Рішення № 8367388, 12.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/28212.01.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 До 1) Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд)

2) Міністерство оборони України

За участюВійськового прокурора МВС України в м. Севастополі

Про визнання договору дійсним, визнання права власності

За позовомВійськового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах

держави в особі Міністерство оборони України

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Провизнання недійсним договору

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 не зявився

Від Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) не зявився

Від Міністерство оборони України не зявився

Від Військової прокуратури МВС України в м. Севастополі не зявився

Від Військової прокуратури Київського гарнізону Лєсько Г.Є. представник за довіреністю № 20 від 11.01.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Севастополя із позовною заявою до Державного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради та Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд):

- про визнання дійсним Договору № 14/03-06/2 КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в інвестиційному Договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1 КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №5 (АДРЕСА_2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі;

- про визнання права власності на нерухоме майно: вбудоване нежитлове приміщення з двома ганками і навісом у двоповерховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2;

- про зобовязання КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради зареєструвати право власності на вказане майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідності до п. 6.6 Договору від 20.03.06. № 14/03-06/1 КЛф45 про спільну діяльність позивач має право здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі Міністерство оборони України.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 13.03.08. позов задоволено частково, а саме: визнано дійсним Договір № 14/03-06/2 КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в інвестиційному Договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1 КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 5 (АДРЕСА_2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі, укладеного між Філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; визнано за субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: вбудоване нежитлове приміщення з двома ганками і навісом у двоповерховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2; в задоволенні іншої частини позову субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою суду від 03.04.08. внесені зміни до мотивувальної та резолютивної частини рішення від 13.03.08., а саме: пункти 2, 3 резолютивної частини викладені в наступній редакції: «2. Визнати дійсним Договір № 14/03-06/2 КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1 КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення площею 75,7 кв. м, розташованих на території військового містечка №5 (АДРЕСА_2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі, укладеного між Філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. 3. Визнати за субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: вбудоване нежитлове приміщення з двома ганками і навісом у двоповерховому житловому будинку площею 75,7 кв.м., розташованому за адресою: АДРЕСА_2».

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.08. рішення Господарського суду міста Севастополя від 13.03.08. у справі № 5020-5/099 скасовано, а справу повернуто на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 25.11.08. справа прийнята до провадження суддею Головко В.О., справі привласнений № 5020-5/099-3/221, судове засідання призначено на 17.12.08.

Ухвалою суду від 20.01.09. виключено із числа відповідачів Державою комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації обєктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради, замінено первісного відповідача - Філію Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) належним - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство оборони України; розгляд справи розпочато заново.

Ухвалою від 17.02.09. справи № 5020-5/099-3/221 та № 5020-9/016 обєднані в одну справу з привласненням № 5020-5/099-3/221, розгляд справи почато заново.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерство оборони України звернувся до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерство оборони України в інвестиційному Договорі № 14/03-06/1КЛф45 від 20.03.06., укладений між Державою України в особі органу управляти майном Міністерство оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони України «Укроборонбуд» Мельник Вячеслав Леонідович та СПД ОСОБА_1

Позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону мотивовано тим, що Договір № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерство оборони України в інвестиційному Договорі № 14/03-06/1КЛф45 від 20.03.06. суперечить чинному законодавству, а саме: зазначений Договір № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. підписаний особою, яка не уповноважена на це органом управління державним майном Міністерство оборони України; оспорюваний Договір є удаваним правочином.

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону зазначає, що Договір № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. наносить шкоду державним інтересам, яка полягає в незаконному вилученні з управління та користування Міністерство оборони України нерухомого майна військового містечка № 5.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.06.09., матеріали справи № 5020-5/099-3/221 направлено за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.09. суддею Ващенко Т.М. було прийнято до свого провадження справу Господарського суду місту Севастополя № 5020-5/099-3/221 та присвоєно їй № 30/282; розгляд справи призначено на 07.07.09. о 15-40.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.09. розгляд справи № 30/282 відкладено на 03.09.09. о 15-45.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.09. по справі № 30/282 на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/282.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.09 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/282 було відкладено на 01.10.09. о 10-20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.09. відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 30/282; розгляд справи відкладено на 20.10.09. о 12-00.

