Рішення № 8367688, 25.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/62025.01.10 За позовом          Приватного підприємства-фірми «АвтоТрансКом»

до           Приватного підприємства «Свен Ленд»

про                    стягнення 4903,80 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Миронець Р.М. –представник за довіреністю від 02.10.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне підприємство-фірма «АвтоТрансКом»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Свен Ленд»про стягнення 4903,80 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № Е063/12/2008 від 15.12.2008 року позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажів на загальну суму 4700,00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов’язання з оплати послуг не виконав.

          Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 4700,00 грн. –основної заборгованості, 177,82 грн. –пені та 3 % річних у розмірі 25,98 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.11.2009 року, надав усні пояснення по суті спору, однак відзив на позовну заяву не подав.

          Крім того, у судовому засіданні 14.12.2009 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Враховуючи те, що неподання відповідачем витребуваних матеріалів та необхідність витребування від позивача нових доказів перешкоджали вирішенню спору в даному засіданні, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 25.01.2010 року.

          У судовому засіданні 25.01.2010 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 14.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 25.01.2010 року не з’явився, повторно витребуваний ухвалою суду від 14.12.2009 року відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0890581.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          15.12.2008 року між Приватним підприємством «Свен Ленд»(надалі –відповідач) та Приватним підприємством-фірмою «АвтоТрансКом»(надалі –позивач) укладено договір № Е063/12/2008 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (надалі –договір).

          Відповідно до умов договору позивач зобов’язався доставляти довірені йому відповідачем вантажі до пункту призначення та видавати їх особі, яка має право на одержання вантажів, а відповідач зобов’язався сплачувати за перевезення вантажів встановлену плату.

          Згідно з пунктом 3.1 договору відповідач зобов’язався не пізніше ніж за 24 години до початку завантаження надати позивачу заявку на відвантаження, а позивач відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору зобов’язався підтвердити прийняття заявки до виконання або письмово відмовитися від її виконання протягом 5-ти годин з моменту направлення заявки відповідачем, але не пізніше ніж за 6 годин до моменту початку завантаження автотранспортного засобу.

          З наявних в матеріалах справи заявок № 774 від 01.07.2009 року та № 798 від 11.08.2009 року судом вбачається, що згідно з пунктом 3.1 договору відповідач доручив, а позивач відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезень маршрутами с. Острів Тернопільської обл. –м. Київ та с. Острів Тернопільської обл. –м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя.

          Зобов’язання зі здійснення перевезень вантажів згідно з заявками № 774 від 01.07.2009 року та № 798 від 11.08.2009 року позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду товарно-транспортними накладними № 774с від 01.08.2009 року та № 798с від 12.08.2009 року, картками водія й актами виконаних робіт від 04.08.2009 року та від 13.08.2009 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Пунктом 4.1 договору передбачено, що порядок та строки оплати за перевезення вантажів й надання послуг погоджується сторонами перед кожною поїздкою й носяться до заявки на виділення автомобілів.

          Заявкою № 774 від 01.07.2009 року сторони визначили, що вартість фрахту складає 1700,00 грн.; розрахунки за надані послуги провадяться в безготівковій формі на підставі оригіналу товарно-транспортної накладної протягом 5-ти днів з моменту її отримання відповідачем. Заявкою № 798 від 11.08.2009 року сторони передбачили, що вартість фрахту складає 3000,00 грн.; розрахунки за надані послуги провадяться в безготівковій формі на підставі оригіналу товарно-транспортної накладної протягом 7-ми банківських днів з моменту її отримання відповідачем.

          З наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень № 6641224 та № 01069787 судом вбачається, що товарно-транспортна накладна № 774с від 01.08.2009 року була отримана відповідачем 12.08.2009 року, товарно-транспортна накладна № 798с від 12.08.2009 року –19.08.2009 року.

          Відповідно до частини 1 статті 73 КЗпП України 24 серпня є святковим днем, в який робота не провадиться.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що послуги, надані згідно з заявкою № 774 від 01.07.2009 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 17.08.2009 року, послуги, надані згідно з заявкою № 798 від 11.08.2009 року, –у термін до 31.08.2009 року.

          Судом встановлено, що зобов’язання розрахуватися за надані послуги відповідач не виконав.

          Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 4700,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

          Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів виконання зобов’язання за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4700,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 177,82 грн. та 3 % річних у розмірі 25,98 грн.

          З позовної заяви судом вбачається, що за прострочення оплати послуг, наданих згідно з заявкою № 774 від 01.07.2009 року, пеню та 3 % річних позивач просить стягнути за період з 07.08.2009 року до 19.10.2009 року, за прострочення оплати послуг, наданих згідно з заявкою № 798 від 11.08.2009 року, –за період з 16.08.2009 року до 19.10.2009 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу відповідач відшкодовує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

          Як зазначалося вище, послуги, надані згідно з заявкою № 774 від 01.07.2009 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 17.08.2009 року, послуги, надані згідно з заявкою № 798 від 11.08.2009 року, –у термін до 31.08.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.08.2009 року та 01.09.2009 року відповідно.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          1700,00 грн. * 20,5 % * 63 (з 18.08.2009 року до 19.10.2009 року) / 365 = 60,15 грн.

          3000,00 грн. * 20,5 % * 49 (з 01.09.2009 року до 19.10.2009 року) / 365 = 82,56 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати наданих послуг складає 142,71 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 142,71 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розмір 3 % річних складає:

          1700,00 грн. * 3 % * 63 (з 18.08.2009 року до 19.10.2009 року) / 365 = 8,80 грн.

          3000,00 грн. * 3 % * 49 (з 01.09.2009 року до 19.10.2009 року) / 365 = 12,08 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг складає 20,88 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 20,88 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Свен Ленд»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 24, кв. 164; ідентифікаційний код 35141426) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства-фірми «АвтоТрансКом»(33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Вербова, 43, кв. 4; ідентифікаційний код 32881174) основну заборгованість у розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 71 коп., 3 % річних у розмірі 20 (двадцять) грн. 88 коп., 101 (сто одну) грн. 16 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А.