Рішення № 8367691, 19.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/61719.01.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»

про                    стягнення 171629,88 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Супрун І.Г. –представник за довіреністю № 536 від 29.10.2009 року;

від відповідача:          Загородня Д.М. –представник за довіреністю від 05.05.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»про стягнення 171629,88 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 20-10/25 від 20.10.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 3925055,96 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 149866,82 грн., пеню у розмірі 17026,59 грн., збитки від інфляції у розмірі 2402,44 грн. та 3 % річних у розмірі 2334,03 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, позивач в позовній заяві просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що облікуються на банківському рахунку відповідача.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки у позовній заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на грошових коштах, що облікуються на банківському рахунку відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2009 року пояснив, що станом на день проведення судового засідання частково погасив суму основної заборгованості перед позивачем, перерахувавши на його поточний рахунок 130000,00 грн., та подав докази на підтвердження зазначеного.

          Також, у судовому засіданні 14.12.2009 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

          Крім того, у судовому засіданні 14.12.2009 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

          З огляду на існування намірів сторін врегулювати спір у добровільному порядку, зважаючи на те, що необхідність витребування від позивача додаткових матеріалів та неподання відповідачем витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.01.2010 року.

          У судовому засіданні 19.01.2010 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

          Посилаючись на повне погашення відповідачем суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з останнього виключно пеню у розмірі 17026,59 грн., збитки від інфляції у розмірі 2402,44 грн. та 3 % річних у розмірі 2334,03 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2010 року подав докази повного погашення суми основної заборгованості перед позивачем та надав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 149866,82 грн., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          20.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 20-10/25 (надалі –договір № 20-10/25).

          Згідно з пунктом 1.1 договору № 20-10/25 в порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов’язався на свій ризик, власними або залученими силами і засобами, відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої відповідачем, та чинних в Україні будівельних норм і правил, виконати на об’єкті: «Комплекс по наданню послуг населенню»(І черга), будівництво якого відбувається на перетині Столичного шосе та проспекту Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, роботи з улаштування дворівневих підшивних стель з гіпсокартонних листів, обшивання стін та колон гіпсокартонними листами, улаштування двосторонніх гіпсокартонних перегородок, улаштування підлог та інші роботи, а відповідач зобов’язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

          Пунктом 2.1 договору № 20-10/25 сторони погодили, що ціна договору складає 2160000,00 грн. При цьому, сторони обумовили, що передбачена договором загальна вартість робіт коригується відповідно до фактично виконаних робіт, об’єм яких визначається на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в з подальшою фіксацією такої ціни відповідною додатковою угодою до договору (пункт 2.2 договору № 20-10/25).

          Додатковою угодою № 1 від 19.03.2009 року сторони зафіксували загальну вартість робіт за договором № 20-10/25 у розмірі 3499477,20 грн.

          10.04.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2.

          Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди № 2 в порядку та на умовах, визначених даною додатковою угодою, позивач зобов’язався на власний ризик, зі своїх матеріалів, своїми силами та засобами, відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої відповідачем, виконати на об’єкті: «Комплекс по наданню послуг населенню»(І черга), будівництво якого відбувається на перетині Столичного шосе та проспекту Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, додаткові роботи з улаштування цементно-піщаної підлоги загальною площею 1778,00 кв. м., а відповідач зобов’язався прийняти належним чином виконані додаткові роботи та оплатити їх.

          Пунктом 1.3 додаткової угоди № 2 сторони передбачили, що загальна вартість додаткових робіт складає 177800,00 грн.

