Рішення № 8367366, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 15/53820.01.10 За позовом Приватного підприємства "Матадор-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD"

про стягнення заборгованості 4259,16грн.

Суддя

Представники:

від позивача - Самосуд Ж.О.

від відповідача - Лотиш А.М.

У судовому засіданні 20.01.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Приватного підприємства "Матадор-К"(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" (далі - відповідач) про стягнення 4 259,16грн.

Ухвалою Господарського суду м. києва від 11.12.2009 порушено провадження у справі №15/538.

У судовому засіданні 20.01.2010 позивач подав суду уточнення до позовних вимог, в якому стверджує, що відповідач погасив в основний борг у розмірі 4000,00грн та просить стягнути з відповідача220,70грн.- інфляційне збільшення суми боргу , 87,18грн.-3% річних та судові витрати.

Відповідач у судовому засіданні заявив, що не підтримує уточнені позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій, але обгрунтованого відзиву з посиланням на норми чинного законодавства відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2009 року Приватним підприємством "Матадор-К" (надалі -Позивач) поставлено поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" (надалі -Відповідач) товар (автошини) на суму 6 307,99грн., що підтверджується видатковою накладною №АО-0000820 та рахунком-фактурою №АО-0001033 від 14.04.2009 року (копії наявні у матеріалах справи).

Факт отримання Товару ВІдповідачем підтверджується довіреністю серії ЯПД №574460/113 від 14.04.2009 року.

Отже, враховуючи вищенаведене, Позивачем було виконано прийняте зобов'язання щодо поставки товару, однак у свою чергу Відповідачем не виконано належним чином зобов'язання щодо повної оплати за прийнятий товар.

Як стверджує Позивач, Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплатив 2307,99.

Таким чином, Позивачем виконано свої зобов'язання, однак у свою чергу Відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати у повній мірі за поставлений і прийнятий належним чином товар, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 4000,00грн.

На день винесення рішення Позивач подав суду уточненя позовні вимоги, відповідно до яких Відповідач погасив основний борг у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано 3% річних у сумі 87,18грн., а також 220,70грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% процентів річних у розмірі87,18 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 220,70грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11,202,207,509, 525, 526, 530,610,612,614,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32,33,44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4000,00грн.

2. Решту позовних вимог Приватного підприємства "Матадор-К" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "АМК LTD" (01042, м. Київ, вул.Перспективна,3 банківські реквізити: р/р 260080035700 у АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249, ЄДРПОУ 21490729), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Матадор-К" (02098, м. Київ, пр-т П. Тичини,4, оф.2, банківські реквізити: р/р 2600405529 у ВАТ "Себ Банк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 30308271) 87 (вісімдесят сім)грн.18коп.-3% річних, 220 (двісті двадцять)грн.70коп -інфляційне збільшення суми боргу, 102 (сто дві)грн.00коп. - витрати на оплату державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя М.Г.Хоменко

дата підписання: 27.01.2010