Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 17/17927.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІП-Контракт”
До Товариства з обмеженою відповідальністю „Електрична рушійна сила”
Про стягнення 296332,80 грн.
Суддя Удалова О. Г.
Представники учасників процесу:
від позивача Рябенко С. Д. (дов. б/н від 14.04.2009 р.)
від відповідача Полевічко Ю. І. (дов. № 0806-09 від 06.08.2009 р.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю „ВІП-Контракт” з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Електрична рушійна сила” про стягнення основного боргу в сумі 296332,80 грн. за виконані, але неоплачені роботи за договором підряду на виконання електромонтажних робіт № 28 від 24.09.2008 р.. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 29600 грн. витрат на послуги адвоката.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов’язку по оплаті виконаних позивачем робіт за умовами договору підряду на виконання електромонтажних робіт № 28 від 24.09.2008 р..
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданих суду письмових поясненнях. Зокрема, відповідач посилається на те, що спірні роботи позивачем не виконувались.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/179.
Ухвалою від 12.08.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) у справі № 17/179 призначено судову будівельно-технічну експертизу, на час її проведення зупинено провадження у справі.
До Господарського суду міста Києва надійшла справа № 17/179 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи.
За резолюцією заступника голови Господарського суду міста Києва справа № 17/179 передана для подальшого розгляду судді Удаловій О.Г.
У зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 17/179, суд ухвалою від 30.11.2009 р. поновив провадження у справі.
Розгляд справи відкладався, за клопотанням сторін ухвалою суду від 23.12.2009 р. продовжено строк вирішення спору, в засіданні суду оголошувалась перерва.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
24.09.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ВІП-Контракт” та товариством з обмеженою відповідальністю „Електрична рушійна сила” укладено договір підряду на виконання електромонтажних робіт № 28 (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору за дорученням відповідача позивач зобов’язується власними силами згідно проектної та іншої документації як зі своїх матеріалів, так і з матеріалів відповідача (відповідно до додатків до Договору) виконати електромонтажні роботи на об’єкті (житлово-офісно-торговельний комплекс з об’єктами інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями в Солом’янському районі міста Києва на розі вул. Індустріальної та проспекту Перемоги на земельній ділянці 1,56 га), а саме: електрообладнання офісів та електроосвітлення місць загального призначення (гвинтові сходи, коридори та електрощитові), система димовидалення автопаркінгу, лінії електроживлення теплопунктів, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити виконані позивачем роботи (п.п. 1.1, 1.5 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Договору згідно з Додатком № 1 „Протокол узгодження договірної ціни” є твердою та складає 769618,80 грн.
Договором встановлений наступний порядок розрахунків за виконані роботи:
- аванс складає 30% від вартості робіт (230885,64 грн.) і сплачується шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача (п.2.3 Договору );
- оплата частин платежів, що залишились, здійснюються з урахуванням авансового платежу на підставі актів виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання робіт (п.2.4).
Отже, підставою для розрахунків за виконані роботи є підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилається на те, що ним на виконання умов Договору було виконано роботи на суму 296332,80 грн. та направлено відповідачу відповідний акт, проте відповідачем вказаний акт не підписаний, а роботи не оплачені.
Відповідач наполягає на тому, що спірні роботи позивачем виконані не були.
Розділом 4 Договору визначений порядок здачі-приймання робіт:
- позивач щомісяця складає акти здачі-приймання виконаних робіт та передає їх для підписання відповідачу (п. 4.1 Договору);
- відповідач протягом десяти календарних днів підписує акти здачі-приймання виконаних робіт, а у разі виявлення неякісно виконаних робіт, відповідач складає мотивовану відмову від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, після чого сторони складають акт усунення недоліків, визначаючи строк та об’єм робіт позивача (п.п. 4.2, 4.3 Договору);
- якщо протягом місяця після здачі-приймання робіт, акт здачі-приймання не буде підписаний відповідачем або повернутий позивачу без мотивованої відмови, роботи вважаються прийнятими.
На підтвердження направлення відповідачу актів здачі-приймання робіт на спірну суму, позивачем до позовної заяви додано копію акту прийому-передачі документації № 19/02 від 19.01.2009 р. (т. 1 а. с. 27).
Відповідач проти отримання спірних актів у січні 2008 р. заперечив.
У подальшому, на вимогу суду позивачем були надані відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) на суму 152767,20 грн. та на суму 143565,60 грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) на суму 296332,80 грн.
Враховуючи те, що спірні акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) свідчать, що роботи за ними були виконані в лютому 2008 р., суд не може прийняти в якості належного доказу направлення спірних актів відповідачеві акт прийому-передачі документації № 19/02 від 19.01.2009 р., оскільки на дату складення вказаного акту (січень 2009 року) спірні роботи ще не були виконані.
Проте, в подальшому, а саме: в липні 2009 року, спірні акти та довідку позивач направив відповідачеві, що підтверджується самим відповідачем, який долучив до матеріалів справи копії листа позивача № 28/07 від 28.07.2009 р. (т. 1 а. с. 67), а також спірні акти та довідки.