Ухвалою Верховного Суду України від 12.11.09. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.10.09. у справі № 5020-5/099.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.09. розгляд справи № 30/282 призначено на 12.01.10. о 15-00.

В судове засідання 12.01.10. представники сторін не зявились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представником позивача до канцелярії суду надіслано телеграму з клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з відсутністю білетів.

Розглянувши в судовому засіданні 12.01.10. клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні, в звязку з його необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки до клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які позивач посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.01.10. за згодою представника Військової прокуратури Київського гарнізону оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.03.06. між Державою України через орган, уповноважений управляти майном, Міністерство оборони України (Сторона-1), від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) Мельник Вячеслав Леонідович, та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-2) укладено Інвестиційний договір № 14/03-06/1КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 5 (АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі Договір-1).

Згідно п. 2.5. Договору-1, предметом даного Договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою : військове містечко № 5 (АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45).

Пайовим внеском у спільну діяльність з боку Міністерство оборони України є нерухоме майно, а сам є, вбудовані нежилі приміщення з двома ганками та навісом у двоповерховій жилій будівлі площею 75,7 кв. м.

Пайовим внеском Сторони-2 за даним Договором-1 є його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) 100 % площі обєкту та кожної його складової частини, та всі інші витрати, безпосередньо повязані з виконанням предмету цього Договору та всіх інших заходів, що його забезпечують.

Відповідно до п. 10.1. Договору-1 передбачено, що за взаємною згодою сторін Фізична особа підприємець ОСОБА_1 має право здійснити викуп дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерство оборони України, що полягає в укладенні цивільно-правових угод за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерство оборони України за даним Договором.

28.03.06. між сторонами було укладено Договір № 14/03-06/2КЛф45 про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в Інвестиційному договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 5 (АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі Договір-2), відповідно до умов якого Фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в Інвестиційному договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1КЛф45 за ціною та в строки, що визначені даним Договором-2.

Відповідно до п. 2 Договору-2 встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерство оборони України у Договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1КЛф45 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № 5, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45 та становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1, а саме: вбудовані нежилі приміщення з двома ганками та навісом у двоповерховій жилій будівлі, загальною площею 75,7 кв. м. Вартість нерухомого майна згідно з актом експертної оцінки. Що є невідємною частиною даного Договору-2, становить 34765,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, для цілей Договору-2 грошова оцінка пайового внеску Сторони-1 в цьому Договорі, запропонована Стороною-2 становить: оцінка вартості нерухомого майна складає 45000,00 грн.

З Договору-2 вбачається, що викуп Стороною-2 пайової участі (паю) Сторони-1 в Договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1КЛф45 здійснюється за 45000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На підставі акту від 28.03.06. прийому-передачі матеріального активу пайової участі (паю) за Договором від 28.03.06. № 14/03-06/2КЛф45 Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерство оборони України, від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) Мельник Вячеслав Леонідович передала, а Фізична особа підприємець ОСОБА_1 прийняв нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: військове АДРЕСА_2, що є пайовим внеском Сторони-1 за Інвестиційним договором від 20.03.06. № 14/03-06/1 КЛф45, а саме: вбудовані нежилі приміщення з двома ганками та навісом у двоповерховій жилій будівлі площею 75,7 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснив оплату паю Міністерство оборони України щодо умов Договору від 28.03.06. № 14/03-06/2КЛф45 на підставі платіжних доручень № 25 від 30.01.08. та № 22 від 28.01.08. на суму 45000,00 грн.

28.03.06. між сторонами було укладено акт про припинення дії Інвестиційного договору від 20.03.06. № 14/03-06/1 КЛф45, відповідно до якого сторони не мають один до одного претензій майнового характеру.

Розпорядженням від 13.12.04. № 894-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міноборони щодо надання Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, яке належить до сфери управління Міністерство оборони України, повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил.