          Згідно з підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печаткою актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за жовтень 2008 року від 31.10.2008 року на суму 214634,40 грн., за листопад 2008 року від 12.12.2008 року на суму 752575,20 грн., за листопад 2008 року від 12.12.2008 року на суму 17865,60 грн., за грудень 2008 року від 31.12.2008 року на суму 573716,40 грн., за грудень 2008 року від 31.12.2008 року на суму 132943,20 грн., за січень 2009 року від 29.01.2009 року на суму 346543,20 грн., за січень 2009 року від 29.01.2010 року на суму 397735,20 грн., за лютий 2009 року від 27.02.2009 року на суму 111385,20 грн., за лютий 2009 на суму 16251,60 грн., за лютий 2009 року на суму 16123,20 грн., за лютий 2009 року від 27.02.2009 року на суму 132442,80 грн., за лютий 2009 року на суму 420157,20 грн., за лютий 2009 року від 20.02.2009 року на суму 168349,20 грн., за лютий 2009 року від 24.02.2009 року на суму 54414,00 грн., за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 137035,20 грн., за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 88150,80 грн., за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 71514,00 грн., за березень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 39113,42 грн., за березень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 15960,34 грн., за березень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 2028,00 грн., за березень 2009 року від 29.04.2009 року на суму 21056,40 грн., за березень 2009 року від 24.04.2009 року на суму 5396,40 грн., за квітень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 6517,20 грн., за квітень 2009 року від 24.04.2009 року на суму 20721,60 грн., за квітень 2009 року від 24.04.2009 року на суму 41623,20 грн., за квітень 2009 року від 30.04.2009 року на суму 120803,00 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 на виконання умов договору № 20-10/25 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 3804252,96 грн., на виконання умов додаткової угоди № 2 –додаткові роботи на загальну суму 120803,00 грн.

          Стаття 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

          Як зазначалося вище, пунктом 2.1 договору № 20-10/25 сторони передбачили, що фіксація відкоригованої ціни договору здійснюється відповідною додатковою угодою до договору.

          Інших додаткових угод до договору № 20-10/25, що передбачили б збільшення обсягів основних робіт, окрім вказаної вище додаткової угоди № 1, позивач суду не надав.

          Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що такі угоди сторони не погоджували та у передбаченому законом порядку не укладали.

          Отже, на виконання умов договору № 20-10/25 були виконані роботи, прийняті згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, за листопад 2008 року, за грудень 2008 року, за січень 2009 року, за лютий 2009 року, за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 137035,20 грн., та частково, на суму 7305,60 грн., роботи прийняті згідно з актом за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 88150,80 грн.

          Роботи на загальну суму 304775,76 грн., прийняті згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 71514,00 грн., за березень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 39113,42 грн., за березень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 15960,34 грн., за березень 2009 року від 10.04.2009 року на суму 2028,00 грн., за березень 2009 року від 29.04.2009 року на суму 21056,40 грн., за березень 2009 року від 24.04.2009 року на суму 5396,40 грн., за квітень 2009 року та частково, на суму 80845,20, з актом за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 88150,80 грн., були виконані поза межами договору № 20-10/25.

          Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів підряду даного виду. Тому, суд вважає, що з моменту підтвердження позивачем прийняття до виконання замовлення на виконання додаткових обсягів основних робіт вартістю 304775,76 грн. між сторонами виникали відносини за договором будівельного підряду, укладеним у спрощений спосіб.

          Пунктом 3.1 договору № 20-10/25 передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються без готівко за формою платіжного доручення шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у договорі.

          Відповідно до пункту 3.2 договору № 20-10/25 відповідач зобов’язався протягом трьох банківських днів після укладення договору перерахувати позивачу авансовий платіж у розмірі 10 % від ціни договору, зазначеної у пункті 2.1 договору.

          Пунктом 3.4 договору № 20-10/25 сторони визначили, що остаточні розрахунки за фактично виконані роботи відповідач здійснює на підставі всіх підписаних сторонами актів типової форми КБ-2в та довідок типової форми КБ-3 протягом десяти календарних днів з дня їх підписання та складання відповідної додаткової угоди про встановлення остаточної ціни договору.

          Довідки типової форми КБ-3 про вартість робіт, прийнятих згідно з актами за березень 2009 року від 30.03.2009 року на суму 137035,20 грн. та на суму 88150,80 грн. датовані тим же числом, що й акти.

          З огляду на вказане, в якості оплати основних робіт, передбачених договором № 20-10/25, у термін до 23.10.2008 року відповідач зобов’язаний був перерахувати на поточний рахунок позивача 216000,00 грн. та у термін до 09.04.2009 року –3283477,20 грн.

          Згідно з пунктом 1.4 додаткової угоди № 2 відповідач зобов’язався не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання додаткової угоди перерахувати на поточний рахунок позивача аванс у розмірі 70 % від вартості додаткових робіт, що складає 124460,00 грн.; остаточний розрахунок у розмірі 30 % від вартості додаткових робіт, що складає 53340,00 грн., відповідач зобов’язався здійснити протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних додаткових робіт.

          Як зазначалося вище, на виконання умов додаткової угоди № 2 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 120803,00 грн.

          Тому, розрахуватися за додаткові роботи, передбачені додатковою угодою № 2, відповідач зобов’язаний був у строк, визначений для виконання зобов’язання щодо здійснення передоплати за даною угодою.

