенсації за комунальні послуги за місяць, що передує місяцю в якому виставляється рахунок.

Згідно з п 5.2. договору плата за суборенду об’єкта суборенди нараховується з дати підписання акту прийому-передачі об‘єкта суборенди № 1 і до закінчення строку суборенди, якщо тільки більш довгий період не встановлений в даному договорі.

Позивач в позовній заяві зазначає, що прострочена сума грошового зобов‘язання за несплату за суборенду складає: за серпень 2009 року –часткова заборгованість 10192,99 грн., за вересень 2009 року –11000 грн., за жовтень 2009 року –11000 грн., за листопад 2009 року –11000 грн. прострочена сума грошового зобов‘язання по компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат складає : за серпень 2009 року –3496,45 грн., за вересень 2009 року –3310,56 грн., за жовтень 2009 року –3093,71 грн. Отже, загальний борг за розрахунками позивача за вказані послуги становить 53093,71 грн.

Матеріали справи свідчать, що згідно умов договору позивачем виставлені відповідачу до сплати наступні рахунки: № 24368 від 29.07.2009 на суму 11000 грн. – суборендна плата за серпень 2009 року; № 24593 від 28.08.2009 на суму 3496,45 грн. –компенсація комунальних та експлуатаційних витрат за серпень 2009 року; № 24592 від 28.08.2009 на суму 11000 грн. –суборендна плата за вересень 2009 року; № 24804 від 28.09.2009 на суму 3310,56 грн. - компенсація комунальних та експлуатаційних витрат за вересень 2009 року; № 24803 від 28.09.2009 на суму 11000 грн. - суборендна плата за жовтень 2009 року; № 25136 від 28.10.2009 на суму 3093,71 грн. - компенсація комунальних та експлуатаційних витрат за жовтень 2009 року; № 2535 від 28.10.2009 на суму 11000 грн. –суборендна плата за листопад 2009 року.

Згідно виставлених позивачем рахунків № 24156/1 від 24.07.2009 та № 24368 від 29.07.2009 розміри суборендної плати за липень та серпень 2009 року становлять по 11000 грн.

В матеріалах справи наявна банківська довідка Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк»№ 06.1-22/26-1772 від 21.01.2010 про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача за період з 01.11.2008 по 19.01.2010.

З наданої довідки вбачається, що відповідачем згідно платіжного доручення № 244 від 02.09.2009 було перераховано позивачу кошти в сумі 10000 грн. з призначенням платежу –оплата суборенди за липень 2009 року згідно рахунку № 24156/1 від 24.07.2009 та згідно платіжного доручення № 248 від 11.09.2009 було перераховано кошти в сумі 5000 грн. з призначенням платежу –оплата суборенди за липень-серпень 2009 року згідно рахунку № 24156/1 від 24.07.2009.

Таким чином, 1000 грн. коштів пішли в рахунок оплати суборендної плати за липень 2009 року, а решта - 4000 грн. в рахунок оплати суборендної плати за серпень 2009 року.

Отже, суборендна плата відповідачем за липень 2009 року сплачена повністю, а за серпень 2009 року залишився борг в розмірі 7000 грн.

З названої довідки банку та наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 257 від 22.09.2009 вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу кошти в сумі 11000 грн., які згідно призначення платежу є оплатою суборенди за вересень 2009 року згідно рахунку № 24592/1 від 28.08.2009. Отже, борг відповідача перед позивачем по суборендній платі за вересень 2009 року відсутній.

З довідки банку та наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 258 від 22.09.2009 також вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу кошти в сумі 2 000 грн., які згідно призначення платежу є оплатою за комунальні та експлуатаційні послуги за серпень 2009 року згідно рахунку № 24593 від 28.08.2009. Отже, відповідач частково розрахувався за комунальні та експлуатаційні послуги за серпень 2009 року, і залишок боргу становить 3496,45 грн. (згідно рахунку № 24593 від 28.08.2009) –2 000 грн. = 1496,45 грн.

Зі згаданої довідки банку та наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 263 від 29.09.2009 вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу кошти в сумі 2682,33 грн., які згідно призначення платежу є оплатою за комунальні та експлуатаційні послуги за вересень 2009 року згідно рахунку № б/н від 29.09.2009.

Оскільки, як свідчать матеріали справи позивачем відповідачу на оплату комунальних та експлуатаційних послуг за вересень 2009 року було виставлено рахунок № 24804 від 28.09.2009 на суму 3310,56 грн., суд приходить до висновку що відповідач помилково при здійсненні оплати за згадані послуги зазначив, що оплата здійснюється на виконання рахунку № б/н від 29.09.2009.

З огляду на те, що призначенням платежу все ж таки зазначено оплата комунальних та експлуатаційних послуг за вересень 2009 року, суд вважає, що відповідач частково розрахувався за ці послуги і залишок боргу становить 3310,56 грн. (згідно рахунку № 24804 від 28.09.2009) –2682,33 грн. = 628,23 грн.

Отже, наявні матеріали справи свідчать, що відповідач сплатив позивачу 11.09.2009 суборендну плату за серпень 2009 року в розмірі 4000 грн., 22.09.2009 суборендну плату за вересень 2009 року в розмірі 11000 грн., 22.09.2009 комунальні та експлуатаційні послуги за серпень 2009 року в розмірі 2000 грн., 29.09.2009 комунальні та експлуатаційні послуги за вересень 2009 року в розмірі 2682,33 грн., загалом 19682,33 грн.

