Рішення № 8367676, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/56514.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дісент Груп»

простягнення 196187,90 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники сторін: від позивачаЛевченко С.В., юр-т, дов. б/н від 18.05.2009; від відповідача не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісент Груп (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 196187,90 грн., яка складається з: 157976 грн. – сума основного боргу, 18823,10 грн. сума пені, 16233,22 грн. сума інфляційних втрат, 3155, 58 грн. сума процентів, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що виконав умови Договору та поставив відповідачу товар, проте відповідач, в порушення договірних умов, не здійснив оплату за поставлену продукцію.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Ухвали суду надсилались відповідачу за адресами: 03186, м. Київ, Солом’янський район, бульвар Чоколівський, 11 та 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 1, офіс 410 (юридична).

Юридична адреса відповідача підтверджується наданим Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.09.52009.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2008 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов’язується передавати (поставляти) у зумовлені строки другій стороні –Покупцеві товар, а Покупець зобов’язується приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях (або інших аналогічних документах), підписаних Постачальником та Покупцем.

Відповідно до п.4.2 Договору розрахунок за переданий Постачальником товар, Покупець здійснює протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту фактичної поставки товару, що підтверджується підписанням витратної накладної.

На виконання умов Договору позивачем було відвантажено та передано відповідачу товар на загальну суму 202976 грн., що підтверджується накладними:

- видаткова накладна №Стр-0279 від 10.12.2008,

- видаткова накладна №Стр-0244 від 07.11.2008,

- видаткова накладна №Стр-0242 від 06.11.2008,

- видаткова накладна №Стр-0241 від 04.11.2008,

- видаткова накладна №Стр-0233 від 28.10.2008,

- видаткова накладна №Стр-0238 від 31.10.2008.

Проте, відповідач вказаний товар оплатив частково в сумі 45000 грн.

Відтак, за відповідачем рахується боргу перед позивачем за поставлений товар в сумі 157 9765 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі –ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач умови Договору та вимоги Закону не виконав, товар на загальну суму 157 976 грн. не оплатив.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача, 157 976 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі

Позивач, посилаючись на 5.2 Договору, ст.231, 232 ГК України, 549 ЦК України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»просив стягнути з відповідача пеню в сумі 18823,10 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо стягнення пені, позивач посилався на п.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Разом з тим, статтею 1 цього Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з Договору, зокрема п.5.1, сторона, яка порушила зобов’язання, вчинена цим Договором та/або чинним законодавством України, зобов’язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.

Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами, встановленими господарським кодексом України.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Передбачені сторонами у п.5.1 Договору збитки, за своє правовою природою не є пенею, у розумінні ст. 546-549 ЦК України.

У матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами у справі було укладено якийсь письмовий правочин щодо стягнення пені за несвоєчасне оплату поставленого товару.

Згідно п.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на той факт, що сторони укладаючи Договір не передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18823,10 грн. є необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем інфляційних втрат в сумі 16233,22 грн. та 3% річних в сумі 3155,58 грн. за несвоєчасну оплату постановленого товару визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених Позивачем обставин не спростував.

Витрати позивача, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісент Груп»(03151, м. Київ, Соломянський район, вул. Народного Ополчення, будинок 1, офіс 410, ідентифікаційний код 34353862, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»(65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 24, 65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18А, 5 поверх, ідентифікаційний код 25037122, ІПН 250371215521, п/р 26009011547701 у АКІБ «УкрСиббанк»м. Харкова, МФО 351005) 157976 (сто п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. – основного боргу, 16233 (шістнадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 22 коп. –інфляційних втрат, 3155 (три тисячі сто п’ятдесят п’ять) грн. 58 коп. –3% річних, а також 1773 (одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 65 коп. –витрат по сплаті державного мита та 106 (сто шість) грн. 68 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                              Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 25.01.2010