На підставі рішення Міністра оборони України від 23.11.05. № 13965/3 було затверджено перелік військових містечок, що передаються замовнику будівництва у Збройних Силах України Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для укладання договорів по їх забудові та реконструкції.

18.04.05. наказом № 63 начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління було створено філію Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»та затверджено Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд». Згідно Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»(п. 2.1.) метою створення філії є зберігання та реалізація військового (списаного, конверсійного та іншого) майна Збройних Сил України та інших військових и силових формувань України.

Наказом № 64 начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 18.04.05. директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»було призначено Мельник Вячеслав Леонідович.

08.12.05. начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління видано наказ № 211, згідно якого директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»наказано доручити постійній робочій групі організувати збір необхідних документів та інформації стосовно військових містечок з метою ефективної оцінки; для забезпечення конкурентного відбору потенційних інвесторів, розмістити інформацію, про укладання інвестиційних договорів щодо забудови та реконструкції військових містечок.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зустрічні вимоги підлягають задоволенню та відповідно не підлягають задоволенню первісні вимоги з наступних підстав.

Згідно з ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частина 2 п. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України визначає, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Отже, учасники за спірним договором обєднують свої вклади, після чого ці вклади набувають статусу спільного майна та використовуються в інтересах усіх учасників договору.

Філією Центрального спеціалізованого будівельного управління «Укроборонбуд»не могли бути надані як внесок у спільну власність право користування земельною ділянкою і нерухомим майном, оскільки вона не є власником і землекористувачем земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній розташовано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони»та ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»згідно якої військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Передача земель оборони в якості пайового внеску у забудові чинним законодавством не передбачена.

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування виключно у державній власності, а у певних випадках і в комунальній власності (ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України). У приватну власність землі оборони передаватись в жодному разі не можуть (ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, що розташована на території військового містечка № 5, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.

Крім того, згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Згідно п. 10.2. Договору-1, передача Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 майна, що становить пайовий внесок Міністерство оборони України за цим договором, повинна здійснюватись за актом прийому-передачі, а після переходу права власності на це майно сторони зобовязались скласти двосторонній акт про припинення дії даного договору. При цьому, відповідно до цього ж пункту Договору-1, сторони домовились про те, що акт припинення дії договору виконує функцію заяви Міністерство оборони України про його відмову від права користування земельною ділянкою загальною площею 3,8 га, що суперечить встановленому земельним законодавством порядку відмови від права користування земельною ділянкою.

Доказів того, що Міністерство оборони України зверталось на адресу Севастопольської міської ради з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою на території військового містечка № 5 не подано, а тому зазначений орган не приймав рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою.

Правовий режим майна у Збройних Силах України та його особливості визначені положеннями Закону України «Про Збройні Сили України»(ч. 2 ст. 14) та Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»(ст. 1), згідно яких майно у Збройних Силах України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаці ям Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення йо го за військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу військо вого майна.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно ст. 2 За кону «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»є Кабінет Мініст рів України та Міністерство оборони України.

При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішен ня питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну вла сність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх фор мування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розфо рмування.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відчуження військового майна здійснюється Міністерство оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00. № 1919 (далі - Положення), цим Положенням встановлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.

Під терміном «відчуження військового майна»пункт 2 Положення визначає вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг (далі - виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.

Терміном «реалізація військового майна»п. 2 Положення визначає господарську операцію, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Уповноважені підприємства (організації) - суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 3 Положення повноваження субєктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Пунктом 5 Положення передбачено, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна (крім майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення), списаного військового майна та військового майна, яке підлягає утилізації, надає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб'єктів тих, що реалізуватимуть військове майно.

Отже, розпорядженням від 13.12.04. № 894-р Кабінет Міністрів України надав Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, яке належить до сфери управління Міністерство оборони України, повноваження на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил.

Доказів на підтвердження того, що майно військового містечка № 5 списано, у встановленому Порядку про облік, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 04.08.00., суду не надано.

