Рішення № 8367380, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/44328.01.10 За позовом Дочірнє підприємство "Будівельно-Інвестиційна Група 1" До 1) Київської міської ради (далі –відповідач-1)

2) Головного управління Державного казначейства у м. Києві (далі –відповідач-2)

Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, стягнення 46312,72 грн.

                                                                                 Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача           Костюченко О.А., представник за довіреністю б/н від 23.12.09.;

                              Козак В.О. - директор

Від відповідача-1 Фрідман О.О. –представник за довіреністю № 225-КР-1278 від 16.12.09.;

Ткаченко А.Т. –представник за довіреністю № 225-КР

-1257 від 07.11.09.

Від відповідача-2 Онашко Є.М. –представник за довіреністю № 05-04/7-63 від 11.01.10.;

Субота О.В. –представник за довіреністю № 05-04/249-2321 від 10.03.09.

Рішення прийнято 28.01.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 24.12.09. по 26.01.10. та з 26.01.10. по 28.01.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Дочірнього підприємства "Будівельно-Інвестиційна Група 1" до Київської міської ради та до Головного управління Державного казначейства у м. Києві про визнання недійсним з 17.07.08. договір оренди земельної ділянки від 28.10.04., укладеного між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Будівельна-Інвестиційна Група 1», про стягнення з Київської міської ради на користь позивача 46312,72 грн. та про зобов’язання Головне управління державного казначейства України списати з рахунків Київської міської ради 46312,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.09. порушено провадження у справі № 30/443 та призначено її до розгляду на 24.12.09. о 11-45.

В судовому засіданні 24.12.09. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.01.10. для дослідження наявних матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.01.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідачі у справі проти заявлених позовних вимог заперечують, посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки фактично припинив свою дію 28.10.09., у зв’язку із закінченням терміну, на який його було укладено, та не створює будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його закінченням, а також тим, що орендна плата, яка стягується за фактичне користування земельною ділянкою, навіть у разі визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В судовому засіданні 26.01.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.01.10. о 12-50 для виготовлення повного тесту рішення у справі № 30/443.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки на перетині вул. Березняківської і просп. Павла Тичини у Дніпровському районі міста Києва від 28.10.04., укладеного між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Будівельно-Інвестиційна Група 1», та просив застосувати наслідки недійсності правочину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Київської міської ради від 24.06.04. № 339-8/1549 Дочірньому підприємству «Будівельно-Інвестиційна Група 1»передано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 0,58 га для будівництва багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вул. Березняківської і просп. Павла Тичини у Дніпровському районі міста Києва.

На виконання вказаного рішення 28.10.04. між позивачем та Київрадою було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

В подальшому рішенням Київської міської ради від 17.07.08. № 46/46 було змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки та віднесено її до земель рекреаційного призначення.

У зв’язку з цим, на думку позивача використання земельної ділянки за цільовим призначенням вказаним в договорі оренди землі є неможливим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки здійснення будівництва на території земель рекреаційного призначення суперечить вимогам статей 51 та 52 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з Київради кошти отримані за спірним договором оренди землі, а саме оренду плату сплачену позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно –правовими актами.

Перелік конкретних повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено у пунктах „а” –„л” ст. 9 Земельного кодексу України.

На підставі пункту „м” ст. 9 Земельного кодексу України, крім перелічених у попередніх пунктах повноважень, Київська міська рада має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Згідно з п. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Рішенням Київської міської ради від 24.06.04. № 339-8/1549 Дочірньому підприємству «Будівельно-Інвестиційна Група 1»передано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 0,58 га для будівництва багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вул. Березняківської і просп. Павла Тичини у Дніпровському районі міста Києва.

28.10.04. між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Будівельно-Інвестиційна Група 1»укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,58 га, що розташована на перетині вул. Березняківської і просп. Павла Тичини у Дніпровському районі міста Києва.

Вказаний договір 02.11.04. зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 66-6-00200.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»визначено істотні умови договору оренди землі, якими є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст договору не може не відповідати актам цивільного законодавства, це є підставою для визнання договору недійсним.

Пунктом 2.1 спірного договору передбачено використання земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом (цільове призначення).

Відповідно до пункту 2.3 Договору, земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Умови використання та обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки визначені пунктом 5 Договору оренди.

Згідно п. 5.1 Договору, на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов’язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

22.12.06. Службою «Київдержекспертиза»надано позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вул. Березняківської та просп. П. Тичини, 27.03.07. отримав від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища лист-погодження документації на будівництво, а 10.09.07. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва було надано дозвіл на виконання будівельних робіт.