          Відповідно до частини 1 статті 73 КЗпП України 1, 2 та 9 травня є святковими днями, в які робота не провадиться.

          Таким чином, строк виконання обов’язку відповідача оплатити додаткові роботи, передбачені додатковою угодою № 2, сплив 18.05.2009 року.

          За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Частина 4 статті 879 ЦК України визначає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Судом встановлено, що строк (термін) виконання відповідачем зобов’язання оплатити додаткові обсяги основних робіт вартістю 304775,76 грн. сторони не визначили.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу розрахуватися за вказані роботи відповідач надіслав на адресу відповідача 25.08.2009 року, що підтверджується наданими суду фіскальним чеком № 5328 від 25.08.2009 року та описом вкладення у поштове відправлення від 25.08.2009 року.

          Враховуючи зазначене, оплатити додаткові обсяги основних робіт відповідач зобов’язаний був у термін до 01.09.2009 року.

          Згідно з наявним в матеріалах справи реєстром платежів та зарахувань по особовому рахунку позивача за період 01.01.2007 року по 15.09.2009 року, станом на день звернення до суду відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково, сплативши 3775189,14 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Згідно з поданими відповідачем платіжними дорученнями, станом на день розгляду справи відповідач повністю оплатив виконані роботи, сплативши позивачу, крім попередньо перерахованих 3775189,14 грн., ще 149866,82 грн.

          Таким чином, станом на день розгляду справи предмет спору щодо стягнення суми основної заборгованості відсутній.

          Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

          Тому, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 149866,82 грн.

          Також, посилаючись на пункт 7.2 договору № 20-10/25, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17026,59 грн.

          Згідно з пунктом 7.2 договору № 20-10/25 у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, окрім сплати авансових платежів, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          За змістом частини 1 статті 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому згідно з частиною 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

          Таким чином, пеня відповідно до статтей 547, 548 ЦК України може бути застосована лише, якщо це встановлено договором, укладеним в письмовій формі, або законом.

          Судом встановлено, що додаткові обсяги основних робіт вартістю 304775,76 грн. були виконані поза межами договору № 20-10/25, на підставі договору, укладеного між сторонами в усній формі.

          Отже, до відносин сторін щодо виконання додаткових обсягів основних робіт положення договору № 20-10/25 не застосовуються.

          Письмового договору щодо застосування до відповідача пені за порушення обов’язку оплатити додаткові обсяги основних робіт та відповідно її розміру позивач суду не надав.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 17026,59 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 2402,44 грн. та 3 % річних у розмірі 2334,03 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Як зазначалося вище, розрахуватися за додаткові обсяги основних робіт відповідач зобов’язаний був у термін до 01.09.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 02.09.2009 року.

          З позовної заяви судом вбачається, що збитки від інфляції позивач просить стягнути за період з 11.05.2009 року до 10.09.2009 року.

          Беручи до уваги відсутність підстав для нарахування індексів інфляції за вказаний період, оскільки прострочення має місце з 02.09.2009 року, позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 2402,44 грн. суд вважає необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні.

          З позовної заяви судом вбачається, що 3 % річних позивач просить стягнути за період з 11.05.2009 року до 16.10.2009 року.

          Як зазначалося вище, прострочення має місце з 02.09.2009 року, тому розмір 3 % річних складає:

          184803,04 грн. * 3 % * 8 (з 02.09.2009 року до 09.09.2009 року) / 365 = 121,51 грн.

          174803,04 грн. * 3 % * 8 (з 10.09.2009 року до 17.09.2009 року) / 365 = 114,94 грн.

          159866,82 грн. * 3 % * 7 (з 18.09.2009 року до 24.09.2009 року) / 365 = 91,98 грн.

          149866,82 грн. * 3 % * 22 (з 25.09.2009 року до 16.10.2009 року) / 365 = 270,99 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати додаткових обсягів основних робіт складає 599,42 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 599,42 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідач погасив суму основної заборгованості після звернення позивача до суду.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 149866,82 грн.

2.          Іншу частину позовних вимог задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; ідентифікаційний код 20046820) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд»(04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58; ідентифікаційний код 34294252) 3 % річних у розмірі 599 (п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 42 коп., 1504 (одну тисячу п’ятсот чотири) грн. 66 коп. державного мита та 206 (двісті шість) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –28.01.2010 року.