Рішення № 8367854, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/27928.01.10 За позовом Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кий Авіа

Гарант» ДоЗакритого акціонерного товариства Страховий дім «Європейський світ»

Третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична

компанія «Лігал Едвайс»

Третя особа-2: Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія

«ЕЙМЕДЖИ ГРУП» Провизнання договору добровільного страхування наземного транспорту № 0152/001/11/008 від 23.01.2008р. та договору

перестрахування Ковер-Нот № 022/08 ТР від 24.01.2008р. недійсними

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Гуменюк О.З.- дов.

Від відповідача: ОбущакВ.В. -дов.

Від третьої особи-1: не з явився, Алтухов Ю.В. - за дов. був присутн. в

попередн.засід. Від третьої особи-2: Молдавська О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору добровільного страхування наземного транспорту № 0152/001/11/008 від 23.01.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством Страховий дім «Європейський світ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»та Договору перестрахування Ковер-Нот № 022/08 ТР від 24.01.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством Страховий дім «Європейський світ»та Закритим акціонерним товариством страхова компанія «Кий Авіа Гарант»недійсними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю та надав суду письмові заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні від 28.04.2009р. судом було задоволено клопотання позивача про залучення в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичну компанію Лігал Едвайс» (вул. Фрунзе, буд. 47, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 35363777).

Ухвалою суду від 18.06.2008р. було задоволено клопотання Відкритого акціонерного товариства «ЕЙМЕДЖИ ГРУП»про залучення останнього до

2 участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, у відповідності з ч.І ст. 27 ГПК України.

07.07.2009р. представником позивача були надані суду уточнення до позовної заяви, в яких позивач додатково до пред'явлених позовних вимог просив суд визнати договір оренди транспортного засобу від 31.10.2007р., укладений між ОСОБА_7 та третьою особою-1 недійсним.

Судом заява про уточнення позовних вимог в частині визнання договору оренди транспортного засобу від 31.10.2007р. недійсним не була прийнята, оскільки така заява не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а саме заявлена вимога є новою вимогою.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007р. між Закритим акціонерним товариством страхова компанія «Кий Авіа Гарант»та Закритим акціонерним товариством Страховий дім «Європейський світ», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «Синдек»було укладено Договір № 07/84 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії).

Предметом Договору, відповідно до п. 1.1 сторони визначили загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні.

24.01.2008р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Ковер-Нот № 022/08 ТР, об'єктом якого був визначений транспортний засіб марки «Mersedes Benz S 550», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач вважає, що під час укладення зазначеного Договору Відповідач умисно приховав факт того, що транспортний засіб марки «Mersedes Benz S 550», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є тимчасово ввезеним на митну територію України, що страхувальником виступає орендар, а вигодонабувачем є особа у якої немає жодного майнового інтересу відносно застрахованого майна. Посилаючись на зазначене позивач стверджував, що таким чином були порушенні істотні вимоги законодавства додержання яких є необхідним для чинності вказаного правочину.

Відтак, Позивач на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україні, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію

з

України»просить суд визнати Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0152/001/11/008 від 23.01.2008р., укладений між Відповідачем та третьою особою-1 та Договір перестрахування Ковер-Нот № 022/08 ТР від 24.01.2008р., укладений між Позивачем та Відповідачем недійсними.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.І ст. 998 ЦК України та статті 29 Закону України «Про страхування»договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1)його укладено після настання страхового випадку;

2)об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

В ст. 215 ЦК України визначено підставу недійсності правочину, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 207 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При укладенні договору добровільного страхування наземного транспорту №0152/001/11/008 від 23.01.2008 року страхувальником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»в підтвердження правомірності використання транспортного засобу було надано договір оренди транспортного засобу від 31.10.2007р., укладений між ним та власником транспортного засобу ОСОБА_7, посвідченого нотаріально, згідно з вимогами положення ст. 799 ЦК України, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»має право використовувати орендований автомобіль для службових поїздок в межах території України. Отже, договір оренди дає право Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»використовувати застрахований автомобіль для службових потреб при здійсненні діяльності останнього.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на ст. 11 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україні, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію

4 України», згідно з якою зазначається, що у випадку тимчасового ввезення транспортного засобу під письмове зобов'язання про зворотне вивезення, такі транспортні засоби не можуть бути передані у володіння або користування іншим особам. Проте, даний Закон не містить вказівки на ту обставину, що у випадку порушення цієї норми Закону та передачі автомобіля в користування третім особам, така передача (договір оренди) є нікчемним чи недійсним.

Відповідно до ч.І ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»правомірно використовувало орендований транспортний засіб на підставі договору оренди, який відповідає вимогам ст. 799 ЦК України та не був визнаний недійсним.

Ще однією підставою недійсності договору №0152/001/11/008 від 23.01.2008 року Позивач вважає те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»не мало права укладати договір страхування відповідно до ст. 802 ЦК України.

Частиною 1 статтею 802 ЦК України встановлено, що страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 771 ЦК України, обов'язок здійснювати страхування транспортного засобу може за домовленістю сторін бути покладений і на наймача.

В матеріалах справи наявний лист ОСОБА_7 від 20.01.2008р. відповідно до якого остатній зазначив, що не заперечує проти того, щоб договір страхування був укладений безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»та вигодонабувачем був зазначений ОСОБА_6

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що договір добровільного страхування наземного транспорту №0152/001/11/008 від 23.01.2008 року, який укладений між Відповідачем та Третьою особою-1 відповідає вимогам вищенаведених правових норм, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Також під час розгляду справи суду стало відомо, що страхове відшкодування по пошкодженню застрахованого автомобіля марки «Mersedes Benz S 550», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в ДТП 20.04.2008р., виплачене Відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»02.07.2008р. в сумі 554 038, 77 грн., що підтверджується платіжним доручення № 12 від 02.07.2008р. Протягом дії договору страхування з 24.01.2008р. по 23.01.2009р. включно, укладеного між Відповідачем та Третьою особою-1 Позивачем не були пред'явленні претензії до останніх та спорів щодо предмету страхування між сторонами не було.

Враховуючи викладене та ту обставину, що Ковер-Нот № 022/08 ТР від 24.01.2008р. був укладений між Позивачем та Відповідачем на виконання умов договору № 07/84 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01.10.2007р., укладеного між ними та на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №0152/001/11/008 від

5 23.01.2008р., укладеного між Відповідачем та Третьою особою-1, немає правових підстав для визнання Ковер-Нот №022/08 ТР від 24.01.2008р. недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

14.01.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Представник позивача не погодився з оголошенням вступної та резолютивної частині рішення, тому в судовому засіданні оголошувалася перерва для підготовки рішення відповідно до ст.84 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя І.І.Борисенко