Таким чином, відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду сплатив борг в розмірі 19682,33 грн. (04.12.2009 –штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу по суборендній платі в розмірі 15 000 грн. та боргу за комунальні та експлуатаційні послуги в розмірі 4682,33 грн. станом на день подання позовної заяви до суду, в зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.3. договору суборендар зобов‘язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за суборенду, компенсацію комунальних і експлуатаційних платежів, інших платежів, передбачених даним договором –у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення суборендної плати та плати за комунальні та експлуатаційні послуги, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 28192,99 грн. та відповідно 5218,39 грн., загалом 33411,38 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 33411,38 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати будь-яких платежів, обов‘язок по сплаті яких покладений на суборендаря за цим договором, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Згідно п. 11.2.1. договору крім зазначеного вище у п.11.2. цього договору, до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов‘язань:

11.2.1.1. якщо період прострочення перевищує 10 (десять) календарних днів, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов'язання;

11.2.1.2. якщо період прострочення перевищує 20 (двадцять) календарних днів, то крім штрафу, передбаченого у п. 11.2.1.1. вище, суборендар додатково зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати суборендних платежів.

Позивач за 105 днів прострочення оплати суборендної плати за серпень 2009 року просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 601,11 грн. та штраф в розмірі 3057,90 грн.

Оскільки судом встановлено, що борг по суборендній платі за серпень 2009 року становить 7000 грн., пеня та штраф підлягають перерахунку:

7000 грн. х 105 днів х 20,5 (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 412,80 грн.

7000 грн. х 30% = 2100 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 412,80 грн. та штрафу в розмірі 2100 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині ж позовних вимог про стягнення 188,31 грн. пені та 957,90 грн. штрафу слід відмовити, оскільки розрахунок позивачем здійснений на суму боргу за серпень в розмірі 10192,99 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 463,36 грн. та штрафу в розмірі 3 300 грн., нарахованих за 75 днів прострочення виконання зобов‘язання по сплаті суборендної плати за вересень 2009 року, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що відповідач своєчасно розрахувався з позивачем за вересень 2009 року.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 278,01 грн. пені та 3300 грн. штрафу за 45 днів прострочення виконання зобов‘язання по сплаті суборендної плати за жовтень 2009 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розмір пені за прострочення виконання зобов‘язання по сплаті суборендної плати за листопад 2009 року в сумі 86,49 грн. здійснений вірно, тому позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Позивач за 14 днів прострочення оплати суборендної плати за листопад 2009 року просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 3 300 грн. Однак, суд не погоджується з розрахунками позивача, оскільки позивач нараховує штраф у розмірі 30%, тоді як період прострочення не перевищує 20 днів.

За розрахунками суду розмір штрафу становить 1100 грн. який і підлягає задоволенню, а отже в частині розміру штрафу в сумі 2200 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем при здійсненні розрахунків пені та штрафу за прострочення виконання зобов‘язання по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг не враховано часткові проплати здійснені відповідачем за згадані послуги в серпні та вересні 2009 року. Слід зазначити, що при розрахунку штрафу за прострочення прострочення по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за жовтень 2009 року позивач застосовує 30%, тоді як період прострочення не перевищує 20 днів.

За розрахунками суду за прострочення по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за серпень 2009 року пеня становить : 1496,45 грн. х 75 днів х 20,5 (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 63,03 грн., штраф становить : 1496,45 грн. х 30% = 448,93 грн.

За розрахунками суду за прострочення по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за вересень 2009 року пеня становить : 628,23 грн. х 45 днів х 20,5 (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 15,87 грн., штраф становить : 628,23 грн. х 30% = 188,46 грн.

За розрахунками суду за прострочення по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за жовтень 2009 року пеня становить : 3093,71 грн. х 14 днів х 20,5 (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 24,32 грн., штраф становить : 3093,71 грн. х 10% = 309,37 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 242,06 грн. пені та 2023,46 грн. штрафу за прострочення по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг позов задоволенню не підлягає, як безпідставно нараховані.

Отже загальний розмір пені та штрафу, що підлягають задоволенню, становить 880,52 грн. та відповідно 7446,76 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що ним по закінченню строку дії договору 29.09.2009 фактично звільнено об‘єкт суборенди, що підтверджується відомостями журналу прибуття і вибуття співробітників, а тому безпідставним є нарахування суборендних платежів, не приймаються судом з огляду на те, що

Пунктом 4.3. договору визначено, що у випадку не передачі суборендарем орендарю об‘єкта оренди в день закінчення строку дії даного договору суборендар сплачує плату за суборенду до моменту фактичного звільнення об‘єкту суборенди.

Пункт 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначає, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При цьому умовами п. 4.2. договору встановлено, що суборендар в день закінчення строку дії договору має передати об‘єкт суборенди орендарю, при цьому передача оформлюється актом прийому-передачі (№ 2), який складається та підписується сторонами.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення об‘єкта є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця Морозової Дар‘ї Геннадіївни (м. Київ, вул. Драгоманова, 42, кв. 309, код 2900123001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп» (м. Київ, Бессарабська площа, 7, літ. А, код 34980420) 28192 (двадцять вісім тисяч сто дев‘яносто дві) грн. 99 коп. боргу по суборендній платі, 5218 (п‘ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 39 коп. боргу по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг, 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 52 коп. пені, 7446 (сім тисяч чотириста сорок шість) грн. 76 коп. штрафу, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 139 (сто тридцять дев‘ять) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.