Відповідач спірні акти підписати відмовився, направивши позивачу 10.08.2008 р. лист № 202 (т. 1 а. с. 73-74), в якому, як на причину не підписання актів та довідки вказав на те, що спірні роботи позивачем виконані не були. На підтвердження направлення вказаного листа до матеріалів справи долучено копію фіскального чеку № 8816 від 10.08.2009 р.. (а. с. 75).
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Враховуючи те, що відповідач посилається не невиконання позивачем спірних робіт взагалі, в той час як позивач вказує на те, що роботи ним були виконані, суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір щодо факту виконання позивачем спірних робіт і для вирішення справи по суті необхідно визначити, чи були взагалі виконані роботи, а також їх обсяг та вартість. За таких обставин, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
На вишення експерта було поставлені наступні питання:
- чи були товариством з обмеженою відповідальністю „Віп-контракт” проведені електромонтажні роботи за Договором підряду №28 від 24.09.2008р., які зазначені в актах ф. КБ-2в та довідках ф. КБ-3, що містяться в матеріалах справи?
- якщо так, то які обсяг та вартість виконаних товариством з обмеженою відповідальністю „Віп-контракт” електромонтажних робіт за Договором підряду №28 від 24.09.2008р. на об'єкті (житлово-офісно-торговельний комплекс з об'єктами інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями), розташованому у Солом'янському районі м. Києва на розі вулиць Індустріальної та проспекту Перемоги на земельній ділянці 1,56 га.?
За результатами вказаної експертизи складено висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7805 від 29.10.2009 р. (далі - Висновок), з якого слідує, що в ході дослідження та аналізу наданих документів сума виконаних підрядних робіт згідно наданих кошторисів за лютий 2009 р. та натурному обстеженню об’єкта складає 296332,80 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем спірних робіт в лютому 2009 р. на заявлену до стягнення суму, а саме: 296332,80 грн.
Відповідач спірні роботи не оплатив.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 296332,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за виконані за Договором роботи підлягають задоволенню в сумі 296332,80 грн.
При цьому, посилання відповідача на той факт, що вказані роботи були виконані не позивачем, а іншими юридичними особами судом до уваги не приймається з огляду на таке.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Суд бере до уваги те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що спірні роботи були виконані іншими юридичними особами (договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт тощо).
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 29600 грн., слід зазначити наступне.
Позивач вимагає стягнути з відповідача зазначені 29600 грн., вважаючи ці витрати судовими витратами на послуги адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, на які розповсюджуються правила ст. 49 ГПК України.
На підтвердження факту оплати вказаних витрат позивач долучив до матеріалів справи копії договору на надання адвокатських послуг від 08.04.2009 р., укладеного між позивачем та товариством за обмеженою відповідальністю „Фріда”, та платіжного доручення № 91 від 09.04.2009 р., за яким позивач перерахував ТОВ „Фріда” 29600 грн. з призначенням платежу: „оплата згідно рахунку-фактури № 1-04/09 від 08.04.2009 р.”.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Відповідно до ст. 44 ГПК України та роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою позивачем та відповідачем послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжним дорученням або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Тобто, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про адвокатуру” адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України “Про адвокатуру” адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивач надав договір про надання адвокатських послуг від 08.04.2009 р., укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Фріда” в особі адвокатів Українця С.В. та Рябенка С.Д., відповідно до умов якого позивач доручив, а виконавці в особі адвокатів Українця С.В. та Рябенка С.Д. зобов’язалися надавати адвокатські послуги.
Відповідно до пункту 6.1. Договору визначено, що винагорода виконавцю в особі адвокатів Українця С.В. та Рябенка С.Д. за надання адвокатських послуг за цим Договором є договірною та складає 29600,00грн.
Враховуючи те, що угодою, укладеною між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Фріда” в особі адвокатів Українця С.В. та Рябенка С.Д. визначено розмір оплати послуг адвоката в розмірі 29600,00 грн. (пункт 6.1. Договору), беручи до уваги розмір позовних вимог та враховуючи співрозмірність заявлених витрат на послуги адвоката та розмір заявлених позовних вимог, беручи до уваги надання послуг адвокатом Рябенко С.Д., які надавалися останнім шляхом особистої участі та представництва інтересів позивача в господарському суді і відповідно пов’язані з розглядом справи, суд дійшов висновку про задоволення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката частково в сумі 14800,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, в тому числі й за проведення експертизи, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Електрична рушійна сила” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12 код 32671094, рахунок 26008300426801 в АКБ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВІП-Контракт” (03061, м. Київ, вул. Газова, 30, код 34484138, рахунок 26006101088989 у КРД „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 322904) основний борг в сумі 296332 (двісті дев’яносто шість тисяч триста тридцять дві) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2963 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят три) грн. 33 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. та витрати на проведення експертизи в сумі 8004 (вісім тисяч чотири) грн., витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в сумі 14800 ( чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в іншій частині (14800,00грн.) відмовити.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „ВІП-Контракт” (03061, м. Київ, вул. Газова, 30, код 34484138, рахунок 26006101088989 у КРД „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 322904) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 99 коп., сплачене платіжним дорученням від 10.04.2009 року № 92, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Суддя О. Г. Удалова
Рішення підписано 29.01.2012 р.
Судове рішення № 8367692, Господарський суд м. Києва було прийнято 27.01.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 17/179. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: