Рішення № 8367385, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/46720.01.10 За позовомНаціонального комплексу "Експоцентр України"

доСуб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

простягнення 6 757,14 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Мельник Т.М.

від відповідача - не зявився

У судовому засіданні 20.01.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс "Експоцентр України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь позивача 6 757,14 заборгованості за договором про надання послуг по зберіганню майна №50-4 від 27.08.2008.

Позовну заяву 05.11.2009 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/467.

Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями відповідача.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не зявився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Національний комплекс "Експоцентр України" (далі-Позивач) та Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1(далі-Відповідач) уклали Договір про надання послуг по зберіганню майна Відповідача на території Позивача за адресою :03680, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова,1, №50-4 від 27.08.2008. (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач (Зберігач) зобов"язався прийняти від Відповідача (Поклажодавця) і за плату зберігати майно останнього, а також повернути Відповідачу відповідне майно в схоронності в обумовлений Договором строк.

Пунктом 1.4 Договору визначено строк зберігання: з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідач згідно п.3.1.1. Договору зобов"язався передати майно Позивачу у строк визначений п. 1.4 Договору.

Відповідач передав майно на зберігання Позивачу, про що свідчить акт прийому-передачі майна за Договором належним чином засвідчена копія наявна у справі).

Відповідно до п.4.1 Договору оплата за послуги по зберіганню майна становить 1 126,19грн в місяць.

Згідно п.4.2 Договору оплату послуг по зберіганню майна відповідач здійснює щомісячно до 20 числа за наступний місяць.

26.12.2008 року між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору №50-4 від 27.08.2208, якою змінено строк зберігання: з01 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Як стверджує Позивач, Відповідач за період січень-червень 2009 року не здійснював оплати за послуги зберігання майна.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача складає 6 757,14 грн.(згідно акту звірки розрахунків №115 від 27.11.2009року (копія наявна у матеріалах спарви).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6757,14грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,614, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Національного комплексу "Експоцентр України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

(04107, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національного комплексу "Експоцентр України" (03680, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова,1, код ЄДРПОУ 21710384, р/р 26007699 в ВАТ "Кредитпромбанк" ТВБВ №1 м. Києва, МФО 300863) 6 757 (шість тисяч сімсот п"ятдесят сім)грн.14коп. - основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00коп.- витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 27.01.2010