Рішення № 8367361, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/51504.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/515

за позовом Фізичної особи - підприємця Голубєва Віталія Львовича

доПриватного підприємства “Київград”

простягнення 157416 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Голубєв В.Л., Власик В.А. від відповідача- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Голубєв Віталій Львович (надалі –ФОБ Голубєв В.Л.) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Київград” (надалі –ПП “Київград”) про стягнення 153176 грн. основної заборгованості, 3699,31 грн. пені, 541,36 грн. відсотків річних.

В обґрунтування пред’явлених вимог ФОБ Голубєв В.Л. посилається на неналежне виконання ПП “Київград” договору відповідального зберігання № 15/04-1 від 15.04.2009 р. щодо оплати неповернутого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою суду від 04.11.2009 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Клопотання позивача, викладене в позовній заяві, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача, судом не задовольняється, оскільки позивач не довів належним чином, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач в судовому засіданні 04.12.2009 р. подав пояснення по справі, відповідно до якого уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 153176 грн. збитків, 3699,31 грн. пені, 541,36 грн. відсотків річних.

Представник відповідача в засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2009 р. між ФОБ Голубєвим В.Л. (поклажодавець) та ПП "Київград" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 15/04-1 (надалі –Договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов’язується зберігати товарно-матеріальні цінності, номенклатура та кількість яких вказується у відповідних накладних або актах приймання-передачі на відповідальне зберігання.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 936 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору зберігання. Так, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу на зберігання товар (харчова консервна продукція) на загальну суму 153176 грн., а зберігач отримав зазначений товар, що підтверджується видатковою накладною від 18.05.2009 р. № 22 (міститься в матеріалах справи).

Позивач, також, здійснив оплату за зберігання, яка передбачена договором, що підтверджується банківською випискою (в матеріалах справи).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору зберігач має право продати переданий на зберігання товар за цінами не нижче цін, за якими товар був прийнятий на зберігання, при цьому здійснювати розрахунки з поклажедавцем згідно видаткових накладних на протязі 30 календарних днів. Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцю той же товар, який був переданий на зберігання, за виключенням частини товару, яка була їм реалізована (продана) та за яку були здійснені з поклажедавцем розрахунки.

Згідно з п. 3.4 Договору зберігач зобов’язаний за першою вимогою поклажодавця повернути прийнятий на зберігання товар, або його частину, навіть якщо передбачений цим договором строк зберігання не закінчився. Повернення товару чи його частини здійснюється на підставі акту прийому-передачі товару, підписаного повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 3.5 Договору зберігач зобов’язаний за першою вимогою поклажодавця допустити представників поклажодавця для інвентаризації товару, що знаходиться на зберіганні.

3 серпня 2009 року позивач видав наказ № 03-078-09-1 щодо проведення інвентаризації та вилучення товару у відповідача.

Поряд з цим, 03.08.2009 р. позивач направив відповідачу лист-вимогу № 03/08-2 щодо направлення відповідачем свого представника для проведення спільно інвентаризації 12.08.2009 р. та складання акту взаєморозрахунків.

12 серпня 2009 року комісією у складі: Голубєва В.Л., Драгомірова Р.В. та представника відповідача –Потикевича Ю.І. здійснено інвентаризацію товару та зафіксовано відсутність переданого позивачем на відповідальне зберігання товару, про що складено відповідний акт, який підписаний Голубєвим В.Л. та Драгоміровим Р.В., представник відповідача зазначений акт підписувати відмовився.

Відповідно до п. 5.1 Договору зберігач відповідає за втрату, недостачу або пошкодження товару, якщо не доведе, що втрата, недостача чи пошкодження відбулись за наслідком непереборної сили. Якщо втрата, недостача чи пошкодження товару відбулись за виною зберігача, останній зобов’язується відшкодувати поклажодавцю спричинені збитки у розмірі 100% від вартості втраченого чи пошкодженого товару на протязі 10 банківських днів з моменту виявлення таких обставин.

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (ч. 1 ст. 951 ЦК України).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення товару, які залишені відповідачем без задоволення.

Також, позивач 14.08.2009 р. направив відповідачу претензію № 14/08-1, відповідно до якої просить здійснити сплату грошових коштів переданого на відповідальне зберігання товару в розмірі вартості товару в сумі 153176 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунок за відсутній на складі товару не здійснив.

Позивач просить стягнути з відповідача 153176 грн. збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

В процесі розгляду справи позивачем доведено наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Позивач довів суду обставини заподіяння збитків, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками. В свою чергу, відповідач не довів відсутність своєї вини.

Враховуючи обставини справи та положення чинного законодавства, приймаючи до уваги доведеність позивачем наявність елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 153176 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3699,31 грн. пені у відповідності до п. 5.2 Договору, 541,36 грн. відсотків річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Враховуючи те, що Договором передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне повернення товару, а в даному випадку товар втрачений, сплата відсотків річних передбачена за невиконання грошового зобов’язання, яке в даному випадку у відповідача перед позивачем відсутнє, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Київград” (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 2, код 31696042) на користь Фізичної особи –підприємця Голубєва Віталія Львовича (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 4, кв. 204, код 2541514291) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 153176 грн. збитків, 1531,76 грн. державного мита, 227,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 18.01.2009 р.