В подальшому рішенням Київської міської ради від 17.07.08. № 46/46 «Про відміну рішення Київської міської ради від 24.06.04. №339-8/1549 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»відмінено рішення Київської міської ради від 24.06.04. №339-8/1549 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», відповідно до якого позивачу надавалась у користування земельна ділянка та відповідно до пункту 4 рішення внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.05. № 506/3381, включивши до скверів, які визначені в таблиці 2, земельну ділянку площею 0,8 га на перетині вул. Березняківської та просп. Павла Тичини у Дніпровському районі міста Києва.

Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка надана позивачу на підставі спірного договору оренди входить до земельної ділянки площею 0,8 га, яка включена до скверів.

Рішення Київської міської ради від 17.07.08. № 46/46 є чинним, в судовому порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.

Згідно ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 17.07.08. № 46/46 земельна ділянка площею 0,8 га на перетині вул. Березняківської та просп. Павла Тичини є сквером.

Згідно ст. 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Враховуючи вказану обставину, рішенням Київської міської ради фактично змінено цільове призначення вказаної ділянки та віднесено її до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до ст. 52 Земельного кодексу України, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Враховуючи те, що рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки позивачу у користування скасовано та змінено цільове призначення земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки визначеної договором оренди землі не відповідає вимогам Закону.

Отже, істотна умова договору оренди землі –умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду не відповідає ст. 52 Земельного кодексу України.

Крім того, Київська міська рада рішенням від 17.07.08. № 46/46 змінила цільове використання земельною ділянки, яка надана позивачеві в оренду, чим унеможливила використання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням, вказаним в договорі оренди, та ефективному використанню земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, крім того, Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, Договір оренди земельної ділянки площею 0,58 га, що розташована на перетині вул. Березняківської і просп. Павла Тичини у Дніпровському районі міста Києва, що зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.11.04. за №66-6-00200 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо заперечень відповідачів про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, в зв’язку з закінченням строку дії договору, тобто зобов’язання за цим договором припинилися, а отже відсутній предмет спору у справі, то суд вважає їх такими, що не відповідають сталій судовій практиці щодо визнання угод недійсними.

Так, оскільки припинення зобов’язань по договору в силу закінчення строку його дії та визнання договору недійсним тягне за собою різні правові наслідки, зокрема до недійсного правочину застосовуються наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, то суд приходить до висновку, що припинення дії договору не позбавляє права сторону на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину.

Вищевказана позиція підтверджується зокрема викладеному в Роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(із змінами та доповненнями) та у Пленумі Верховного суду України від 06.11.09. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Тому суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з 17.07.08. підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що угода не відповідає вимогам статтям 15, 24 Закону України «Про оренду землі», статтям 51, 52 Земельного кодексу України, та позивач в порядку реституції повинен повернути Київській міській раді земельну ділянку, яка була предметом договору оренди від 28.10.04.

Разом з тим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача сплаченої орендної плати у розмірі 46312,72 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди не повертається.

Виходячи з наведеного, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди йому не повертається, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Київської міської ради 46312,72 грн. коштів, отриманих від позивача як орендна плата за оскаржуваним договором, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Головного управління державного казначейства України списати з рахунків Київської міської ради 46312,72 грн. суд встановив наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" в п. 2, якої, зокрема, передбачено, що шкода заподіяна, особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Згідно з п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.08. № 609, примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну виконавчу службу" від 21.04.99. № 606-ХІУ (далі-Закон), примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У ч. 1 ст. 44-1 Закону зазначено, що грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 3 ст. 44-1 Закону, стягувачам - юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.

Відповідно до п. 11.2.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.12.99. за № 865/4158 (далі-Інструкція) при перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум здійснюється на підставі платіжних доручень, підписаних начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 11.2.19 Інструкції ніхто, крім начальника органу державної виконавчої служби або уповноваженої ним особи, який є розпорядником рахунку, не може дати розпорядження про видачу або списання коштів з рахунків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Головного управління Державного казначейства у м. Києві законних та охоронюваних інтересів Дочірнього підприємства "Будівельно-Інвестиційна Група 1".

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Дочірнього підприємства "Будівельно-Інвестиційна Група 1", суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання Головного управління державного казначейства України списати з рахунків Київради 46312,71 грн. коштів, отриманих від позивача як орендна плата за оскаржуваним договором.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача-1 підлягає стягненню державне мито за заявлені немайнові вимоги та половину витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.10.04., укладений між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Будівельно-Інвестиційна Група 1»з 17.07.08.

3.          В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4.          Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Дочірнього підприємства «Будівельно-Інвестиційна Група 1»(01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 7/9, код ЄДРПОУ 32768224) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Т.М. Ващенко