Рішення № 8368991, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/342 (2-22/1276-2008)07.12.09 За позовомФірми «Піраміда Є»

доВідкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

прозобовязання вчинити певні дії, розірвання договору №251 від 08.07.2005 та стягнення 1300 грн. пені

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача не зявився; від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа №2-22/1276-2008 за позовом Фірми «Піраміди Є»до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про зобов'язання здійснити переказ коштів згідно розрахункових документів, розірвання договору №251 від 08.07.2005 (далі Договір) та стягнення 1 300 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 направлено справу №2-22/1276-2008 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 суддею Сташківим Р.Б. прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй №34/342 (2-22/1276-2008).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

На призначене судове засідання 07.12.2009 представники сторін в судове засідання не зявились.

Разом з тим, 30.11.2009 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач починаючи з січня 2009 року не виконує взяті на себе зобовязання за договором банківського рахунку №251 від 08.072005, зокрема щодо своєчасного перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями позивача,завдає шкоди не лише позивачу, а й отримувачу переказу.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд

1) зобовязати суд ВАТ КБ «Надра»виконати доручення фірми «Піраміда-Є»та здійснити переказ коштів, згідно Договору за платіжними дорученнями наступним контрагентам:

-ТОВ «МЦ «Нормат»в сумі 1420 грн., згідно платіжного доручення №164 від 13.01.2009;

-ЗАТ «Солді і Ко»СФ ЗАТ «Солді Крим»в сумі 600 грн. згідно платіжного доручення №167 від 30.01.2009;

-ЗАТ «Українські радіосистеми»в сумі 1890,98 грн., згідно платіжних доручень №149 від 16.02.2009, №150 від 16.02.2009, №165 від 30.01.2009;

-ПП «Крим-Євпаторій»в сумі 16316 грн., згідно платіжних доручень №145 від 30.01.2009, №146 від 17.02.2009, №159 від 17.02.2009;

-ВАТ «Укртелеком»Кримська філія в сумі 228,73 грн., згідно платіжних доручень №131 від 17.02.2009, №148 від 16.02.2009;

-Державний бюджет м. Сімферополя (11021000) в сумі 663 грн., згідно платіжного доручення №132 від 17.02.2009.

2) розірвати Договір, укладений між Фірмою «Піраміда-Є»та ВАТ КБ «Надра».

3) стягнути пеню в сумі 3408,39 грн., а також понесені позивачем судові витрати в 220 грн., з яких 102 грн. витрати по сплаті державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив врахувати те, що із 10.02.2009 набула чинності постанова Правління Національного банку України №59 від 10.02.20009 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «Надра», якою було введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10.02.2009 до 10.02.2010, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 до 10.08.2010.

Крім того, відповідач послався на п.2 ч.2 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних не можуть бути задоволені.

Також відповідач зазначив, що за інформацією філії ВАТ КБ «Надра»Кримське регіональне управлення станом на 09.09.2009 Банком проведені платежі за наступними платіжними дорученнями позивача:

-платіж в сумі 1420 грн. за платіжним дорученням №164 від 13.01.2009;

-платіж в сумі 883,06 грн. за платіжним дорученням №165 від

-платіж в сумі 663 грн. за платіжним дорученням №132 від 17.02.2009;

-платіж в сумі 7714 грн. за платіжним дорученням №145 від 30.01.2009;

-платіж в сумі 4284 грн. за платіжним дорученням №147.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2005 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26004000251001 (далі Рахунок) у гривнях для збереження коштів, здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобовязується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені Інструкцією «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492. Операції за Рахунком здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до п.2.2 Договору сторони погодили, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом (п.п.2.2.1), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг (п.п.2.2.3).

Банк, в свою чергу зобовязався своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта на момент подання розрахункову документів Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання, не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з п.4.2 Договору Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України. за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі по Рахунку Клієнта Банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.

Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня. Операції за розрахунковими документами в іноземній валюті для здійснення термінових переказів виконуються згідно затверджених Тарифів. Документи, отримані після операційного асу, відмічаються штампом «Вечірня», або «післяопераційний час»та проводяться Банком наступного робочого дня (п.4.3 Договору).

Як слідує з матеріалів справи протягом січня лютого 2009 року позивач ініціював переказ грошових коштів, за наступними платіжними дорученнями: №164 від 13.01.2009 на суму 1420 грн., №167 від 30.01.2009 на суму 600 грн., №165 від 30.01.2009 на суму 883,06 грн., №147 від 30.01.2009 на суму 4284 грн., №145 від 30.01.2009 на суму 7714 грн., №150 від 16.02.2009 на суму 451,56 грн., №149 від 16.02.2009 на суму 556,36 грн., №148 від 16.02.2009 на суму 67,32 грн., №131 від 17.02.2009 на суму 161,41 грн., №132 від 17.02.2009 на суму 663 грн., №146 від 17.02.2009 на суму 3402 грн., №159 від 17.02.2009 на суму 5200 грн.

У звязку з невиконанням Банком платіжних доручень, позивач 19.02.2009 звернувся до відповідача та просив надати письмові пояснення щодо неналежного виконання своїх зобовязань та в подальшому виконувати належним чином свої зобовязання згідно умов Договору та Закону.

Інакше, позивач зазначив, що вимушений буде розірвати, укладений між ними Договір.

03.03.2009 позивач звернувся до відповідача з листом з вих. 717 та просив закрити поточний рахунок №26004000251001, відповідно до умов Договору.