Пунктом 6 Положення встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Матеріали справи свідчать, що Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України рішення саме про відчуження майна військового містечка № 5 не приймали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір-2 укладено з порушенням законодавства, що передбачає особливий порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, Договір-1 та Договір-2 були укладені з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 підписані між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерство оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони «Укроборонбуд»Мельник Вячеслав Леонідович.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довіреністю № 610 від 09.03.06. Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Гриценка Анатолія Степановича уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України (Укроборонбуд) Мельник Вячеслав Леонідович укладати від імені Міністерство оборони України на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерство оборони України за кошти субєктів господарювання право чини (договори, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво купівлі-продажу житла (квартир).

Таким чином, з наведеного вбачається, що зазначена посадова особа Мельник Вячеслав Леонідович мав право укладати відповідні право чини (договори, контракти), які вказані у довіреності № 610 від 09.03.06., виключно на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерство оборони України.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні відповідні рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерство оборони України на укладення відповідного договору.

Таким чином, з наведеного вбачається, що спірний Договір № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. та Інвестиційний договір № 14/03-06/1КЛф45 від 20.03.06. були укладені особою (Мельник Вячеслав ЛеонідовичЛ.) з перевищенням наданих їй повноважень.

Крім того, довіреність від 14.02.06. № 162з була видана начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерство оборони України Ісаєнком Д.В., який діяв на підставі довіреності, засвідченої приватним нотаріусом17.08.04. та зареєстрованої в реєстрі за № 2369, директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Мельник Вячеслав Леонідович

Слід зазначити, що дорученнями Міністра оборони України Кузьмука О.І. від 28.09.04. № 6670/з, 02.10.04. № 6828/з, 02.09.04. № 6023/з всі безпосередньо видані довіреності Міністерство оборони України були скасовані в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Стаття 248 Цивільного кодексу України визначає, що представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно ч. 3 ст. 248 Цивільного кодексу України з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

Відповідно до ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення, про що вона повинна негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Оскільки дія основної довіреності від 17.08.04. за реєстровим № 2369 була припинена, передоручення, видане на підставі цієї довіреності від 14.02.06. за реєстровим № 162з також втратило чинність, суд приходить до висновку, що Договори 1 і 2 укладені з боку Державою без належних повноважень на їх укладення.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір-2 про викуп паю Міністерство оборони України, який є договором купівлі-продажу нерухомого майна військового містечка № 5 всупереч згаданої норми нотаріально посвідчений не був та не відбулась його державна реєстрація.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в тому числі наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідної цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки рішення про відчуження військового майна, яке є предметом Договору-2 Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України не приймали, і вчинення дій по відчуженню військового майна у іншому ніж передбачено законодавством порядку не можу породжувати правових наслідків, а тому право Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на військове майно є безпідставним.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерство оборони України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Судові витрати за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону, від сплати яких прокуратура звільнена, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерство оборони України задовольнити повністю.

3. Визнати Договір № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в Інвестиційному договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 5 (АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерство оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони України «Укроборонбуд»Мельник Вячеслав Леонідович та Приватним підприємцем ОСОБА_1 недійсним з моменту укладення.

4. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони «Укроборонбуд»(04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 33482302) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45 та становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1, а саме: вбудовані нежилі приміщення з двома ганками та навісом у двоповерховій жилій будівлі, загальною площею 75,7 кв. м.

5. Стягнути з філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерство оборони «Укроборонбуд»(04053, м. Київ, вул. Артема, 59, код ЄДРПОУ 33482302) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 45 000 (сорок пять тисяч) грн., сплачених за викуп пайової участі (паю) Міністерство оборони України згідно Договору № 14/03-06/2КЛф45 від 28.03.06. про компенсацію (викуп) пайової участі (паю) Міністерство оборони України в Інвестиційному договорі від 20.03.06. № 14/03-06/1КЛф45 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) обєктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 5 (АР Крим, м. Севастополь, пос. Любимівка, Федоровська, 45), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

6. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

8. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяТ.М. Ващенко Дата підписання рішення 22.01.10.