У звязку з не закриттям поточного рахунку, позивач 25.03.2009 повторно звернувся до відповідача та посилаючись на п.п.21, 2.5 Інструкції, затвердженої Правлінням НБУ від 12.11.2003 №492, а також п.9.3 Договору та просив закрити поточний рахунок та видати відповідну довідку.

Відтак, станом на день винесення судового рішення Банком залишаються невиконані наступні платіжні доручення (з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог): №164 від 13.01.2009, №167 від 30.01.2009, №149 від 16.02.2009, №150 від 16.02.2009, №165 від 30.01.2009, №145 від 30.01.2009, №146 від 17.02.2009, №159 від 17.02.2009, №131 від 17.02.2009, №148 від 16.02.2009, №132 від 17.02.2009.

Відповідач свої дії обґрунтував введенням Національним банком України мораторію на задоволення вимоги кредиторів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі Закон) визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час частина операційного дня банку або іншої установи члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Проте, як слідує з матеріалів справи відповідач свого обовязку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями, №164 від 13.01.2009, №167 від 30.01.2009, №149 від 16.02.2009, №150 від 16.02.2009, №165 від 30.01.2009, №145 від 30.01.2009, №146 від 17.02.2009, №159 від 17.02.2009, №131 від 17.02.2009, №148 від 16.02.2009, №132 від 17.02.2009 не виконав, а відтак, позовна вимога про зобовязання Банку перерахувати грошові кошти за спірними платіжними визнається судом обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п.6.4 Договору Клієнт має право ініціювати розірвання цього Договору в разі непогодження із зміною тарифів.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що Клієнт має право порушити питання про закриття Рахунку і розірвання Договору в разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку Банку.

Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Таким чином, виходячи з правової природи договорів банківського рахунку, однією з головних цілей з якою укладається цей вид договорів є виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з відкритого у Банку рахунка.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України повязує можливість розірвання договору, оскільки внаслідок невиконання Банком доручення позивача щодо перерахування відповідних сум з банківського рахунку останнього, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 408,39 грн. пені.

Частиною 32.2 статті 32 Закону передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини Банку суми з Рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування, яка належить Клієнту, Банк сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів від суми переказу.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснив перерахунок пені, яка підлягає задоволенню в сумі 123, 65 грн.

Що ж стосується заперечень відповідача з приводу того, що за інформацією філії ВАТ КБ «Надра»Кримського регіонального управлення, станом на 09.09.2009 Банком були проведені платежі за наступними платіжними дорученнями позивача:

-платіж в сумі 1 420 грн. за платіжним дорученням №164 від 13.01.2009;

-платіж в сумі 883,06 грн. за платіжним дорученням №165 від 30.01.2009;

-платіж в сумі 663 грн. за платіжним дорученням №132 від 17.02.2009;

-платіж в сумі 7 714 грн. за платіжним дорученням №145 від 30.01.2009;

-платіж в сумі 4 284 грн. за платіжним дорученням №147, суд вважає їх необґрунтованими в силу наступного.

Відповідно до п.30.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач, в підтвердження своїх заперечень не довів суду того факту, що кошти за спірними платіжними дорученнями в повному обємі були перераховані контрагентам позивача.

Що ж стосується посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий курєр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

При розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором, зокрема щодо несвоєчасного виконання розрахункових документів позивача, як до, так і після призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, суд відзначає, що при звернення до Господарського суду Автономної Республіки Крим позивач сплатив 102 грн. державного мита за розгляд вимог майнового характеру, відтак з останнього підлягає до стягненню 85 грн. до Державного бюджету України за розгляд вимог немайнового характеру.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку №251, укладений між Фірмою «Піраміда-Є»та Відкритим акціонерним товариство Комерційним банком «Надра»в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»Кримське РУ.

Зобовязати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) виконати доручення Фірми «Піраміда-Є»(АРК, 95006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 13-б, ідентифікаційний код 31263939) та здійснити переказ коштів, шляхом перерахування з поточного рахунку №26004000251001 наступним контрагентам:

-ЗАТ «Солді і Ко»СФ ЗАТ «Солді Крим»в сумі 600 грн. згідно платіжного доручення №167 від 30.01.2009;

-ЗАТ «Українські радіосистеми»в сумі 1900,98 грн., згідно платіжних доручень №149 від 16.02.2009, №150 від 16.02.2009, №165 від 30.01.2009;

-ПП «Крим-Євпаторій»в сумі 16316 грн., згідно платіжних доручень №145 від 30.01.2009, №146 від 17.02.2009, №159 від 17.02.2009;

-ВАТ «Укртелеком»Кримська філія в сумі 228,73 грн., згідно платіжних доручень №131 від 17.02.2009, №148 від 16.02.2009;

-Державний бюджет м. Сімферополя (11021000) в сумі 663 грн., згідно платіжного доручення №132 від 17.02.2009.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Фірми «Піраміда-Є»(АРК, 95006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 13-б, ідентифікаційний код 31263939) 123 (сто двадцять три) грн. 65 коп. пені, 88 (вісімдесят вісім) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита, а також 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Фірми «Піраміда-Є»(АРК, 95006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 13-б, ідентифікаційний код 31263939) на користь Державного бюджету України суму недоплаченого державного мита за розгляд вимог немайнового характеру 85 (вісімдесят пять) грн.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 11.01.2010